Замість українського війська – орди нелегалів?!
Голоси перестороги, які лунають в Україні останнім часом, з приводу неминучої навали нелегальних мігрантів вже наступного року, виявилися далеко не безпідставними.
Як повідомляють засоби масової інформації, нещодавно в селі Журавичі Ківерцівського району Волинської області було урочисто відкрито пункт тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Непересічну подію, окрім оркестру внутрішніх військ МВС, "освятили" своєю сановною присутністю міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, голова місцевої обласної адміністрації, обласної ради та прокурор області.
Прикметно, що притулок для нелегалів, яким, судячи із цитованих виступів, присутні достойники неабияк пишаються, створено в межах території на базі колишнього військового містечка N7, що розташоване у Журавичах. Це вже не вперше військове містечко перепрофільовують таким специфічним чином, аби приготуватися до взятих правлячою лжеелітою міжнародних зобов'язань, які суперечать очевидним національним інтересам.
Схожа доля вже спіткала військове містечко Розсудів, що на Чернігівщині, де колись працювала радіолокаційна станція та мешкало кілька тисяч військових зі сім'ями, а нині, за кошти українських платників податків, там живе 200 нелегальних мігрантів.
На жаль, Розсудів і Журавичі мають усі шанси стати першими ластівками у процесі масованої побудови притулків для непроханих гостей коштом знищення колишніх військових частин.
Адже, внаслідок реалізації бездарної зовнішньої політики, Україна свого часу не лише чиєюсь щедрою рукою встановила безвізовий режим для громадян Європейського Союзу, але й підписала угоду про так звану реадмісію. Згідно із цією угодою, ми зобов'язані приймати нелегальних мігрантів, які перетнули наші західні кордони, прямуючи транзитом на шляху до країн ЄС. В обмін на це, Україна мала б одержати "спрощений візовий режим" із Євросоюзом та безкоштовні візи для певних категорій українців. Проте, не так сталося, як гадалося – ніякого спрощеного режиму на обріях українці не бачать, зате вже через два місяці маємо шанс безкоштовно отримати на шию щонайменше кілька десятків тисяч вихідців із країн третього світу.
Якщо хтось забув, то угоду про реадмісію між Україною та Європейським Союзом 18 червня 2007 року в Люксембурзі від брюссельських бюрократів підписав міністр закордонних справ Німеччини, голова Ради міністрів ЄС Франк-Вальтер Штайнмайер, а з боку України...міністр закордонних справ Арсеній Яценюк. Дехто мав нахабство назвати це свинство "видатним досягненням української дипломатії" чи "знаковим кроком на шляху до євроінтеграції", а дехто, схоже, і дотепер пишається цим доробком у своїй блискавичній міністерській кар'єрі.
Навіть найбільш проєвропейськи налаштовані українські експерти крізь зуби визнають, що угода про спрощення візового режиму між Україною та ЄС не змогла компенсувати негативних наслідків, зумовлених вступом до Шенгену нових членів Євросоюзу. Тисячі ж пересічних українців здобули принизливий досвід спілкування в дипломатичних установах ЄС на своїй рідній землі, де з ними, загалом, поводяться, неначе з людьми третього сорту, а часто-густо просто відверто знущаються.
Отже, все як завжди, в кращих традиціях страусячої дипломатії демоліберального штибу: віртуальні та просто висмоктані з пальця "блага" в туманному майбутньому – в обмін на поступки реальним національним суверенітетом і життєвими інтересами українців.
Відтепер стає очевидно, що під барвистою обгорткою "європейських перспектив України" криється лише одна перспектива – перетворення в багатонаціональний сміттєзбірник для ситого та самовдоволеного колгоспу у вигляді ЄС, який впевнено руйнує європейські національні держави, а їх сусідів закидує відходами своєї життєдіяльності.
А тим часом, протягом останніх років корумповані чиновники, що курують питання міграції, й без реадмісії спромоглися на непоганий гешефт. Так, за даними Рахункової палати, розпорядженнями Кабінету Міністрів України N803-р та N637-р Держкомнацміграції (на його ініціативу) було передано від Міноборони два військові містечка (містечко N7, Журавичі, Волинська область, та N1, Розсудів, Чернігівська область), що сприяло Держкомнацміграції в організації підприємницької діяльності, за напрямами, віднесеними до повноважень інших відомств. У результаті діяльності з облаштування долі бідних та нещасних мігрантів, українській державі мало бути завдано збитків на суму в понад 50 мільйонів гривень – яких, зокрема, так гостро не вистачає для будівництва житла для військовослужбовців і їхніх сімей. Не кажу вже про те, що останнім часом вже не вистачає й на елементарне харчування.
За словами представників МВС, найближчими роками планується збільшити кількість центрів утримання нелегалів з нинішніх двох, котрі функціонують у Чернігівській та Волинській областях, до семи, а то й дев'яти. Серед регіонів, де планують створити такі центри, називають Крим, Дніпропетровську, Одеську, Львівську та Хмельницьку області.
Про згоду місцевого населення на таке сумнівне зі всіх можливих точок зору "сусідство" поки що нічого не говорять, так само, як не вказують, скільки ще військових містечок планується знищити на догоду європейцям.
Для інформаційного забезпечення процесів "великого переселення народів" з благословення Європейського Союзу та небезкорисливої мовчанки "української" влади підводиться своєрідна "наукова база" під витіснення українців зі своєї, Богом даної землі чужинцями. Мовляв, демографічні тенденції в Україні переконливо свідчать про те, що дуже скоро нам стане не під силу самотужки виплавляти сталь, випікати хліб, навчати дітей в школі без допомоги працелюбних засмаглих гостей з далеких країв, яким з дивних причин не сидиться вдома.
Прикриваючись академічними ступенями та вченими званнями, немаленька група професійних шарлатанів в Україні наполегливо проштовхує ідеї про необхідність заміщення корінного українського населення мігрантами з інших континентів. Паралельно оспівуючи їх працелюбність та невибагливість. "Вихідці з Африки на південь від Сахари – більш бажані мігранти, бо в тій частині світу немає консолідованих великих націй, там ще тривають процеси етногенезу, і ці етноси ще не сформовані. Слабкість такої етнічної консолідації сприятиме тому, що люди швидше інтегруватимуться", – виважено розмірковує вголос один із таких високооплачуваних шкідників у поважному друкованому виданні.
Для початку процесів так званої "інтеграції" шановному "фахівцеві" з демографічних проблем можна порадити прихистити з десяток таких цінних мігрантів зі спекотної Африки у власній квартирі. Поступившись їм, із міркувань толерантності, власною спальнею та кухнею. А заодно – гардеробом, зарплатнею та дружиною. Це ж так політкоректно!
Ці пояснення лженауковців у похмільних інтонаціях не можуть приховати очевидного факту: після того, як близько 7 мільйонів українців було штучно викинуто на заробітки закордон, космополітична олігархія прагне завезти на зміну їм до України дешевший і менш вибагливий "кольоровий пролетаріат".
Пора уже зрозуміти, що якщо хтось радить вирішувати демографічні проблеми в Україні не шляхом стимулювання народжуваності та боротьби з дитячою смертністю, як це роблять в усіх нормальних державах, а за допомогою масового завезення сюди різнокольорових волоцюг, то це ніякі не "експерти", а дрібні шахраї.
Щодо казок про "працелюбність" мігрантів і їхню доброзичливість, то українці мають можливість сформувати власну неупереджену думку з цього приводу. Не лише на основі телевізійних сюжетів з палаючих вулиць Парижа, Брюсселя та Лондона, де натовпи прибульців трощать вітрини, підпалюють автомобілі, грабують перехожих і паплюжать європейські святині. Цьогорічні події в Марганці на Дніпропетровщині також дали українцям чимало підстав для роздумів, довівши, що картинки з теленовин можуть стати невеселою дійсністю на українських вулицях.
Звичайно, зараз окремі наївні люди можуть вірити в те, що провальна зовнішня політика України та узаконення злочинного механізму завезення в Україну нікому не потрібних тут нелегалів – це всього-навсього помилка. А не чиясь системна політика, розроблена поза межами нашої держави. Проте, слід пам'ятати, що навіть "помилки" такого роду завжди мають ім'я, прізвище та по-батькові. Міністри (колишні та нинішні), лжеексперти та просто політично заангажовані негідники, котрі за гроші пропагують шкідливі політкоректні догми – ніхто не забутий, ніщо не забуте.
Розвалюючи українське військо, замість казарм, танкових парків, радарних станцій, військових аеродромів ракетних систем і десантих бригад, Україні пропонують "обладнані за європейськими стандартами" центри утримання нелегальних мігрантів. Можливо, хтось розраховує, що в разі небезпеки, саме вони будуть захищати зі зброєю в руках територіальну цілісність та суверенітет України? А, можливо, авторів цього "геніального" винаходу в якості винагороди за винахідливість український народ в недалекому майбутньому преміює безоплатною путівкою в ці самі комфортабельні та обладнані притулки? Там ініціаторам цієї ганебної авантюри якраз і місце.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
