Чому я проти заборони торгувати алкоголем вночі
Заборона торгувати алкоголем вночі в Києві, як і будь яке гучне і кардинальне рішення, вчергове розділила суспільство навпіл: хтось дуже радий цьому, хтось – категорично проти. Я належу до другої категорії людей і ось чому.
Приймаючи це рішення Київрада фактично обмежила свободу торгівлі в столиці України – право покупця купити товар і право продавця його продати. В моїй системі цінностей, для введення такого обмеження мають бути в наявності дуже сильні аргументи. А для країни з такими величезними проблемами в економіці, як у нас, аргументи на користь введення будь-яких додаткових регуляцій мають бути залізобетонними.
Адже обмеження торгівлі – це не лише недоотримані доходи конкретного бізнесу чи втрата роботи конкретного продавця. Це й певний черговий сигнал нашому і без того соціалістично налаштованому суспільству: ті, хто працюють і платять податки мають бути знову обмежені в діях. І взагалі, бізнесмені погані, давайте їх покараємо!
Але і без цих новітніх змін рівень економічної свободи в Україні знаходиться на надзвичайно низькому рівні. Це не просто слова – минулого тижня ми спільно з канадським дослідницьким Інститутом Фрейзера опублікували чергове дослідження економічної свободи в світі. Україна зайняла 135-е місце в рейтингу 159 країн і територій (впавши на 7 позицій, у порівнянні з попереднім роком).
Це дуже поганий результат, навіть з застереженням, що під час дослідження були використані дані 2014 року (останній рік, доступний для порівняння даних), який був рекордно нестабільним для України, особливо у питаннях здешевлення національної валюти.
Для розрахунку індексу були використані 42 параметри, розділені на 5 груп: розмір частки держави в економіці, стан правової системи і прав власності, забезпеченість грошей, свобода міжнародної торгівлі, регулювання банківської сфери, бізнесу і ринку праці. По більшості показників ми не входимо навіть в топ-100 країн в світі.
Між тим, існує чіткий взаємозв'язок між місцем в рейтингу та економічною успішністю країни. Чим вищим є індекс економічної свободи, тим більше інвестицій надходить до країни, тим швидше її економічне зростання та ефективніше боротьба з бідністю.
Що ж таке економічна свобода? Це можливість компаніям та підприємцям вільно займатися будь-яким бізнесом – виробництвом, торгівлею, наданням послуг. Коли жоден чиновник не має права пальцем тебе торкнутися, якщо ти, звісно, не наражаєш інших на безпосередню небезпеку. Коли ти можеш працювати так, як тобі заманеться – хоч вдень, хоч вночі, хоч взагалі в режимі 24/7.
Подивіться на цю мапу економічної свободи. Ми не Європа – ми Африка в економічному сенсі. І це необхідно терміново виправляти.
Нещодавно десь почув дуже просто та слушну думку, що національною ідеєю України має стати... заробляння коштів. І дійсно, багатші роботящі українські сім'ї – кращий результат нашого прозахідного вибору. Вся Західна Європа пройшла через цей етап і тепер, маючі гроші, має можливість "гратися в соціалізм", запроваджуючи чималі обмеження для бізнесу.
Українці ж ще ніколи не жили при справжній ринковій економіці. Ні, я кажу не про ту дикість, яка панувала у 90-ті, хоча багато сьогоднішніх поважних українських бізнесменів вийшли з тих років. Я кажу про той капіталізм, який існує, приміром в США і який є основою того економічного благополуччя, який має Європа. Він базується на ідеях вільного ринку, вільної конкуренції, захисті прав власності. А також чіткому розумінні, що свобода – це, у першу чергу, відповідальність. Відповідальність за власні вчинки, а не делегування державі права вирішувати все за тебе.
І у тому ж питанні продажу алкоголю, приміром, головне – це підвищення відповідальності за правопорушення, скоєнні в стані алкогольного сп'яніння і невідворотність покарання за них, а не тотальна заборона для всіх купувати алкоголь. Тим більше, що прийняте Київрадою рішення залишає ряд підозрілих лазівок типу безперешкодну роботу "наливайок" після 23-00.
Повертаючись до рейтингу, відмічу, що нам недостатньо просто полагодити якісь нюанси і знову повернутися на звичайне 115-120-те місце. Ми маємо ставити перед собою, перед своєю країною набагато амбітніші цілі: увійти в топ-100, топ-50, топ-20 країн... Адже саме такі рейтинги показують, що ми домоглися перемоги над бюрократією, над корупцію і тепер можемо самі визначати майбутнє власної країни.
