Чому Україна важлива і що далі?
Озброєні до зубів російські війська захопили Крим, частину суверенної території України, населення якої за чисельністю близьке до населення Латвії та площа якої більша за Ізраїль. Президент Путін каже, що Крим "завжди був невід'ємною частиною" території Росії та оголошує його остаточну анексію.
Як ми маємо на це реагувати?
Я щойно повернувся до Стамбула після чотирьох тижнів роботи у Лондоні над розв'язанням кризи в Україні. Я працював в Україні з 2008 по 2012 рік, а у Москві – у 1992-1995 роках. У мене є друзі і в Україні, і в Росії, та відчуваю глибокий зв'язок з обома країнами. Було дуже тривожно впритул слідкувати за тим, що Міністр закордонних справ [Великобританії] назвав найглибшою політичною кризою 21-го століття.
Як сказав Прем'єр-міністр Кемерон, намагання Росії анексувати Крим за допомогою збройних сил надсилає тривожний сигнал усій Європі. Це удар в серце заснованій на правилах міжнародній системі, від якої залежить уся наша безпека.
Як не дивно, своїми діями Росія призводить якраз до тої нестабільності, з якою, за її словами, вона хоче боротися.
Нещодавно Україну відвідав помічник Генерального Секретаря ООН. Він сказав, що не побачив жодних доказів будь-яких поширених або системних порушень прав етнічних росіян. Верховний Комісар ОБСЄ з питань національних меншин сказав, що "немає жодних доказів жодного насильства чи загроз щодо прав російськомовних громадян" у Криму.
Усе правильно. Привід для Росії захопити Крим – щоб "захистити" російськомовних громадян, яким щось загрожує – є повною нісенітницею. Вони все вигадали.
Так хто все ж таки загрожує людям в Україні? Введення російських військ у Крим, як це видно на відео, де професійні військові заходять у кримський парламент, призвело до поранень, а також смерті принаймні одного українського військовослужбовця. ООН висловила занепокоєння щодо рівня дотримання прав людини в контрольованому росіянами Криму, зокрема, необґрунтовані арешти та тортури, дотримання прав кримських татар.
Перед тим, як російські війська зайшли до Криму, не було ані необґрунтованих арештів, ані тортур.
Перед захопленням Криму Росією назву парламенту в Криму було написано російською, українською та кримськотатарською мовами. Зараз – тільки російською.
Після заходу російських військ рівень дотримання прав людини різко погіршився.
А що думають люди в Криму?
Ми цього не знаємо. 16 березня Росія організувала так званий "референдум", мета якого – показати, що кримчани хочуть бути частиною Росії. Але ми не маємо уявлення, як насправді проголосували люди. Ми не знаємо й того, які результати могли би бути в разі, якби була дозволена вільна кампанія та дебати, або якби виборці мали справжній вибір між двома питаннями, що б мали сенс.
Але ми знаємо, що авторитетне опитування, проведене в лютому 2014, засвідчило, що тільки 41% кримчан прагнули воз'єднання з Росією. Ми також знаємо, що під час останніх виборів у Криму, за якими слідкували міжнародні спостерігачі, партія "Руська єдність" набрала 4% голосів.
Кілька років тому в Криму я балакав російською з водієм таксі – колишнім моряком Чорноморського флоту, який вирішив залишитися у Криму після виходу на пенсію у 90-х роках. Його цілком влаштовував Крим як автономна республіка у складі України: "це не проблема", він сказав.
Андрій Зубов, професор Московського державного інституту міжнародних відносин, написав 16 березня, що Росія хотіла обмежити здатність України вирішувати своє майбутнє так само, як Радянський Союз стримувати суверенітет "невільних союзників" Варшавського пакту – таких як Чехословакія, Угорщина та Польща.
Я глибоко поважаю народ України. Саме він – а не чужинці – мають вирішувати майбутнє своєї країни.
І жодна країни не хоче, щоб у Росії чи у будь-якої іншої держави не склалось враження, що військова сила – це безкарний спосіб впливу чи захоплення території.
Саме тому 15 березня Рада безпеки ООН проголосувала за резолюцію, яка засуджувала референдум як "антиконституційний" та "нелегітимний", залишивши Росію ізольованою. Саме тому минулого тижня на засіданні Генеральної асамблеї ООН 100 країн проголосували за рішення, згідно з яким російський референдум у Криму не є чинним, у той час як тільки десять проголосували з Росією.
Саме тому ОБСЄ надсилає неупереджену місію спостерігачів до України, аби допомогти встановити факти про права людини в Україні.
Український журналіст Віталій Портников написав 7 березня: "Ви (Росія) виграли Крим, але втратили Україну. Ви втратили Україну назавжди. Прощавайте!" 19 березня російське видання Ведомости написало: "Приєднуючи Крим, Росія точно втрачає Україну... Казахстан та Білорусь, де проживають великі російські меншини, не можуть почуватись безпечно".
Ось до чого призвела Росію нелегальна анексія Криму: Росія ізольована міжнародним співтовариством, яке було шоковано порушенням українського суверенітету з її боку. Позбавлена довіри найближчих сусідів. Змушена мати справи з партнерами, які рішуче переглядають свої довгострокові стосунки з Росією, включаючи довгострокові поставки енергоносіїв.
За цим сумно спостерігати після двадцяти років спроб Великої Британії та інших країн допомогти Росії розвинути економіку та інтегруватися у міжнародну систему. Більшість росіян, як інші народи, не бажають нічого, окрім стабільності, миру і гідних стандартів життя.
Захоплення Росією української суверенної території піддало все це ризику.
Для Росії зараз час повернутися на шлях деескалації, діалогу і співпраці. Велика Британія та міжнародне співтовариство відкриті до цього.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
