Виступ Ірини Фаріон на віче під час акції протесту в Києві
"Перше, що треба зробити, – повернути в Україну українську ідеологію, лише вона має стати провідною в українській політиці (Ю. Іллєнко)
1. Теза перша: безвладність України. Україна втратила владу. На чолі держави – колоніяльна адміністрація, керована з Москви. Тому їхнє гасло "Україна для людей", бо "Україна для українців" для Кремля звучить як вирок царсько-більшовицько-путінській імперії", – каже великий Юрій Іллєнко. Їхнє гасло з серії такого самого абсурду, що і сентенції взуття для ніг, рукавички для рук, буди для псів... Ця колоніяльна адміністрація – нащадки колонізаторів України, оформлені у безликі партії чужинців: регіонали, комуністи та класичні перевертні-тушки як вершина морального виродження -дегенерати. Лише наше нещадне ставлення до них може змінити ситуацію в країні. Ми аж ніяк не трактуємо їх як опозицію. Це вороги української нації, української держави, ненависники українського Духу. Тому саме зі знищення цього Духу вони розпочали свою дорогу новітнього поневолення України: лакейські суди проти Бандери і Шухевича, гуманітарна катастрофа у системі освіти, повна ліквідація залишків українського інформпростору. Власне з цього випливає друга теза.
2. Теза друга: абсолютна хибність первинности соціяльного чинника у побудові держави. Там, де нема морально-духовної незалежности – соціяльно-економічна незалежність неможлива і нереальна. "Влада ніяк не може або не хоче зрозуміти фундаментальної аксіоми історії: економіка – похідне, фінанси – похідне, політика – похідне. Фундамент нації – її національна культура в динаміці" (Ю. Іллєнко).
При владі класичний кримінальний чужонаціональний бізнес, що не володіє найелементарнішими поняттями української культури, а понад те ідеалами свободи та незалежности. Їхня святість – це територія-зона, у що вони і перетворюють Україну. Їхнє призначення – служити московському хазяїнові, що їх і виплекав за 350 років убивства української сутности і розширювати територію для московської антикультури. Нещодавно вони запаскудили країну убогою рекламою, що вони будуть нову країну. Кожному притомному відомо, що у старі міхи не наливають нового вина. Отож – руйнують, а не будуть, натомість будують зону і колонію, бо це для них звичний спосіб існування. Наша велика мова мстить їм, викриваючи через лексику їхню недолугість. До прикладу, у назві їхньої маріонеткової коаліції "Реформи і стабільність" поєднано несумісні поняття, на зразок живого трупа чи мертвої води, позаяк реформа з лат. reformare "перетворювати", а стабільність з лат. stabilis "сталий, постійний" – отож, як назвали, так і керують: назад у СРСР, де постійно тупцювали на місці, затоптуючи брудними чоботами власний народ через Голодомор, репресії та терор як єдину форму керівництва державою.
3. Теза третя: найпотужніша влада – це влада минулого над майбутнім, влада ідеального над матеріяльним. Їхня війна з українською націоналістичною історією через постаті Бандери – Шухевича підтвердження цього. Малі ніколи не розуміли великих, слабкі – сильних, малодушні – одержимих, перевертні і зрадники – героїв. Звідси їхня агресія, хамство і безсилля позірної сили. Звідси неминучий час їхнього повного краху, позаяк будь-яке явище органічного і суспільного життя на стадії дегенерації, себто розкладу, виділяє найбільше фізичного і морального бруду. Звідси їхнє непоборне бажання жити псевдоцінностями радянського плебея.
Що робити? На це дуже складне запитання маю дуже просту відповідь – БУТИ:
- усвідомити, що, не з'ясувавши правдивих причин явища і радикально не викоренивши їх, – змінити ситуацію неможливо;
- пам'ятати – магічна сила будь-якої влади у сліпому послухові люду (за Шевченком, це "Маліють люди, висяться царі") або за Ю. Іллєнком, "Ярмо є ідеальною метафорою для держави, якщо її громадяни воли";
- знати, що будь-які політичні причини лежать винятково у площині суспільної свідомости (а не грошей чи політтехнологій, що є лиш наслідками) – себто у способові думання більшості нації: раби обирають рабів, совки плодяться совками, бандити породжують бандитів; тільки вільні і великі обирають вільних і великих;
- не допускати "тушкування" у собі: страху, безнадії, безсилля розпачу. "Духа не угашайте!" і "Діла без віри мертві суть", – каже Біблія. Нехай вони вироджуються і ходять мертвими тушками по цій землі – але ніколи не МИ та наші діти.
- обрати дорогу радикального націоналізму з його націєцентричними пріоритетами – титульна нація з її гуманітарним оберегом: мовою, історією, релігією – і соціяльно-економічний добробут стане закономірним явищем.
- ми все здолаємо своєю любов'ю і ненавистю: "Любов хай буде нелицемірна: ненавидьте зло та туліться до доброго", – апостол Павло".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.