Гібридний Белсат. Демократія від Тихановської. Гроші від Європи
У Варшаві розгорівся скандал через звільнення Агнєшки Ромашевскі-Гузі, котра займала посаду директора телеканалу "Белсат TV" протягом 17-ти років. Обставини скандалу і порушена у зв'язку з цим тема наштовхнула мене на роздуми і висновки, зроблені особисто мною давно, але актуальні сьогодні.
Білоруське медіа, опозиційне диктатору лукашенку (а філію його відкрито і в Києві) багато років фінансується польським урядом, а вже колишній директор вважає несправедливим і звільнення, і урізання фінансування майже вдвічі (з приблизно 19 млн доларів до 10), і від'єднання від каналу російськомовного проєкту "Вот Так", який раптово виник за останні кілька років і набрав аудиторію, утричі більшу, ніж білоруськомовний канал.
Мені не цікава особистість самої Агнешки Ромашевскі з її прекрасно оплачуваною "жертовною відданістю" демократичним цінностям, я не знаю нічого про розподіл цієї, м'яко кажучи, чималої суми для будь-якого медіа.
Однак є привід поговорити про сам "Белсат", в контексті подій і про таку "необхідну" на думку Агнешки російськомовну "доньку".
Я пам'ятаю "Белсат" до 2020 року і пам'ятаю після. А ще я чудово пам'ятаю зміни, що відбулися після повномасштабного вторгнення в Україну, які, безсумнівно, стали продовженням змін 2020. Колись "Белсат" і справді справляв враження вільного медіа, – правдиві репортажі з лукашенківської Білорусі, матеріали про російську агентуру і загалом про "рускій мір" як джерело зла.
Але все скінчилося. І не зі зникненням фінансування або зі зміною керівництва. Аж ніяк.
Усе закінчилося у 2020-му з появою і початком тріумфального проросійського політичного бізнес-проєкту під назвою "Президент Свєта і газпромівська компанія".
Це був час реалізації плану москви з поглинання Білорусі, зокрема, як необхідного плацдарму для повномасштабного нападу на Україну. І цей час мав стати боротьбою для реально незалежної (в усякому разі для фінансованої Європою) журналістики за відрив від напівватних міфологем, часом розгляду під "мікроскопом" нових опозиційних фігур, які, напрочуд, безтямно люблять росію та закликають до мирного непротивлення злу.
Нічого подібного не сталося. Підсумок нам відомий. І для його прогнозування не потрібно було бути Спінозою.
З подій 2020-го "Белсат" перетворився на суцільний "глашатай темників", на медіа, що обслуговує інтереси нових політичних еліт. Далі з'явилася російськомовна донька під назвою "Вот Так", котра нічим не відрізняється за тезами від російського ліберального "Дождя", з "шендеровичами", як основними експертами і "випадковими" антиукраїнськими ІПСО.
Мене мало цікавить доля конкретно "Белсат", як і всієї білоруської та російської опозиції в "екзилі". Події останніх двох років роблять ще жалюгіднішим цей нескінчений процес само зайнятості кабінету і комітетів Тихановської, "навальністів", "ходарковських" (а я б ще й поставила тут знак рівності, адже все там "за образом та подобою" і в повній взаємодії).
Можна не спостерігати за процесами пів року, рік і знову побачити круговерть ультиматумів, з'їздів за демократичні цінності, "найглибших засуджень" і пафосних демагогічних заходів, що проходять то в одній, то в іншій європейській країні.
Засмучує вже зовсім недоречна наївність вільного світу, – його готовність платити, утримувати, просувати, Це даремне і витратне для цивілізованого світу танго танцюють двоє.
Страшна війна робить все очевидним, хіба ні?
Будь-яка така опозиція тотожна своєму режиму, вона знає правила гри демократичного світу і знає, що потрібно робити для того, щоб відбутися як успішний бізнес-проект у кращому разі, в гіршому – бізнес-проект з агентурною мережею режимів путіна і лукашенка.
Вимоги успішного бізнес-політичного проєкту прості – "ми за демократію, ми за гендерну рівність, ми критикуємо режими, у нас є політв'язні, і ми сто п'ятдесят разів вийдемо на акції в безпечних країнах, щоб розповідати і вимагати, ми мирні люди, ми проти насильства" та інше.
Для політичних покидьків існування тоталітарного режиму – це вічне джерело комфортного влаштування себе і своїх сімей у демократичній країні, падіння режиму – втрата цього джерела. Віра ж демократій у те, що колись ці люди повернуться додому, щоб очолити якісь мирні зміни у своїх країнах, ще жодного разу не була підтверджена історією і видається, м'яко кажучи, наївною.
Сьогоднішня опозиція режимам або воює за Україну, або її не існує взагалі. А зло знає "рожеві" правила світу, з яким воює.
Я не знаю чим продиктоване таке "охолодження" польського уряду до вже гібридного "незалежного" "Белсату". Хочу вірити в деяке прозріння. У будь-якому разі, мені подобається коли щось вибухає там, де давно смердить.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
