Щось прогнило...в державі Україна
Чомусь політики починають це визнавати, лише коли дах починає сипатись чи підлога провалюється.
Хоча будинок української державності знаходиться в аварійному стані всі роки незалежності.
Гниль на місцевому рівні. Стріляли в 90-х. І стали стріляти менше лише тому, що навчилися вирішувати питання не зброєю, а хабарями та простою фізичною силою.
Як в Ірпені, де я живу, де роками незаконно вирубують ліс, а зараз забудовують заплаву річки Ірпінь багатоповерхівками. На протести громади місцева рада відповіла незаконними рішеннями, які узаконили суди. Місцеві активісти перегородили заїзд до будівництва, але забудовник отримав нові законні рішення і для переконливості привіз бригаду "спортсменів".
Купівля рішень судів, група підтримки з поліції та спортсменів – реальність вирішення бізнес питань на місцевому рівні по всій країні.
Щоб гниль не було так помітно, до місцевих виборів її прикриють ремонтом дороги чи новою тротуарною плиткою, для чого розіграють серед своїх кілька тендерів. Зверху на доданок замажуть продуктовими наборами пенсіонерам на Великдень та 9 травня.
Гниль не лише на місцевому, а й на вищому рівні. Олігархи заводять своїх депутатів до парламенту, розставляють своїх людей в міністерствах та регуляторах, щоб заробляти на завищених тарифах, бюджеті чи красти з державних підприємств. Потім гниль майстерно замазують за допомогою власних телеканалів.
Багато чесних та професійних людей намагалися позбутися гнилі та відремонтувати державу. Було декілька спроб євроремонту – в 2004 і в 2013. Після останньої – хитрий сусід, скориставшись гниллю, віджав частину будинку.
На гроші, витрачені на замазування гнилі, можна було б повністю перебудувати будинок. Що й зробили деякі наші сусіди, наприклад – Польща та Словаччина. Але будівельні матеріали та інструменти в Україні розкрадалися, а реформаторів, позбавляючи інструментів та матеріалів, витискали з влади.
Кожного разу замість капітального ми отримували косметичний ремонт. Замість захисту прав власності, боротьби з причинами корупції, реформи судової системи, демонополізації – роздача продуктових наборів та кредитів держкомпаніям, протекціонізм та популізм.
Але якщо балки прогнили, то пофарбувати їх недостатньо. Рано чи пізно дах остаточно провалиться, а за ним провалиться підлога на всіх поверхах аж до підвалу. І під завалами опинимося ми всі – і прості смерті громадяни, і судді з поліцейськими, і навіть міністри.
Опинимося, якщо не спрацює інстинкт самозбереження і реформаторам, що ще залишилися і в парламенті, і в уряді, і в місцевих громадах, не дадуть нарешті зробити справжній капітальний ремонт держави Україна.
