20 березня 2022, 10:31

Чому сталася ця війна?

Доброго дня, я Володимир В'ятрович.

Я з України.

Всім привіт просто з виру історії.

Напевно, ні в кого в Україні та світі немає сумнівів в тому, що ми зараз переживаємо часи, про які наші нащадки читатимуть в історичних книгах.

Так, ми справді опинилися у вирі історії.

Тут важко, часто страшно і дуже складно зорієнтуватися у швидкозмінних обставинах. І проблема не лише у великому об'ємі інформації, якою нас завалює реальність, у щохвилини важливіших новинах.

Багато з того, що відбувається навколо, неможливо зрозуміти, не занурившись у минуле.

Тому спробую пояснити вам те, що ви бачите нині, роз'яснити причини, які криються у попередніх роках та століттях.

Почну з базового. Чому сталася ця війна?



Для декого це питання звучить навіть драматичніше: як стала можлива ця війна?

Чи навіть ще драматичніше: ця війна між братніми народами.

Щодо останнього – давайте відразу забудемо тезу про братні народи, тим паче про братні український та російський народи. Це теза совкої пропаганди, яка не має нічого спільного ані з історією, ані з сьогоденням.

Історія України та Росії – це історія протистояння, а не братерства.

Росія як така з'явилася саме після поглинання українських земель.

Саме поступове знищення української козацької держави стало початком народження імперії із вкраденою в українців назвою Росія.

Далі були століття імперської політики, мета якої – розчинити українців в імперському морі чи то пак болоті.

Для цього використовувалися різні способи: від привабливої для української еліти інкорпорації нащадків козацької старшини в російське дворянство, до системного знищення української мови та культури, що кидала виклик імперії.

Але Кремль зазнав краху у цій боротьбі

На початок ХХ століття він був змушений боротися вже з розвиненим українським національним рухом. Ослаблення Російської імперії привело до того, що цей рух спромігся на національну революцію, а відтак і на створення національної держави.

Проголошена в 1917 році Українська народна республіка майже одразу опинилася в стані війни з новим імперським російським проєктом під керівництвом більшовиків.

Українці програли цю чотирилітню війну, проте вони серйозно ослабили Росію,

і забезпечили можливість для незалежності інших її територій, а тепер держав – Польщі, Фінляндії, Балтійських країн.

Падіння української держави не означало кінця українського національного руху.

Він залишався головним викликом для російського імперського проєкту протягом наступних ста років.

Українці ослаблювали імперію повстаннями в Центральній та Південній Україні до середини 1920-х,

злякали Сталіна масовим рухом опору колективізації в 1930-х, відповіддю на який став організований штучний Голодомор.

Українці кинули виклик СРСР, який щойно переміг нацизм і завоював пів Європи, розгорнувши масштабний повстанський рух у Західній Україні, який Кремль не зміг придушити ще понад десять років після Другої світової.

Українці продемонстрували вміння протистояти імперії ненасильницьким методами, організували один із найактивніших дисидентських рухів у 1960-1980-х.

Врешті, українці добили російський імперський проєкт під назвою СРСР, проголосивши незалежність у 1991-му.

Але смерть СРСР не стала кінцем російської імперії, яка лише тимчасово змирилася із втратою України.

Набравшись сил, накопичивши ресурси за рахунок нафти й газу, Росія з початку 2000-х почала реалізовувати спроби повернення України. Спершу політичними методами через проросійські політичні сили, які довгий час визначали політичний порядок денний України.

Але Майдани – національні повстання 2004-го, 2013-2014 років фактично позбавили Росію цього інструмента. Російські політичні сили в Україні (комуністи, СДПУО, ПР, тепер ОПЗЖ), попри колосальну підтримку від Москви, втрачали електоральну базу.

Тому з 2014-го Росія взялась за повернення України під свій вплив військовими методами. Спершу окупувавши Крим і захопивши частину Донбасу, тепер розгорнувши широкомасштабний наступ на Україну.

Тому

нині ми маємо 23-й день восьмилітньої війни, яка триває вже понад сто років.

Особливість цього етапу нашої столітньої війни – Україна ще ніколи не була такою сильною в ній, Росія ще ніколи не зазнавала таких масштабних втрат від українців, і світ ще ніколи настільки солідарно і активно не підтримував нас. А це значить, що саме нам випала нагода, шанс та честь завершити нашу довгу, столітню війну за незалежність.

На цьому нині все. До наступних зустрічей у вирі історії.

Слава Україні!

Голод як зброя. Росія знову вивозить зерно з України

В нинішній війні проти України Росія активно використовує методи комуністичного тоталітарного режиму. Масові розстріли цивільних, депортації...

Авторитарна "демократія" від Сталіна до Путіна

Російські агресори проводять на захоплених теренах так звані референдуми, які мали б прикрити факт окупації. Так було в Криму в 2014-му, потім на Донбасі...

Через Майдани до свободи. Найяскравіший вияв відмінностей між українцями та росіянами

"Українці та росіяни – один народ" – це ключова фраза російської пропаганди, яка нібито має пояснювати причини та перебіг цієї війни. Якщо ми один народ – значить, не має права на існування незалежна українська держава, а отже мають бути знищені ті українці, які не визнають своєї тотожності з росіянами...

Імперія завдає удару у відповідь.

Нинішня війна для України – це продовження столітньої війни за незалежність, яка почалася після першої спроби українців створити державу ще на початку ХХ століття...

Разом проти імперії.

Від початку війни у 2014 році поруч з українцями проти нинішньої російської імперії борються представники різних націй та країн. Пліч-о-пліч з нами стали чеченські батальйони імені Джохара Дудаєва та імені Шейха Мансура...

Рада залишила 9 травня "святом"

Я завжди підсумовував результати роботи в парламенті коротким оглядом ухвалених законопроєктів. Але нині важливішим стало те, що парламент не ухвалив – проєкт 7297, який міг позбавити нас від побєдобєсія вже цього року...