29 жовтня 2012, 14:46

Василь Расевич – Перемога над здоровим глуздом. Галицький політичний цирк переїжджає до Києва. В добру путь!

Хочу добавити ще трохи аналітики у казан емоцій. Як на мене, то найкраще перші висновки з цієї виборчої кампанії сформулював редактор ZAXID.net зі Львова Василь Расевич, які й пропоную:

"Якщо так станеться і результати екзит-полів збіжаться із результатами затвердженими ЦВК, то в Україні вималюється цікава ситуація. В парламенті зустрінуться дві крайні політичні сили – ВО "Свобода" і комуністи, що обіцяє перетворити Верховну Раду на безкоштовний цирк під парламентським куполом. Українці отримають нове, дуже дороге шоу, за кулісами якого Партія регіонів і надалі зможе безкарно вахтовим методом грабувати Україну.

Прийнято вважати, що вибір народу треба шанувати, що народ не можна ображати і його волевиявлення треба сприймати із покірністю ягняти. А якщо народ забитий пропагандою і агітацією? А якщо народ "переконали", що нічого змінити не можна? А якщо народ малокультурний і малоосвічений і готовий за безкоштовний шашлик від партії влади роздерти пельку спостерігачеві? Запитання можна продовжити, але чи треба?

Одне можна сказати певно: результати останніх парламентських виборів – це справжнє волевиявлення українського народу. Із врахуванням усіх зловживань, обманів та маніпуляцій: це все він – український народ. Це саме народ на виборах обирає собі таку і не інакшу владу, сподіваючись кожного разу на чудо. Українці вірять в дива, але не вірять у власні сили, та й не готові прикласти навіть мінімум зусиль, щоб спробувати змінити ситуацію. Українці не покладаються на здоровий глузд, а поводяться емоційно. Тобто, думають не головою, а серцем. А якщо до всього ще додати нашу природну хитрість, то в результаті отримаємо точнісінько такий результат, як на цих виборах. Саме тому вже два з половиною роки Україною править відверто мародерська Партія регіонів. Здавалося б, усі однаково потерпають від цієї влади і тільки сліпий не може побачити її грабіжницького характеру, але ні. Знову знайшлися тридцять відсотків, які всупереч здоровому глузду проголосували за цю політичну силу. А якщо додати ще обранців на мажоритарних округах, то мазохістські нахили українського народу стануть очевидними.

Емоції не дружать зі здоровим глуздом. І саме емоції стали головним порадником для західноукраїнських виборців, які голосували не так за кандидатів від ВО "Свобода", як за наших хлопців і дівчат, які точно не змовчать і "начистять пику" нахабним регіоналам, коли мова зайде про мову або про національних героїв. Правда, цього разу такі ж емоції проявили 24% виборців у Києві, і навіть 10% у Донецьку. Можна з впевненістю стверджувати, що українські виборці не голосували за партійні програми, бо як правило їх не було. Не голосували і за реформи, вони емоційно віддали свої голоси за тих, хто на їхнє переконання, на місці покарає безкарних дотепер Чечетова, Ківалова, Колесніченка і Ко. І як не дивно, це саме правляча Партія регіонів викликала подібну реакцію у виборців, нахабно демонструючи свою безкарність і вседозволеність.

Східноукраїнський електорат, розчарувавшись у ПР, також емоційно піддався на комуністичну риторику. Дарма, що їхній лідер – Петро Симоненко – відразу заявив прямим текстом, що синхронно діятиме у всьому із Партією регіонів. І після цього ще хтось посміє говорити про мудрість українського народу?

Не менш відповідальною за цей провал є і Об'єднана опозиція "Батьківщина", яка зробила все, щоб програти ці парламентські вибори. Вона не запропонувала, ані програми дій на майбутнє, ані не задекларувала механізмів виходу із ситуації, що склалася. Таку безпечність з боку лідерів ОО "Батьківщина" можна пояснити хіба що переконаннями її лідерів у своїй безальтернативності. Але народ альтернативу знайшов, благо підвернувся для цього "Удар" і, на жаль, радикально-популістська ВО "Свобода".

Найбільшим провалом опозиції стало затвердження виборчого закону на базі змішаної системи. Тільки безголовому ідіотові не було очевидним, що партія влади виписує такі умови під себе улюблену. Хіба, що лідерів опозиції перемога взагалі не цікавила, бо в опозиції їм набагато комфортніше? Але все ж, вершиною цинізму від опозиції стало складання виборчого списку та висування узгоджених кандидатів на округах. Ось цей маневр, вже на самому старті, дав зрозуміти виборцям, що опозиція майже не відрізняється від партії влади.

Відчувши таку загрозу на емоційному рівні, виборці вирішили додати перцю в українську політику і проголосували за безкомпромісних, хоча й малокваліфікованих та малокомпетентних "свободівських" кандидатів. Хоча здоровий глузд мав би підказати, що праворадикальна риторика "Свободи" закриває для України європейську перспективу, що присутність в українському парламенті такої великої кількості правих і лівих радикалів, помножена на чітку їхню географічно-територіальну локалізацію, може просто розшматувати Україну. І ще про один аспект не варто забувати: про такий успіх "свободівців" Росія могла тільки мріяти. Тепер їй фактично не треба створювати жодних перешкод на шляху євроінтеграції України, вона при такому парламенті є просто неможливою.

Єдиною втіхою від цих парламентських виборів є провал відверто політтехнологічних проектів, таких як "Україна вперед". І ще, як на мене, є певні позитиви в тому, що маса "свободівських" політиків перебереться до Києва і там воюватиме за українську Україну, а на їхні місця у міській та обласній радах, можливо, нарешті дооберуть більш прагматичних та компетентних людей. Галичани завжди були зачарованими на Київ і їм не шкода поділитися зі столицею своїми синами і доньками. Галицький політичний цирк переїжджає до Києва. В добру путь!"

Кілька штрихів до геополітичної стратегії Китаю

Невдовзі, скориставшись відкриттям Зимової олімпіади, Владімір Путін поїде до свого сюзерена Сі Дзіньпіна не то на аудієнцію, не то за ярликом на правління...

Геополітична диспозиція Росії Путіна

Беру на себе відвагу запропонувати скорочену версію моєї статті "Геополітична диспозиція Росії Путіна" з книги "Геополітичні контексти війни в Україні" – стаття 2015 року, однак назагал майже нічого у світовій геополітиці не змінилося – це я не про публіцистику, а саме про геополітику, яка змінюється не так швидко, як "очевидна" для політичних коментаторів політична гра...

Проблема німецького вибору у російсько-українській війні

Вчора розгорівся величезний скандал, породжений висловлюваннями німецького адмірала щодо України та, що головне, Росії та Путіна. Насправді нічого дивного для тих, хто хоч трішки щось знає про Німеччину і її політичну історію...

Кавалер ''Ордену за інтелектуальну відвагу'' Олександр Ройтбурд

У 2001 році у Львові була заснована громадська відзнака "Орден за інтелектуальну відвагу". Це відзнака не державна, а громадська. Що не означає, що не стоїть в ряду вищих державних нагород...

Олександр Ройтбурд – овації однією рукою

"Усі знають, що таке оплески двома руками. А як звучать оплески однією рукою?" (隻手声あり、その声を聞け) Хакуін Екаку / Hakuin Ekaku (白隠 慧鶴, 1686-1769) "Цей світ, оце нікчемне Щось, Проти Ніщо мов затялось" "Was sich dem Nichts entgegenstellt, Das Etwas, diese plumpe Welt" Й...

Про кампанію підпалів та імпотенцію

Дорогі кияни, житомиряни і т.д. – так і будете сидіти по квартирах та хатах і радити один одному, як краще користуватися мокрими покривалами – а слабо організувати цілодобове чергування, якщо вже у нас ні поліції, ні сбушників немає – так і задихнетесь під тими покривалами...