Шопенгауер: філософія для життя

Останні дні й ночі знову випробовують нас. Ворог посилив удари по Україні, а Київ живе під майже безперервними повітряними тривогами, дронами й ракетами. Війна тисне не лише фізично – вона виснажує, забирає відчуття передбачуваності й постійно нагадує про крихкість нашого життя.

Що в таких обставинах може дати нам філософія? Мені хочеться сьогодні й завтра звернутися до двох дуже різних філософів – Артура Шопенгауера і Фрідріха Ніцше – і подивитися не на їхні теорії, а на те, як їхні ідеї можуть допомогти звичайній людині жити краще у складному світі.

Філософія як праксис

Ми звикли сприймати філософію як академічну дисципліну: університети, кафедри, дисертації, історія ідей. Але історично філософія була також способом життя. Стоїки, епікурейці, кініки, скептики не лише пояснювали світ. Вони навчали людину, як жити, як переносити втрати, як працювати зі страхом, бажаннями, болем, невизначеністю і смертю.

Це можна назвати праксисом філософії – практичним застосуванням філософії для формування себе і покращення власного життя. Саме так я пропоную сьогодні прочитати Шопенгауера.

Чому ми страждаємо?

В основі філософії Шопенгауера лежить поняття Волі. Людина постійно чогось хоче. Безпеки. Грошей. Кохання. Визнання. Перемоги. Комфорту. Успіху. Поки бажане не отримано – ми відчуваємо нестачу і страждаємо. Отримуємо – на короткий час стає добре. А потім виникає наступне бажання. Якщо ж бажати нічого – нас наздоганяє нудьга.

Тому Шопенгауер пише про життя як про маятник, що рухається між болем і нудьгою. За окремими бажаннями він бачить фундаментальну Волю – сліпе, ненаситне прагнення жити, хотіти, досягати, володіти. Звідси його песимізм: не існує такого набору досягнень, після якого людина остаточно скаже: "Все. Тепер мені більше нічого не потрібно".

Шопенгауер і старі школи філософії

У цьому Шопенгауер продовжує величезну традицію практичної філософії. Від Епікура він бере серйозне ставлення до наших бажань: хороше життя не обов'язково потребує більшої кількості задоволень – воно потребує меншої кількості зайвих потреб. У стоїків він цінує здатність розуму зменшувати страждання через правильне ставлення до того, що відбувається. У кініків – радикальне скорочення потреб як шлях до незалежності від випадку. Зі скептичною традицією його споріднює недовіра до наших претензій на остаточне знання, хоча Шопенгауер не стає пірроністом.

Але він іде далі за античні школи і стає одним із головних представників філософського песимізму: проблема, на його думку, не тільки в неправильних бажаннях. Проблема – у самому нескінченному хотінні.

Сам Шопенгауер, до речі, ставився до академічного філософського істеблішменту з відвертою неприязню. Особливо різко він атакував професорську філософію свого часу й Гегеля. Йому була близька думка, що філософія повинна бути наслідком самостійного мислення, а не лише професією та накопиченням ученості.

Тому спробуймо поставити до нього не академічне питання "чи істинна його метафізика?", а практичне: як би Шопенгауер порадив нам жити?

Духовні вправи Шопенгауера

Античні філософи використовували те, що сьогодні можна назвати духовними вправами. Як фізичні вправи тренують тіло, духовні вправи тренують наше судження, увагу, бажання, характер і здатність зустрічатися з життям.

(Якщо вас цікавлять, наприклад, стоїчні духовні вправи, то про них ви можете прочитати тут і тут).

Шопенгауер не залишив систематичного підручника таких вправ. Але з його "Афоризмів життєвої мудрості", "Світу як воля і уявлення" та інших текстів їх цілком можна реконструювати.

1. Не максимізуйте задоволення – мінімізуйте непотрібне страждання

Тут Шопенгауер особливо близький до Епікура. Замість питання "Що ще мені потрібно отримати, щоб бути щасливим?" спробуйте інше: "Без чого я можу навчитися добре жити?"

Чим менше умов ми ставимо власному щастю, тим менше влади над нами має випадок. Мудрість полягає не в тому, щоб задовольнити всі бажання, а в тому, щоб навчитися не потребувати зайвого.

2. Інвестуйте передусім у те, ким ви є

Шопенгауер розрізняє три речі: що людина є; що вона має; ким вона є в очах інших. Здоров'я, характер, інтелект, освіта, здатність мислити і багатство внутрішнього світу важливіші за власність, посаду, титул чи славу.

Майно можна втратити. Репутація живе в головах інших людей. А те, ким ви стали, ви значною мірою носите із собою.

3. Зменшуйте кількість бажань

Не кожне бажання, яке виникло у нас, повинно бути виконане. Перш ніж витрачати роки на досягнення чогось, корисно запитати: "Чи справді мені це потрібно?"

Достатність іноді робить людину значно вільнішою, ніж надлишок.

4. Навчіться бути наодинці із собою

Людина з багатим внутрішнім світом менше залежить від безперервного потоку людей, новин, подій і розваг. Вона може читати. Думати. Писати. Гуляти. Спостерігати.

Самотність перестає бути порожнечею і стає простором внутрішньої свободи.

5. Не віддавайте своє життя в управління чужій думці

Статус, престиж, популярність і визнання мають одну небезпечну властивість: вони розміщують наше благополуччя в головах інших людей.

Спробуйте просте питання: "Чи хотів би я цього так само сильно, якби ніхто ніколи не дізнався, що я цього досяг?"

Воно добре відділяє наші справжні бажання від бажання виглядати успішними.

6. Пізнайте свій характер

Шопенгауер не вірив, що людина може нескінченно перекроювати себе. Натомість досвід дозволяє нам поступово зрозуміти: що я можу; чого не можу; що мене руйнує; що дає мені силу; які люди мені підходять; який спосіб життя відповідає моїй природі.

Так виникає те, що він називає набутим характером – практичне знання самого себе.

7. Не вимагайте від світу, щоб він був створений для вашого комфорту

Це особливо важка вправа для нашого часу. Світ не обіцяв бути справедливим. Люди помиляються і зраджують. Плани руйнуються. Ми хворіємо. Старіємо. Втрачаємо близьких. Війни приходять у наші міста.

До реального болю людина часто додає ще один: "Цього не повинно було статися". Прийняття трагічності світу не усуває біль. Але може допомогти не множити його.

8. Знайдіть правильну дистанцію з людьми

Шопенгауер розповідає знамениту притчу про дикобразів. У холод вони зближуються, щоб зігрітися, але починають колоти одне одного голками. Відходять – знову мерзнуть. Поступово вони знаходять відстань, на якій можуть отримувати тепло, не завдаючи одне одному надмірного болю.

Нам потрібні любов, дружба і спільнота. Але близькість не повинна знищувати внутрішню незалежність.

9. Практикуйте співчуття

Інші люди так само бояться, втрачають, бажають і страждають. Коли чуже страждання перестає бути для нас абсолютно чужим, слабшає егоїзм.

Саме співчуття – Mitleid – Шопенгауер вважав фундаментом моралі. У важкі часи це особливо важливо: власне страждання може замкнути нас у собі, а може, навпаки, зробити уважнішими до страждання іншого.

10. Давайте Волі замовкнути: мистецтво і споглядання

Це одна з найкрасивіших ідей Шопенгауера. Коли ми справді слухаємо музику, дивимося на картину, читаємо велику літературу, дивимося на море, дерево чи небо, іноді відбувається щось дивне. На кілька хвилин ми перестаємо хотіти

Не думаємо: "Як це використати?" "Що я з цього отримаю?" "Як це допоможе моїй кар'єрі?" Ми просто дивимося. Слухаємо. Переживаємо.

Для Шопенгауера це не розвага. Це короткий вихід із диктатури Волі – момент безвольового споглядання. Особливе місце серед мистецтв він відводив музиці.

Можливо, тому у важкі часи нам потрібні не лише інформація, робота й боротьба. Нам потрібні музика, книги, картини, дерева, прогулянки, тиша – моменти, коли ми хоча б ненадовго перестаємо вимагати щось від світу.

Філософія повинна допомагати жити

Шопенгауера називають песимістом. І справедливо. Але з його песимізму народжується напрочуд життєздатна програма: менше хотіти; мати достатньо, а не якомога більше; берегти здоров'я; розвивати внутрішній світ; не залежати від статусу; вміти залишатися наодинці; знати себе; не вимагати від світу неможливого; берегти свободу у стосунках; співчувати; читати; слухати музику; дивитися на прекрасне.

Про це варто читати його "Афоризми життєвої мудрості", а глибше про Волю, страждання та визвольну силу мистецтва – його головну працю "Світ як воля і уявлення".

Також рекомендую книжку в бібліотеці Метаної: Артур Шопенгауер. Есеї

Епікуру приписують прекрасну думку: порожні слова того філософа, якими не лікується жодне людське страждання.

Мені здається, сьогодні варто повернути філософії саме цю функцію. Не тільки знати, що думали великі люди минулого, а брати їхні думки, перевіряти на власному житті – і ставати трохи стійкішими, вільнішими й мудрішими. Особливо тоді, коли світ навколо робить це важким.

Спробуйте подивитися на філософію саме так. Порефлексуйте над цими вправами Шопенгауера – можливо, одна з них потрібна вам саме зараз. А якщо виникнуть питання чи заперечення – пишіть.

Філософія – це не правильна відповідь, а розмова.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.