13 січня 2016, 00:17

Почему украинские элиты повторяют ошибки

У Платона есть миф о воине Эре (Ире). О нем повествует Сократ в заключительной части "Государства". Воин Эр был найден на поле битвы и ошибочно доставлен в царство мертвых. Оказалось, что он просто ранен и находился в бессознательном состоянии. В итоге, Эр стал свидетелем воспроизводства старых проблем уже в новой судьбе человека и, стал своебразным посланцем в царство живых, поведав об этом опыте. Он видел богинь-дочерей Необходимости – Лахесис (судьба), Клото (пряха), Атропос (неотвратимость), которые сопровождали процесс вначале выбора через жребий жизни после перерождения (кем кто будет в следующей жизни; по идее, новая жизнь должна привести к совершенствованию души), затем выбора гения (как исполнителя выбранной судьбы), ну и дальше зыбытья всего того, что было до новой жизни. Эр отмечает, что выбор совершался применительно к привычкам/комплексам/травмам из прежней жизни. Скажем, душа Орфея избрала жизнь лебедя, по ненависти к женскому полу (приняв смерть от женщин, душа, некогда принадлежавшая Орфею, не хотела, чтобы ее родила женщина). И так далее. И только душа Одиссея сделала несвойственный выбор – жизнь простого обывателя.

Это я к тому, что человек, имея второй, третий и т.д. шансы/возможности, зачастую воспроизводит те же ошибки – как свои, так и чужие. Вот, скажем, украинские политики бесконечно воспроизводят один и тот же набор проблем. А все потому, что не излекаются уроки из опыта побед и поражений. В каком-то смысле это коллективное политическое бессознательное. Политики не могут выйти из той психологической структуры, где старые практики в принципе невозможны. И политики, и еще больше олигархи, по-прежнему находятся в состоянии транзита – имея двойные гражданства, счета в офшорах, политические проекты, они используют собственную страну в качестве ресурса, психологически находясь в состоянии транзита, от Украины как постсоветской страны к будущему, не всегда связанному с Украиной.

А ведь понятно, что так, как раньше, уже не будет/не может так быть. И кто первым это осознает/предложит новые правила, тот и выиграет. В смысле, что масштаб личности будет соответствовать масштабу задач. А сама личность будет претендовать не на природную (с точки зрения теории Дарвина), а историческую роль.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...

Щодо виходу із війни і розуміння миру

Здавалося б, усі розуміють, що єдино можливий варіант зупинки російсько-української війни (коли є полярні позиції сторін і глобальний контекст/вимір війни) – це перемирʼя...

План "Бармаглот"

Невідомо, чи є в реалі ніби-то американський план із 28 пунктів, сформований у консультаціях із РФ, про який останніми днями так активно пишуть ЗМІ...

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...