15 вересня 2015, 19:00

Диагноз

Дмитрий Сторожук (депутат от НФ) на "Свободе слова" (ICTV) вчера объяснил, почему НФ не идет на местные выборы: 1). Чтобы избежать конкуренции между кандидатами все еще коалиции: БПП, НФ, "Самопомич", "Батькивщина"; эта конкуренция будет раскалывать коалицию, и даст преимущество на выборах Оппозиционному блоку; 2). Потому что Арсений Яценюк как лидер НФ решил сконцентрироваться на реформах, а не на выборах.

Думаю, Сторожук (деликатно промолчавший о низком рейтинге НФ и о том, что большая фракция в ВР сегодня фактически не соответствует политическому весу Яценюка) неосознанно сформулировал диагноз политико-партийной деятельности элит.

Получается, что: 1). Задекларированные общие позиции партий – это блеф; политические союзы носят исключительно тактический, а не стратегический характер; конкуренция между проектами со схожими декларируемыми платформами гораздо острее, чем с оппонентами; 2). Реформы и избирательный процесс никак не связаны между собой, это два прямо противоположных процесса.

То есть, партии – это просто вожди и списки, цель которых просто попасть во власть, неважно, какой ценой. Границы популизма – безграничны. Реформы и выборы – это антагонистичные типы деятельности, которые никак и ни каких стадиях не пересекаются друг с другом.

Задаю вопрос, который озвучивала и раньше: когда и что для этого нужно, чтобы у нас появились ответственные элиты и настоящие партии, понимающие под политической деятельностью замкнутый цикл: изучение настроений общества-формирование запроса на уровне интересов общества-переведение на политический уровень и уровень государственных задач-контроль за их выполнением-ответственность/отчет перед избирателями-доверие/недоверие со стороны общества на следующих выборах как результат.

В таких условиях, условиях ответственной конкуренции (перед обществом и страной) провластные партии и оппозиционные партии – это действительно мощный стимул для развития для всех.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...