Намахати Вашингтон, підставити Київ: запитай Коломойського, як
В української влади є традиція – вона регулярно пробує намахати закордонних партнерів. Це завжди вилазить їй боком, але ще ніколи не зупиняло від наступних спроб. В уявленні наших можновладців в США та Європах живуть наївні лопухи із фельєтонів покійного Задорнова, і їх можна дуже легко облапошити.
Реальність дуже відрізняється від цього уявлення.
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. І обводити іноземців довкола пальця зазвичай намагається виконавча. Верховна Рада це робить рідше, а уж судді взагалі рідко мають таку потребу. Але зараз у нас виключний випадок, і він вартий того, щоб про нього розповісти. Зараз українське правосуддя спробує намахати американське.
Ставки дуже високі, бо мова про справу Ігоря Валерійовича Коломойського.
Нагадаємо, головні проблеми в житті Ігоря Валерійовича – проблеми з американським правосуддям. Міністерство юстиції США обгрунтовано звинувачує його у тому, що ряд ділових операцій та купівель бізнесу в Штатах він та його партнер Боголюбов здійснили за "чорні" гроші. Себто, вкрадені в українців та відмиті через офшорні "прачечні".
Стандартна схема Коломойського була дуже простою – підприємства, над якими він мав контроль, кредитувалися в його ж ПриватБанку. Після чого їхні кредити виводили через офшорні прокладки, що потім зникали в далечінь. Як результат, гроші опинялися в кишені Коломойского, а у фондах Привату з'являлась величезна діра. Діру зрештою заповнили українські платники податків, коли держава змушена була націоналізувати Приват, рятуючи банківську систему.
Одним з підприємств, що кредитувалися таким чином, був Нікопольский феросплавний завод. Кредит формально було сплачено. Діюче керівництво Приватбанку, однак, наполягає, що це кредитування використовувалося для виведення з банку коштів у офшори. Попередній судовий розгляд став на бік Коломойського, і зараз у державного банку залишився останній шанс – на касацію у Касаційному господарчому суді. Її буде розглянуто 5 жовтня, себто, у наступний вівторок.
До чого ж тут обдурювання іноземців?
Справа в тому, що на судовий розбір цього питання в Україні посилаються захисники Коломойського у суді штату Делавер, де він судиться із Міністерством юстиції США. Мовляв, українські суди претензій не мають, отже, гроші не відмито, а чесно зароблено. Таким чином можна хакнути американське правосуддя через українське.
Чому є підстави побоюватися неправосудного рішення у касації?
Є вже тому, що серед трьох суддів, які розглядають справу, щонайменше один відомий печально. Його звати Богдан Львов, і це його дос'є на Чесно Суд. Висновок Громадської ради доброчесності – репутація не відповідає посаді судді. Втручання в автоматизовану систему документообігу суду, ухвалення сумнівних рішень, ймовірна причетність до корупційних правопорушень, порушення обов'язку внесення повних даних до декларації родинних зв'язків, невідповідність стилю життя задекларованим дохода. Докладніше про справи, з якими він був пов'язаний, можно почитати в цьому розслідуванні Апострофу.
Це не завадило судді Львову вже після негативного висновку Громадської ради потрапити до Верховного суду. І навіть стати заступником його голови та головою Касаційного господарчого суду. Зрозуміло, що в такій ситуації є привід побоюватися за фінальне рішення у цій надважливій для Коломойского справі.
Але що буде потім?
Припустимо, суд в Києві винесе рішення на користь Коломойського. Навіть якщо суд в Делавері його прийме, Міністерство юстиції США як сторона обвинувачення проаналізує дії українського судочинства, щоб піддати їх сумніву якщо не в цій інстанції, то в апеляційній.
Що буде, якщо Мінюст США змушений буде розібратися в тому, як в Україні виправдовують олігархів, і зробити це предметом широкого обговорення?
Мова тут йде вже не тільки про персональні санкції щодо відповідальних осіб, від судді Львова до тих, хто зробив його суддею всупереч рішенню Громадської ради доброчесності. Мова вже піде про те, що висновки українського судочинства не будуть розглядатися цивілізованими державами. Адже якщо в країні нема верховенства права, і про це сказано вголос – то як бути далі?
Байден, чому ми не в НАТО? Так ось чому.
Ця комбінація, як і багато інших операцій Коломойського, може мати довготривалі та небезпечні результати не тільки для нього, а для всієї країни.