28 грудня 2021, 15:56

О кадровой политике

В этом году было несколько громких кадровых скандалов, с последующими увольнениями.

Считаю, что только критики мало. Имею в виду зафиналивание всех этих историй исключительно на уровне отдельных персоналий. Выводы должны быть сделаны относительно кадровой системы в целом.

Ради справедливости, надо сказать, что кадровая политика всегда была одним из слабых мест всех властей. Это такая общая проблема всех постсоветских государств.

Нередко кадровая политика сводилась исключительно к способу урегулирования конфликтов между разными группами. Доступ и контроль за ресурсами – это само собой. Вспомните хотя бы недавнюю историю с не/отставкой министра культуры и информации Александра Ткаченко (ну чистый публичный шантаж).

По большому счёту, кадровая политика как таковая в Украине отсутствует вообще. Процесс деградации кадрового состава всего управленческого класса продолжается.

Системных кадров, привязанных хоть в какому-то опыту и системе координат (и не все из них коррупционеры) практически нет, а новые, как видим, – существуют вообще вне кадровой системы.

Появление на политическом небосклоне новых фигур, как во власти, так и в оппозиции, с точки зрения профессиональной биографии, зачастую случайно. То есть, кадровая политика не содержит ни образовательного обоснования, ни обоснования с точки зрения профессионального и социального опытов.

Как решить проблему?

Ну, прежде всего, кадры должны подбираться под конкретные управленческие задачи, которые есть на том или ином направлении. Тогда и критерии будут понятны, а групповые интересы, возможно, станут вторичными, по сравнению с интересами государства.

Второе – способ избрания. Назначения без конкурса зачастую происходят в рамках удовлетворение интересов разных групп. Назначения через конкурсы иногда превращаются в формальность, когда победитель заранее известен.

Ну а если говорить о моральных критериях, то хочу зацитировать Хосе Ортега-и-Гассета: "Обычно, говоря об "избранном меньшинстве", передергивают смысл этого выражения, притворно забывая, что избранные не те, кто кичливо ставит себя выше, но те, кто требует от себя больше, даже если требование к себе непосильно".

Но до такого восприятия элит нам ещё далеко. До мотивации, исходя из общественного блага, – тем более.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові...

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...