15 вересня 2015, 19:00

Диагноз

Дмитрий Сторожук (депутат от НФ) на "Свободе слова" (ICTV) вчера объяснил, почему НФ не идет на местные выборы: 1). Чтобы избежать конкуренции между кандидатами все еще коалиции: БПП, НФ, "Самопомич", "Батькивщина"; эта конкуренция будет раскалывать коалицию, и даст преимущество на выборах Оппозиционному блоку; 2). Потому что Арсений Яценюк как лидер НФ решил сконцентрироваться на реформах, а не на выборах.

Думаю, Сторожук (деликатно промолчавший о низком рейтинге НФ и о том, что большая фракция в ВР сегодня фактически не соответствует политическому весу Яценюка) неосознанно сформулировал диагноз политико-партийной деятельности элит.

Получается, что: 1). Задекларированные общие позиции партий – это блеф; политические союзы носят исключительно тактический, а не стратегический характер; конкуренция между проектами со схожими декларируемыми платформами гораздо острее, чем с оппонентами; 2). Реформы и избирательный процесс никак не связаны между собой, это два прямо противоположных процесса.

То есть, партии – это просто вожди и списки, цель которых просто попасть во власть, неважно, какой ценой. Границы популизма – безграничны. Реформы и выборы – это антагонистичные типы деятельности, которые никак и ни каких стадиях не пересекаются друг с другом.

Задаю вопрос, который озвучивала и раньше: когда и что для этого нужно, чтобы у нас появились ответственные элиты и настоящие партии, понимающие под политической деятельностью замкнутый цикл: изучение настроений общества-формирование запроса на уровне интересов общества-переведение на политический уровень и уровень государственных задач-контроль за их выполнением-ответственность/отчет перед избирателями-доверие/недоверие со стороны общества на следующих выборах как результат.

В таких условиях, условиях ответственной конкуренции (перед обществом и страной) провластные партии и оппозиционные партии – это действительно мощный стимул для развития для всех.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...

Щодо виходу із війни і розуміння миру

Здавалося б, усі розуміють, що єдино можливий варіант зупинки російсько-української війни (коли є полярні позиції сторін і глобальний контекст/вимір війни) – це перемирʼя...

План "Бармаглот"

Невідомо, чи є в реалі ніби-то американський план із 28 пунктів, сформований у консультаціях із РФ, про який останніми днями так активно пишуть ЗМІ...

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...