22 листопада 2018, 08:28

Коли настає час, країна знає скільки нас



5 років тому на Майдані розпочалась боротьба. Боротьба тих, хто був незгодний з цинічним свавіллям тодішньої влади.

А далі було дуже багато всього. І побиття студентів, і неодноразові спроби розігнати Майдан, і тисячі вогників на нашому концерті, і мурашки від гімну. А далі був січень, коли ми втратили перші життя, але продовжували тримали оборону. А потім, під час трагічних подій лютого, ми втратили Небесну Сотню... Але ми перемогли.

Коли все починалося, ми не знали, які наші шанси на перемогу. Ми просто йшли сюди, бо не могли не прийти. Ми просто йшли за покликом свого серця. Тоді ми вперше довели самим собі, що справжні зміни можливі. Що справжні зміни починаються з кожного з нас.

То чому ж сьогодні так багато хто готовий опускати руки? Що з нами сталось, люди?!

Тоді ми перемогли злочинну владу, маючи одне завзяття. Сьогодні ми стали досвідченішими, у нас стало більше можливостей. То чому ж стільки людей готові відступити, розказуючи, що нас очікують вибори без вибору? Невже ми дозволимо динозавроподібним політикам, олігархам та їх маріонеткам деморалізувати нас кожен день, розводити нас, маніпулювати нами, зіштовхуючи лобами?

Тоді тут, на Майдані, ми всі стояли разом, як один, плече в плече. Нас не лякав ні холод, ні гумові кийки, ні, навіть, кулі.

А сьогодні ми сваримось один з одним по фейсбуках, поки ті, кого ми тоді перемогли, вдягнувши нові маски, підступно стараються відвоювати позиції.

Ми не маємо права зупинятися на півдорозі! І ми не будемо зупинятись.

Ради тих, хто загинув тут на Майдані. Ради тих, хто загинув на сході.

Ради тих, хто захищає нас сьогодні.

Ради наших дітей і наших батьків!

Ми не можемо і не будемо зупинятись.

Ми вже навчилися допомагати один одному, коли цього потребує майбутнє. І ми вчимося відрізняти брехунів і пристосуванців від справжніх.

Коли настає час, країна знає скільки нас. Ми скажемо своє слово. Все тільки починається.

І все буде добре!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

#ТриУмовиКандидату (вони не є достатніми, але точно є необхідними)

Мене часто питають, що я думаю про того чи іншого кандидата на посаду Президента України. Я вже казав, що не маю планів підтримувати жодного з них, але як свідомий громадянин, свій вибір обов'язково зроблю...

Коли настає час, країна знає скільки нас

5 років тому на Майдані розпочалась боротьба. Боротьба тих, хто був незгодний з цинічним свавіллям тодішньої влади. А далі було дуже багато всього...

"Потьомкінський" Антикорупційний суд

Якщо міжнародним експертам з бездоганною репутацією не дозволять відсіювати непрофесійних, корумпованих кандидатів до незалежного Антикорупційного суду, а їх буде, як завжди, "рятувати" наш ВККС, то змісту в його створенні немає...

Розмова про важливе

Хотів би поговорити з вами про важливі речі. Про те, що саме ми разом маємо зробити для того, щоби наша держава стала Україною нашої мрії...

Про тиранію

Наприкінці лютого цього року мій друг, професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер, видав книгу "Про тиранію: двадцять уроків з XX століття"...

Кожна хвилина нашого нормального життя

9 червня ми виступали в Лисичанську. Концерт справив на мене дуже сильне враження. І тут навіть слова зайві. Але поряд з концертом, в моїй пам'яті закарбувався ще один момент, здавалося б зовсім побутовий...