Про події навколо податкової реформи
У цьому пості хочу зробити огляд того, що наразі відбувається навколо Податкового кодексу. Якщо коротко, то новий проект податкової реформи мав би бути поданий в Парламент до середини 2016 року. Проте поки що цього розкладу дотримується лише команда Ніни Южаніної, що працює над доопрацьованою версією ліберальної податкової реформи. Водночас, Кабмін поки не поспішає виконувати навіть нещодавно прийняті зміни до Податкового кодексу, вже не говорячи про глобальні зусилля щодо майбутньої реформи. І все це на тлі доволі активних подій щодо таких важливих питань, як оподаткування в АПК та ставок акцизів.
Почнемо з аграріїв
Тема аграріїв зажди була одним із найбільш гострих питань попередніх змін до Податкового кодексу. В результаті останніх змін обсяг пільг зі сплати ПДВ в АПК був суттєво обмежений. Депутати вирішили виправити ситуацію і розробили проект N3851-1, яким пропонується повернутися до того спецрежиму оподаткування ПДВ, що існував в агросекторі в минулі роки. Податковий комітет 16 березня прийняв рішення рекомендувати Парламенту проголосувати за законопроект N3851-1 у першому читанні.
З позитивів законопроекту – його підтримують майже всі аграрії. Звичайно, для аграріїв ідеальним варіантом є ситуація, коли є і податкові пільги, і відшкодування ПДВ при експорті сільгосппродукції. Хоча малоймовірно, що це можуть підтримати у МВФ.
Швидше за все, до другого читання доведеться шукати компроміс. Наприклад, залишити підтримку лише тваринникам, або залишити лише 50% пільг для всіх підгалузей в АПК (останній варіант поки є найбільш ймовірний).
Крива Лаффера в Україні не працює
Зараз робоча група при Податковому комітеті Верховної Ради активно працює над новою редакцію законопроекту щодо ліберальної податкової реформи. Голова Комітету Ніна Южаніна продовжує активно відстоювати ідеї ліберального ринку та зниження оподаткування.
Причому розробники врахували одну з основних проблем – відсутність міжнародної підтримки. Зараз вони "підтягують" і цей напрямок.
На початку березня в Лондоні відбувся круглий стіл, організований Adam Smith Conferences та UK TaxPayers' Alliance, присвячений українській податковій реформі. Це був доволі вузький круглий стіл, така собі "корпоративно-податкова тусовка", як її називають в Британії. На захід були запрошені лідери лібертаріанської думки на чолі з чи не найвпливовішим економістом світу – адвокатом вільного ринку та низького оподаткування Артуром Лаффером.
Пан Лаффер є радником українського Мінфіну. Але, судячи з того документа, який міністерство намагалося "проштовхнути" через Верховну Раду минулого року, воно дуже погано прислуховується до порад свого іменитого радника. Податкові ставки, за винятком єдиного соціального внеску, майже не було знижено.
Також триває діалог з МВФ. 8 лютого цього року МВФ опублікував рекомендації щодо недоцільності заміни податку на прибуток підприємств податком на нерозподілений прибуток. Податок на нерозподілений прибуток є ключовою нормою ліберальної податкової реформи Ніни Южаніної, оскільки суттєво зменшує необхіодність податкових перевірок. Є надія, що МВФ все ж таки може змінити свою думку, адже нещодавно до Естонії, яка запровадила цей податок, також долучилась Грузія. Оскільки нерозподілений прибуток стає все більш популярним, МВФ, скоріш за все, буде змушений вивчати його глибше.
Низькі податки та інвестиції в країну
Чому зниження податків є настільки важливим? У США, Австралії, Великій Британії, Індії, африканських країнах та Китаї – всюди обговорюють можливе зниження податків. Бо це є ключовим економічним питанням. Давайте подивимось, як в сучасному світі ведуть себе реальні компанії.
З метою зниження податкових платежів автомобільний гігант General Motors нещодавно прийняв рішення перенести свій головний офіс до Бостону, а ще раніше офіс міжнародних операцій – до Сінгапуру, хоча сама по собі країна є маленьким ринком, на відміну від Китаю, де раніше базувався офіс.
Після підвищення місцевого податку на авіаперевезення компанія Ryanair скасувала 8 напрямків з Італії, скоротила 600 осіб та заявила про "золоті можливості", які чекають на неї в Іспанії та Греції, які мають менші туристичні податки.
Tesla Motors взагалі провела своєрідний тендер в США та вирішила відкрити гігантське виробництво акумуляторів в Неваді – штаті, який запропонував найбільші податкові пільги.
Таким чином, компанії закривають бізнес там, де рівень податків високий. Це сувора реальність. І відкривають там, де – низький. У результаті хтось втрачає роботу, а хтось її знаходить. І для економічного зростання України зараз головне – стати тим місцем, де бізнесу буде вигідно працювати.
Чого не робить Кабмін
У Мінфіні затишшя. Вся країна слідкує за тим, хто в нас буде прем'єром. Відповідно, зараз не чути про жодні рухи щодо податкової реформи з боку уряду. І не в останню чергу тому, що на посаду прем'єра розглядається чинний міністр фінансів – пані Яресько.
Зараз уряд взагалі "притримує" багато вже розроблених нормативних документів. Наприклад, уряд мав подати до 1 березня 2016 року законопроект про обіг земель сільгосппризначення, однак він не був поданий. Також мали бути встановлені мінімальні ціни на цигарки (так прописано в Податковому кодексі), але й цього уряд не робить чекаючи на щось.
Чи позначиться це на економіці? Звичайно! Якщо ми кажемо про ринок земель, то там потенційно можливе надходження до бюджету обсягом до мільярдів доларів. Але це, все таки, віддалена перспектива.
Інша справа – мінімальні ціни на цигарки. Від нерішучості чиновників встановити мінімальні ціни на цигарки, втрачає державний бюджет втрачає вже. Від початку 2016 року це вже коштувало бюджету не менш, ніж 400 млн. грн. Якщо уряд не зробить те, що має зробити за законом до кінця поточного року, це завдасть збитків ще на 2 млрд. грн. А потім ми дивуємося, що тим же аграріям не має з чого фінансувати пільги. Кабмін у той самий час пропонує підняти ставку акцизу, що залежить від ціни цигарок, для "збалансування податкового навантаження".
Наскільки це можна розглядати як альтернативу "мінімальним цінам"? Збалансування податкового навантаження – це повністю штучний критерій. Так, в ЄС існує одна вимога – співвідношення постійного податку (специфічного) та податку, що залежить від ціни (адвалорного). Рамки досить широкі – від 5 до 55%. Жодних претензій до України з цього боку немає. А ось щодо цін – безліч питань.
З минулого року ціни впали на 3-4 грн. Сьогодні – через півроку – ми не бачимо змін в ціновій політиці виробників. Знову боротьба за ринок йде через зниження цін, достатньо подивитися останню декларацію цін виробників. У результаті зменшення вартості цигарок до оподаткування, втрачають кошти, як державний (через ПДВ), так і місцеві бюджети (через роздрібний акциз).
Яким чином цю проблему вирішують за кордоном? Декілька років тому мер Нью-Йорка Майкл Блумберг запровадив масштабну антитютюнову кампанію. Там були і обмеження за віком людей, які мають право легально купувати цигарки, і заборонення маркетингових акцій, і запровадження високих мінімальних цін на цигарки.
Сьогодні в Нью-Йорку заборонено продавати сигарети дешевше, ніж $10,5 за пачку. 26 штатів в Америці застосовують мінімальні ціни. Свого часу Австрія, Франція, Італія, Ірландія використовували мінімальні ціни. Країни, які є лідерами світу із боротьби з палінням, або вже встановили мінімальні ціни (Бразилія), або розглядають таку можливість (Австралія).
Тому, коли в нашому Мінфіні, який із великим задоволенням вводить будь-які обмеження, що приносять гроші в бюджет, посилаються на міжнародну практику або розповідають, що мінімальні ціни "обмежують права" курців – це виглядає принаймі блюзнірством.
У нас вже впроваджено мінімальні ціни на алкогольні напої. І це працює. Але, що стосується цигарок, то тут Мінфін чомусь не поспішає. Це наводить на певні роздуми: мабуть на рівні головного фінансового відомства в нас непогано працює тютюнове лоббі.
Ключові економічні вимоги
Нам потрібна повна економічна свобода, низькі податки, жорстке скорочення державних видатків та серйозний захист прав власності. Інших рецептів залучення інвестицій та економічного зростання людство поки не вигадало.
Для вимірювання економічної свободи існують загальновизнані міжнародні рейтинги. Кажу не про широко відомий рейтинг Світового банку Doing Business. Він є зручним для наших державних службовців, адже відображає лише деякі формальні моменти. Такі, як легкість відкриття бізнесу. Але цілком очевидно, що байдуже за скільки часу ти відкриваєш бізнес: за день чи за місяць, якщо тобі невигідно його вести по-білому, то немає сенсу його відкривати.
Кабміну, українському Парламенту, Адміністрації Президента та міжнародним організаціям варто уважно дивитися на позиції України в інших рейтингах. Наприклад, складених за Індексом економічної свободи, який враховує майже все, що впливає на економіку, від рівня корупції до розміру податків. Україна займає в ньому "почесне" 162-е місце із 178 та в цьому році вкотре визнана країною з невільною економікою.
Зростання в таких рейтингах, зниження податків та державних видатків, проведення приватизації державних підприємств мають бути ключовими економічними вимогами українського народу, принаймні активної та відповідальної його частини.
