Автократії vs автократії. Демократії vs демократії
Черговий штрих до new reality: сенатор-республіканець Майк Лі з Юти вніс проект щодо повного виходу США з ООН.
Прогнозовано. Світова система йде до свого зламу, раз є збій на рівні її дієвості.
Питання щодо не/ефективності ООН у виконанні свого основного завдання – протидії війнам/конфліктам та дієвому реагуванні, якщо вони вже є – давно на порядку денному. Російська агресія перекреслила сам принцип Радбезу ООН – коли великі країни з ядерною зброєю є гарантами безпеки та упередження війн. У свою чергу, США за діючої адміністрації дотримуються логіки, припускаю, раз щось не підлягає реформуванню або це не можна зробити швидко, то нема чого чіплятись за такі інституції.
Але незмінно виникає питання альтернативи (бо руйнація має супроводжуватись і творенням): а що сьогодні може стати гарантією дотримання правил? Ініціатор законопроекту каже про нові альянси. Але яким буде баланс інтересів – у розподіленні між вигодою конкретних країн і глобальною проблематикою викликів?
Є таке поняття, як "слово-вождь". Це як пароль, код, згуртованість, рух (можна навести й багато інших слів). Тобто, те, що означає мобілізованість та дію. Слово "сезам" (якщо звернутись до класики) відчиняло двері у "Тисячі й одній ночі". У глобальному світі таке слово носить "вісьовий характер" (від поняття "вісьовий час"), тобто, відображає процеси/тренди на рівні світу загалом.
Зараз же ми спостерігаємо фрагментарність цього слова. Цінності – слово, яке раніше обʼєднувало Захід і було основою трансатлантичної єдності – піддається критиці/сумнівам з боку США, які все частіше вживають слова "deal", "інтереси", "вигода". Європі ж, щоб захистити цінності, треба наростити силу. У субєктному сенсі.
Є слово "безпека", спільне для усіх. Бо період турбулентності значно розширює діапазон викликів – від прямих військових до різноманітних гібридних. Але, думаю, усі розуміють, що за словом "безпека" криється питання правил. Безпековий вимір великий, починаючи від кордонів, закінчуючи не/дієвістю правил, а відтак – хиткістю будь-яких спроб врегулювань.
А для того, щоб прийти до правил, потрібна колективна воля, час якої, судячи з усього, ще не настав.
У попередні роки ми перебували у періоді протистояння автократій та демократій. Який, на жаль, закінчилось переходом проблеми на новий рівень. Очевидно, зараз ми вступаємо у період протистояння/конкуренції автократів/автократій з автократами/лідерами з автократичними замашками. Хто кого перехитрить, пересилить чи перегібридить. У всьому – від економіки, трактування історії до інформаційного домінування.
І відповідно – у період викликів на стійкість демократій, щось на кшталт "боротьби та єдності" протилежностей. Стейн Рінген, який багато часу присвятив вивченню процесів у демократичних державах, колись писав, що "демократії діляться на нормальні та непрацюючі" (вже зараз спостерігаємо процес "доказів", хто з цих двох видів хто).
Можливо, тільки після цього періоду з'явиться запит на нові правила як гарантії їхнього виконання на глобальному рівні.
А зараз, припускаю, ми багато чутимемо про інтереси окремих країн та регіоналізацію підходів.
Такі часи.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
