16 березня 2024, 10:35

Дві сторони абсолютної влади (у контексті "виборів" у РФ)

Так звані "вибори" в Росії лише за назвою (а за фактом – прагнення влади продемонструвати потолок підтримки військового курсу), прогнозовано, продемонстрували абсолютизм чинного режиму. Ані конкурентів, ані ЗМІ, ані дискусії. Хіба що питання явки обговорюється як мета.

Проте авторитаризм і тотальний контроль мають і зворотний бік. Йогой прояв – питання часу. Влада, як відомо, це категорія, яка проявляється за наявності аудиторії. Грубо кажучи, влада розташована/проявляється по обидва боки взаємин – влада лідера над іншими та влада інших над лідером. Тобто реагування/фітбек як контрвлада.

Коли влада такого фітбеку не потребує (зручно, коли спочатку "консервативна більшість", а потім "глибинний народ" як запорука відсутності реакції, крім загальної згоди), і завдання полягає лише в тому, щоб пригнічувати і контролювати, цей підхід працює. Коли завдання виходять за цю рамку, щось може піти не так.

Авторитарні режими, побудовані на силі та пригніченні будь-якої конкуренції, ніколи не призводять до розвитку своїх держав. Вони навіть не ставлять такого завдання. Цей підхід, і я вже колись писала про це, добре описує термін Гавела "влада безвладних". Йдеться про те, що лише авторитарний стиль і механізми примусу при ірраціональних системах, де немає конкуренції і пригнічується ініціатива, ніколи не призведе до розвитку.

Путін утримує свій режим на "владі безвладних". Для утримання режиму цього, напевно, достатньо. Для інших завдань – ні. У цій війні, я в цьому переконана, переможе той, чий формат держави буде перспективнішим і прогресивнішим. Як би нам складно не було, в Україні, не дивлячись на слабкі інституціі, на рівні ініціативи працюють і пропозиції зверху (від влади/політиків), і пропозиції знизу (від суспільства). У Росії ж сама ініціатива нерідко карається.

Окремо про "вибори" на окупованих територіях. Те, що російська влада хоче показати як додаток до "легітимності" курсу війни (мовляв, і новоприєднані до РФ українські території "голосують"; а "голосувати" в Росії, як відомо, можна тільки за владу), навпаки, має стати її слабким, уразливим місцем. Тут немає жодних сумнівів щодо порушення всіх норм міжнародного права, та й у військових злочинах РФ щодо українських громадян (недавній звіт спеціальної комісії ООН про ситуацію на окупованих територіях якраз про це), а отже – вибори є нелегітимними (раз легальна, їхня юридична складова, була із явними порушеннями міжнародного права).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...