Карантинне АПК. Як допомогти селянам вижити?
Пандемія і спричинений нею карантин поставили надскладне запитання перед усіма країнами. Стримувати поширення інфекції ціною зупиненої економіки чи зберегти економіку, від якої завтра залежатимуть тисячі життів. Вибір без вибору, кожен із варіантів однаково ризикований.
Багато країн світу ввійшли в нинішню кризу, так остаточно і не оговтавшись від світової кризи 2008 року. Уповільнення економічного зростання, збільшення державних боргів, закриття бізнесів, безробіття. Тоді в Європі найбільше постраждали Греція та Ірландія. Протягом двох років кількість суїцидів у цих країнах збільшилася на 17% і 13%, відповідно. Цю моторошну статистику необхідно тримати в голові, адже наслідки криз зазвичай ідентичні: бідність породжує відчай. Найбільш уразливими є найбільш незахищені верстви населення, самозайняті та дрібні бізнеси.
Візьмімо вітчизняний АПК. Карантин не встиг дуже зашкодити середньому і великому бізнесу. Так, він суттєво ускладнив організацію польових робіт, логістику та постачання сільгосптехніки. Проте темпи робіт перевищують минулорічні. Крім того, негативні наслідки частково компенсуються. Наприклад, у плюс зіграла девальвація гривні та світовий колапс цін на нафту, через який ціни на дизпаливо впали до рівня 1999 року. Якщо для великого агробізнесу ситуація є дискомфортною, то для дрібного – катастрофічною. За місяць карантину селяни опинилися на межі виживання.
Головні проблеми, перед якими постали селяни, – закриття продовольчих ринків і обмеження міжміського сполучення. Весною попит на м'ясо свинини в Україні традиційно зростає, проте фермери не можуть його задовольнити, хоча свині нікуди не поділися. Ринки зачинені, до міста не дістатися – селяни не можуть продати продукцію і хоча би "відбити" видатки на утримання поголів'я. Тим часом у супермаркетах свинина подорожчала вже більше ніж на 20%. Критична ситуація і на ринку молока. Зменшити його виробництво неможливо, продати теж. Не за горами час, коли селяни будуть вимушені виливати його на городи.
Як і пандемія, це проблема національного масштабу. По-перше, село – це третина населення України. По-друге, брак коштів спричинить зменшення поголів'я, що позначиться на всьому АПК, а це половина нашого експорту. По-третє, це серйозно загрожує продовольчій безпеці, адже щонайменше половина продуктів харчування в холодильниках українців вироблена господарствами населення. Наприклад, картопля (майже 100%), плодоягідні культури та овочі (більше 80%), молочка (майже 70%), яйця (40%), м'ясо (понад 30%), гречка (60%) тощо.
На мою думку, захист і підтримка селян зараз – другий пріоритет після подолання пандемії. Необхідно якомога швидше відновити роботу всіх продовольчих ринків. Ввести обмеження щодо кількості людей на квадратний метр, зобов'язати одягати маски і рукавички, але дати можливість селянам продавати продукцію. Відновити сполучення між містами для постачання продовольства.
Впроваджені карантинні заходи точно не були марними – Україні вдається стримувати ситуацію із поширенням коронавірусу, і це вселяє надію на те, що скоро анонсовані Урядом пом'якшення карантину будуть введені. Великдень позаду, наступне випробування – травневі свята. Якщо кожен святкуватиме вдома, фермери зможуть скоріше повернутися до нормальної роботи, а всі інші громадяни – купувати якісні продукти за нормальними цінами.
