16 вересня – 6 років тому...
Пригадую цей день, 16 вересня, у парламенті шість років тому.
"Свобода" ховає і оплакує перших загиблих побратимів на війні. Україною вже тече кров Іловайська. А у Верховній Раді підло готується капітуляція. На розгляд виносять два зрадницькі законопроекти – про особливий статус Донбасу (https://cutt.ly/ifDtKTa) й амністію бойовикам (https://cutt.ly/gfDtDnI). Законопроекти, зареєстровані апаратом Верховної Ради цього ж дня – 16 вересня. Тобто депутати мають голосувати за те, чого вони не бачили. Без жодного обговорення і можливості внести правки.
На погоджувальній раді навіть не хочуть слухати заперечень. Ні моїх, як голови фракції, ні Руслана Кошулинського, як віце-спікера. Турчинов в ультимативній формі заявляє: голосувати потрібно негайно, бо президент, мовляв, за кілька годин летить до США і йому треба туди хоча б щось привезти. І просто ставить перед фактом: або підтримуєте текст закону, який Кучма і Медведчук як представники України погодили з людьми Путіна в Мінську, а президент Порошенко вніс до ВРУ, або ми і без вас знайдемо можливість його протягнути. Врешті так і стається. 16 вересня стає подібним на 16 січня, коли ухвалили так звані "диктаторські" закони Януковича.
Під приводом озвучення якоїсь "таємної інформації від Генштабу ЗСУ" про ситуацію на фронті всіх журналістів просять покинути ложу преси. Відразу після цього – Турчинов негайно, не повертаючи ЗМІ, виносить на голосування згадані законопроекти. Вперше в історії українського парламенту вимикають табло, щоб не видно було, хто як голосує. "Свобода" демонстративно витягає картки зі системи "Рада" та підносить їх вгору. Юрій Сиротюк записує це на відео (https://youtu.be/AZxX-d33IZA). Тим часом оголошують висмоктані з пальця цифри – 277 і 287. Закони нібито "ухвалено". Поіменного списку колаборантів так і не дають. Ні тоді, ні сьогодні. Навіть у відповідь на офіційні запити до апарату парламенту.
Ми ж починаємо рахувати самі: хто був зареєстрований у ВРУ того дня, хто був "проти", хто не голосував взагалі. І виходить, що "за" проголосували не більше, ніж 220 нардепів. Тобто закони насправді було провалено. Однак президент негайно підписав один з них і назвав цю капітуляцію "шляхом до миру". Потім декілька разів дію закону про особливий статус Донбасу продовжували на догоду кремлівському карлику. Останній раз – у грудні 2019 року, коли голосували разом "слуги", ЄС та ОПЗЖ.
Відтоді від рук московських окупантів загинуло понад 13 000 українців...Минуло 6 років...Діти, які народилися на початку цієї війни, вже пішли в школу...Ця війна триває вже довше, ніж так звана "вєлікая атєчєствєнная"...Навіть довше, ніж Друга світова! Ось і вся ціна "безальтернативних" мінських угод.
І ще не відомо, скільки триватиме ця війна проти України. І не відомо, з якими наслідками. Адже Зеленський і влада "слуг" продовжує вести Україну до катастрофи. За планом своїх попередників – тим самим нормандським форматом, тими самими мінськими договорняками, тою самою формулою Штайнмаєра. Однобічними "перемир'ями" і "розведеннями військ". І зараз Кремль наполегливо вимагає від нас виконання саме ТОГО ЗАКОНУ ПРО ОСОБЛИВИЙ СТАТУС ДОНБАСУ – в редакції 16 вересня 2014 року. Що, звісно, приведе до повної капітуляції, продовження війни на покоління й покоління українців.
От і виявляється, що від початку "Свобода" передбачала і попереджала про подібний розвиток подій. Про те, що так званий "хитрий дипломатичний хід" не дасть Україні ні миру, ні перемоги, ні повернення окупованих територій.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
