Про далеку Сирію, наші ракети і московських карателів
Отже, московська хунта знищує сирійські міста, в яких бойовиками ІДІЛу й не пахне. Російські каратєлі вбивають цивільне населення, дітей. Це ще й акція залякування українців. Мовляв, дивіться, що ми можемо зробити.
Які висновки? Модернізація Проти-Повітряної Оборони прискореними темпами. Радарні системи, зенітні ракети, ПЗРК останніх модифікацій – це засоби і зброя стримування, а не нападу. Отже, Україна може купувати їх без додаткових політичних рішень. Відомий волонтер Віталій Дейнега якось напівжартома сказав, що волонтери, якщо потрібно, зможуть дістати, купити та озброїти армію й балістичними ракетами:) Про стратегічні не скажу, а ракети класу "земля-повітря" – саме те, що потрібно. Завод "Південмаш" має бути завалений держзамовленнями та грошима, і працювати в три зміни. А краще – в чотири. Історії про відсутність грошей не приймаються – цю "пургу" залишаємо цілковитим ідіотам. Припинення лише кількох корупційних схем – і в країні діє сучасна система проти-повітряної оборони. Тільки треба взяти гарненько за комір і труханути різкіше. Гроші будуть. І на ракети, і на зенітні комплекси.
А знаєте, що ще я помітив? Що латентні симпатики тих, хто нині бомбардує Сирію – з числа вгодованих диванних бійців Фейсбуку та інших соцмереж, "как рыбой об лед" мовчать про авіанальоти "російських каратєлєй". Ані чік-чірік. Напевно, Московська хунта за такі підвиверти гонорарів не передає. Як казала Галя у відомому творі Михайла Старицького: "Падлюки!". Я б сказав різкіше, але ще в дитинстві обіцяв не вживати поганих слів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
