ІІ Бандерівські читання
2 лютого 2015 року в Києві в Науково-дослідному інституті українознавства відбуваються ІІ Бандерівські читання "Якою має бути Українська Самостійна Соборна Держава в ХХ ст. та "Питання "Москви".
До речі, І Бандерівські читання були рік тому в Революційній Київраді.
Якщо поглянути на останнє століття української історії, то можна легко переконатись, що в усі критичні і переломні моменти, в часи усіх революцій і визвольних змагань, націоналісти завжди були тими, хто ініціював, хто йшов попереду в найбільшу небезпеку, або ж в найтяжчі моменти тримали фронт і прапор безкомпромісної боротьби.
Це справедливо як для 1917 року, так і для наших днів.
Історія показує, що націоналісти завжди дуже тверезо оцінювали політичну ситуацію, завжди виробляли правильну стратегію боротьби, знаходили відповідні до ситуації тактичні рішення, врешті, висували гасла, які найточніше відбивали настрої та інтереси народу. І найважливіше – власним прикладом вели за собою.
Для націоналістів ніколи не було таємницею, хто є головним ворогом і звідки виходить головна загроза для України.
Від Міхновського і до сьогодні українські націоналісти постійно застерігали інші сили в українському таборі від тої небезпеки, яку несе опанована бісами імперіалізму Москва.
Ще у 1948 році, у роботі "Слово до українських націоналістів-революціонерів за кордоном", Степан Бандера застерігав: "Росія, із своїм глибоко вкоріненим, а в сучасну добу найбільш розпаленим загарбницьким імперіялізмом у кожній ситуації, у кожному стані, всіми силами, з усією запеклістю буде кидатися на Україну, щоб утримати її в складі своєї імперії чи наново поневолити. Як визволення, так і оборона самостійности України може в основі спиратися тільки на власні українські сили, на власну боротьбу і постійну готовість до самооборони".
Однак ні Грушевський з Винниченком, ні очільники України останніх двох десятиліть не бажали прислухатись до голосу розуму і вперто ігнорували очевидні загрози імперського реваншу.
Така ліберальна сліпота дорого коштувала українській нації у ХХ столітті.
Сьогодні живемо в ситуації певного повторення подій Перших і Других Визвольних змагань. Знову є відкритий збройний наступ Москви, знову гартується в битвах Україна. Відповідно, особливої актуальності для всього народу набуває спадщина тих, хто кермував боротьбою попередніх поколінь українців.
Спадщина Степана Бандера, його мистецтво аналізу, його стратегічні і тактичні концепції, його ідеї потребують найглибшого вивчення та найширшої популяризації. І не лише для того, щоб більше не повторювати старі помилки, а насамперед для того, щоб правильно оцінити стан справ і вибрати правильний шлях.
В працях Бандери українське суспільство знайде відповіді на всі найгостріші питання сьогодення – від питання внутрішньополітичної консолідації до питання геополітики.
А найголовніше – знайде метод думання і діяння в інтересах нації.
Степан Бандера казав: "Концепція власної боротьби, власних змагань, власними силами – це єдина реальна визвольна концепція. Тільки вона може бути змістом української самостійницької політики і провідною настановою всієї політичної дії".
Слава Україні!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
