Про героїв України
Неймовірно боляче дивитись на фотографії розстріляних і закатованих – світлі, інтелігентні обличчя. Деякі, ще просто діти – наївні, романтичні. "Екстремісти" виявились художниками, мистецтвознавцями, редакторами, журналістами... Ми всі перед ними винні, як громадяни, які побудували таку країну, де держава, очолювана злочинцем-рецидивістом, їх убила.
Звичайно, після перемоги народу, на відбудованому Майдані повинен бути меморіал, де буде викарбувано їхні імена. На їхню честь будуть називати вулиці. Вони – герої, що віддали життя за майбутнє України. Точніше сказати, на їхній жертовній крові повинна бути побудована нова держава, замість того пострадянського монстра, якого маємо сьогодні. Держава, яка поважає і дбає про своїх громадян, а не доводить їх до такого ступеню відчаю і безвиході, що вони готові іти на барикади умирати.
Покаліченим учасникам Майдану, нова держава повинна пожиттєво виплачувати пенсії.
Так повинно бути.
Найболючіше – допустити, щоб ці герої загинули ні за що. Тоді їхні смерті не вкладаються у голові. Після таких великих жертв, українці просто зобов'язані побудувати цю нову державу.
Це все для багатьох очевидні речі.
Питання, яке мене спантеличує, чому цих людей називали бійцями, кинувши їх перед спайперами і озброєним Беркутом з палицями і дерев'яними щитами? Ось читаю заголовок інтерв'ю з Дмитром Ярошем у Тайм – лідер "militant group". Вибачте, що це за "militant," якщо у більшості ваших людей немає зброї? Навіщо ви себе так називаєте? Згадую заяви афганців про те, що у них є зброя і що вони піднімутся на захист народу? Де афганці? Згадую слова Анатолія Гриценка, що вже ледь не народна армія сформувалась із власників зброї.
Лідери протесту повинні відчувати, що це безвідповідально заохочувати людей іти на барикади, створюючи якусь ілюзію, що там є кому їх захистити від силовиків, які професійно навчені калічити і вбивати.
Звичайно, можна відповісти: люди знають, на що ідуть. Але загинути, тільки заради того, щоб Янукович утік у Москву!? Люди, схаменіться. Його можна перемогти і не такою великою ціною. Ваше життя – найдорожче.
