Так звана адмінреформа Януковича – це посилення українофобії та укрупнення табачників
Галас режиму Януковича з приводу проведення Президентом України адміністративної реформи є нічим іншим як гучною піар-кампанією, покликаною після провальних місяців "урядування" хоч якось покращити імідж влади в очах суспільства.
Насправді, жодної реформи не відбулося і не відбудеться. Режим Януковича просто неспроможний це зробити, адже є плоттю від плоті державної системи, яка виросла з совєцької окупаційної адміністрації та в дещо підрихтованому за часів Кравчука-Кучми-Ющенка стані дійшла до наших днів.
По-перше, "адмінреформа Януковича" не торкається головного – постколоніальної системи влади в Україні, за якої існують абсолютно ненормальні взаємини між владою, яка діє відірвано від громади, прикриваючись репресивним апаратом, і громадянами, котрі через чиновницьку вертикаль не можуть реалізувати ґарантованих Конституцією прав.
Чинний адміністративно-територіальний устрій – це всього лиш модифікована окупаційна система визискування нації та репресій щодо невгодних.
Очевидно, розпочати реформу Янукович повинен був із себе, ліквідувавши монстра, який називається Державне управління справами. Адже ця структура, пов'язана з привілейованим розподілом матеріальних благ, що бере свій початок зі спецрозподільників компартійної номенклатури, є тою пуповиною, яка досі з'єднує Незалежну Україну з її колоніальним минулим.
По-друге, в "адмінреформі Януковича" українці не побачили жодних навіть натяків на боротьбу з бичем системи державного управління, який нищить все навкруги, – корупцією. Навпаки, внаслідок так званої адміністративної реформи Януковича, посилиться монополізація влади групами впливу в середовищі Партії регіонів, наслідком чого стане концентрація "чиновницького бізнесу" на найвищих щаблях державної влади.
Так виглядає, що режим Януковича створює систему відкупів, коли тій чи іншій групі донецького кримінально-олігархічного клану, а при певних умовах не лише донецького, віддаються на відкуп цілі галузі народного господарства, з яких вони будуть казково збагачуватися, безкарно викачуючи з української економіки фінансові та матеріальні ресурси. А для осіб, які перебувають на політичних посадах у міністерствах, передусім – міністрів, запроваджується "інститут уникнення відповідальності" шляхом введення посад керівників апарату – заступників міністра.
Очевидно, що без персональної відповідальності кожного чиновника за заподіяну шкоду за принципом "чим більша посада, тим більша відповідальність", в тому числі – особистим майном, без зобов'язання кожного чиновника декларувати доходи і видатки – як свої, так і членів своєї родини, про жодну реформу влади годі й говорити.
По-третє, проведення адміністративної реформи в Україні неможливе без реформи місцевого самоврядування. Проте режим Януковича на це не пішов і не піде, бо навіть при нібито сприятливих результатах місцевих виборів для Партії регіонів, на Банковій розуміють, що більшість місцевих еліт "лягли" під "донецьких" тільки формально і поміняють біло-голубі шалики при першій ліпшій нагоді. Наприклад, коли виявиться, що "донецький король" – голий. Крім того, сьогодні є три обласні ради – Тернопільська, Івано-Франківська і Львівська, – які суворо опонуватимуть антиукраїнській політиці режиму тепер, навіть без реформи місцевого самоврядування. Але, головне, в Януковича немає бажання віддавати владу на місця, навпаки – зосередження влади в центрі відбуватиметься й надалі.
По-четверте, "адмінреформа Януковича" ще більше посилила українофобію окупаційної адміністрації, яка засіла на Печерських пагорбах. Яскравим прикладом цього стало укріплення у владі одіозного українофоба Табачніка та ліквідація Українського інституту національної пам'яті, (інший Указ із вказівкою Кабміну створити інститут з такою ж назвою при Кабінеті Міністрів України є звичайним окозамилюванням, таким собі бюрократичним трюком, покликаним поховати усяку справу).
Тому, для всіх очевидно, що так звана адмінреформа Януковича – це посилення українофобії та укрупнення табачників.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
