Закон про червоні прапори – це не помилка, це – злочин
Перефразовуючи Буле де ля Мерта, Голову Законодавчої комісії Франції часів Наполеона, який сказав: "Це більше, ніж злочин: це помилка", впевнений, що закон про червоний прапор – це аж ніяк не помилка нинішньої влади, зроблена 260 депутатами і освячена Президентом, це – свідомий злочин проти Української держави і брутальна провокація проти українців.
Так, сьогодні Конституційний Суд нібито виправив "помилку" влади, зазначивши, що використання "Прапора Перемоги" під час офіційних заходів разом із Державним прапором України суперечить Конституції.
Однак, Конституційний Суд ухвалив половинчасте рішення, в якому знову чомусь зазначено, що червоний прапор – це, нібито, "символ перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, армії та флоту", а не символ геноциду, окупації та приниження української Нації.
Конституційний Суд послався на порушення процедури ухвалення цього ганебного закону, а не на антиконституційність та антидержавність кривавопрапорного дійства.
Тому підрихтування нібито "помилки" – це не виправлення злочину.
І до сьогодні внаслідок червонопрапорної провокації десятки моїх побратимів піддаються щоденним переслідуванням з боку правоохоронних органів. Сотні депутатів місцевих рад замість того, щоб ухвалювати необхідні для громад рішення, уже більше місяця ходять з допиту на допит щодо кривавопропорної провокації у Львові та Тернополі 9 травня 2011 року та подій у Львові 11 квітня 2011 року під час приїзду Януковича. Депутати Самбірської районної ради брати Коваліви, яких насвітанку витягнули з власних домівок, уже більше місяця перебувають за ґратами. В Україну повернулася практика сталінізму, коли людей хапають на вулицях, кидають в машини і везуть у невідомому напрямку, як це було із керівником фракції ВО "Свобода" у Стрийській районній раді Мар'яном Берездецьким. До нас повернулися політичні репресії і тортури: депутат Пустомитівської районної ради, шанований у районі чоловік поважного віку Степан Підкуймуха у відповідь на терор та катування оголосив у СІЗО голодування, яке тривало 12 днів. Ніхто так і не відповів за катування ФСБешниками громадянина України Романа Семчія, якого з подачі української прокуратури незаконно утримували в Російській Федерації. По всій Україні триває тотальне переслідування бізнесменів-свободівців, кожному з них різні контролюючі органи – незалежно від того чи то у Львові, Києві чи Хмельницькому – обіцяють їхній бізнес "помножити на нуль" лише за те, що вони причетні до діяльності "Свободи".
Саме це і є політичні переслідування, коли влада репресує громадянина лише за його політичну позицію, за політичні погляди нищить його справу, тисне на сім'ю та колег по роботі.
У ситуації повернення совка, знаючи практику совєцької каральної системи, на яку все більше стає подібна правоохоронна система України, наші активісти, в першу чергу депутати-свободівці, можуть очікувати в подальшому все, що завгодно: їм можуть підкинути наркотики, у них можуть "знайти" зброю, можуть, взагалі, звинуватити в будь-яких кримінальних злочинах.
Закон про червоні прапори не лише потоптав Конституцію, він принизив гідність української Нації та поставив поза законом місцеве самоврядування: депутати місцевих рад чітко у своїх зверненнях до Президента ще до прийняття цього ганебного акту вказали на його антиконституційність.
Сьогодні під стінами Конституційного Суду біснуваті комуністи знову розмахували червоною шматою. Думаєте, цей злочин припинили правоохоронці? Ні! Вакханалію зупинили прості українці.
Отож, механічним рішенням Конституційного Суду кривавопрапорного злочину не виправити.
Ініціатори, учасники та організатори кривапрапорної провокації повинні понести відповідальність. Без докорінного очищення влади, без люстрації ми ніколи не будемо гарантовані від повернення окупації та втрати державності. Україні потрібна Хартія Свободи, яка включатиме в себе закони "Про люстрацію", "Про заборону комуністичної ідеології в Україні" та "Про московсько-большевицьку окупацію України 1919-1991 років". Два перші "Свобода" підготувала ще у 2005 році і я, як народний депутат України IV скликання, зареєстрував їх у Верховній Раді. Проте помаранчева влада відмовилась їх ухвалювати.
Після сьогоднішнього рішення Конституційного Суду, кримінальну відповідальність повинні понести правоохоронці, які вдалися до безпрецедентних репресій проти свободівців та інших українських патріотів, а репресовані націоналісти мають негайно вийти на свободу.
Організатори цієї провокації повинні відповідати не за порушення техніки і процедури ухвалення законодавчих актів, а за злочин державної зради.
Ми розуміємо, що навіть таке – половинчасте – рішення Конституційного Суду було зумовлене згуртованою і безкомпромісною дією української громади проти антидержавної провокації влади. Рішення Конституційного Суду не зупинило технології демонтажу державності та розколу країни, яку впроваджує нинішній прокремлівський режим, і якому активно допомагають тушки і зрадники – вихідці з так званого "демократичного табору". Цей закон ніколи не був би можливим, якби його не підтримали ті, хто проліз у владу під прикриттям так званих національно-демократичних сил. Спрут політичної корупції та ворожої агентури настільки глибоко зрісся зі лжеелітою, що без рішучих дій цього гордієвого вузла не розрубати. Ще раз наголошую, що люстрацію можна провести декількома методами: шляхом визначеної законом процедури, виборами, або прямою дією Нації.
Останні події засвідчили, чого саме боїться влада – згуртованого, солідарного виступу української Нації, яка є і залишиться носієм влади в Україні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
