16 березня 2024, 10:35

Дві сторони абсолютної влади (у контексті "виборів" у РФ)

Так звані "вибори" в Росії лише за назвою (а за фактом – прагнення влади продемонструвати потолок підтримки військового курсу), прогнозовано, продемонстрували абсолютизм чинного режиму. Ані конкурентів, ані ЗМІ, ані дискусії. Хіба що питання явки обговорюється як мета.

Проте авторитаризм і тотальний контроль мають і зворотний бік. Йогой прояв – питання часу. Влада, як відомо, це категорія, яка проявляється за наявності аудиторії. Грубо кажучи, влада розташована/проявляється по обидва боки взаємин – влада лідера над іншими та влада інших над лідером. Тобто реагування/фітбек як контрвлада.

Коли влада такого фітбеку не потребує (зручно, коли спочатку "консервативна більшість", а потім "глибинний народ" як запорука відсутності реакції, крім загальної згоди), і завдання полягає лише в тому, щоб пригнічувати і контролювати, цей підхід працює. Коли завдання виходять за цю рамку, щось може піти не так.

Авторитарні режими, побудовані на силі та пригніченні будь-якої конкуренції, ніколи не призводять до розвитку своїх держав. Вони навіть не ставлять такого завдання. Цей підхід, і я вже колись писала про це, добре описує термін Гавела "влада безвладних". Йдеться про те, що лише авторитарний стиль і механізми примусу при ірраціональних системах, де немає конкуренції і пригнічується ініціатива, ніколи не призведе до розвитку.

Путін утримує свій режим на "владі безвладних". Для утримання режиму цього, напевно, достатньо. Для інших завдань – ні. У цій війні, я в цьому переконана, переможе той, чий формат держави буде перспективнішим і прогресивнішим. Як би нам складно не було, в Україні, не дивлячись на слабкі інституціі, на рівні ініціативи працюють і пропозиції зверху (від влади/політиків), і пропозиції знизу (від суспільства). У Росії ж сама ініціатива нерідко карається.

Окремо про "вибори" на окупованих територіях. Те, що російська влада хоче показати як додаток до "легітимності" курсу війни (мовляв, і новоприєднані до РФ українські території "голосують"; а "голосувати" в Росії, як відомо, можна тільки за владу), навпаки, має стати її слабким, уразливим місцем. Тут немає жодних сумнівів щодо порушення всіх норм міжнародного права, та й у військових злочинах РФ щодо українських громадян (недавній звіт спеціальної комісії ООН про ситуацію на окупованих територіях якраз про це), а отже – вибори є нелегітимними (раз легальна, їхня юридична складова, була із явними порушеннями міжнародного права).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...

Щодо виходу із війни і розуміння миру

Здавалося б, усі розуміють, що єдино можливий варіант зупинки російсько-української війни (коли є полярні позиції сторін і глобальний контекст/вимір війни) – це перемирʼя...

План "Бармаглот"

Невідомо, чи є в реалі ніби-то американський план із 28 пунктів, сформований у консультаціях із РФ, про який останніми днями так активно пишуть ЗМІ...

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...