Оксана Забужко Письменниця, Віце-президент Українського ПЕН-центру

Леонід Плющ: повернення додому?

19 жовтня 2007, 16:02

Леонід Плющ знову покидає Україну. "А хто це?" – безневинно кліпаючи, питають мене ті, кому менше 30-ти. Логічно, звідки їм знати: тридцять років тому, коли політв'язень Л. Плющ покидав батьківщину після чотирьох років у пеклі Дніпропетровської психушки, на гребені міжнародного скандалу, який добряче підпсував був керівництву СРСР зовнішньополітичні плани (м.ін., саме на Плющеві остаточно побили глека КПРС і Компартія Франції), – про його від'їзд також у вітчизняних газетах не писали, і телекамери на непокірного математика-філософа-правозахисника націлилися вже аж по той бік "залізної завіси"... І на початку 1990-х, коли до інших посткомуністичних країн масово поверталися вигнанці-дисиденти, в Україні для Л.Плюща місця не знайшлося. Втім, не тільки для нього, – в непам'ять у нас ухнула майже вся історія українського опору 1960-1980-х: "иных уж нет, а те далече", і, схоже, комусь дуже зручно було, щоб вони так і залишались "далече", – чи не тому, що своїх стукачів вони знали в обличчя, і неважко припустити, що якби, наприклад, живий був Стус, то його "адвокат від КГБ" Медведчук, особисто відповідальний за Стусову смертну "десятку", навряд чи потрапив би зробити таку стрімку політичну кар'єру? Приклад беру навмання, той, що лежить на поверхні, – не хочеться й думати, скільки б їх відкрилось, якби копнути глибше. До речі, в останній своїй розвідці -"Людиноненависництво" – Л.Плющ висловлює думку, яка молодшим поколінням просто не прийшла б до голови за браком досвіду: колишній офіцер КГБ, пише він, цілком може бути вірний Україні, а от колишній провокатор-сексот – не може, бо всіх їх держить на гачку ФСБ. Просто й дохідливо. І є над чим замислитися – як прихильникам, так і противникам люстрації: може, все-таки країна повинна знати своих стукачів?



Але грець з ними, зі стукачами, – я про інше. Про те, що по 12-ти роках відсутності Леонід Плющ знову приїхав в Україну – для презентації на Львівському книжковому ярмарку своєї капітальної, 800-сторінкової студії про антропософію Миколи Хвильового. І пробув у Києві місяць – не завважений особливо ані журналістами ("А хто це?"), ні викладачами-істориками (які мали б принаймні його класичний мемуар "У карнавалі історії", свого часу перекладений всіма основними європейськими мовами, рекомендувати студентам у курсах історії радянського періоду), ані бодай філологами – для яких Плющева монографія "Екзод Тараса Шевченка" (чи не найцікавіша шевченкознавча праця останніх десятиліть!) мала б бути одною з настільних. Але якось не склалося з публічними дискусіями – ані з пресою та телекамерами... Звісне діло, "мы ленивы и нелюбопытны", – ну, а крім того, вибори ж у нас, улюблений національний вид спорту... А тут якийсь Плющ – так у нас уже один був, "Блок Костенка-Плюща" називався...

(Вкотре не перестаю дивуватися: Господи, як же ми вміємо спускати в трубу свою історію – в тому числі й ту, котра ще жива й досяжна, – як бездарно, не помічаючи, тринькаємо навсібіч свої багатства, а потім знай плачемося, які то ми бідні!)

Інтелектуалів класу Леоніда Плюща в Україні сьогодні можна на пальцях перелічити. І за долею, і за масштабом особистості він належить до тої "зоряної" східноєвропейської когорти, що Вацлав Гавел у чехів, Андре Плєшу в румунів, Адам Міхнік і Яцек Куронь у поляків, – з тою різницею, що і чехи, й поляки, і навіть румуни пам'ятають – і своїх героїв, і своїх стукачів. Може, тому вони й непорівнянно краще од нас дають раду своєму сьогоденню?

Леонід Плющ сьогодні відлітає назад до Франції – країни, яка тридцять років тому дала йому притулок. Там, у невеличкому домику в гірському селі, він продовжить свою багаторічну працю – над проблемою часу в поезії Стуса, над листуванням Сковороди і католика-саббатіанця Якоба Франка, над творчістю душевнохворих і геніальними, ні на що не схожими малюнками Богдана Горбаля... Як у всякого, справді вільного інтелектуала, в нього багате життя, цікаве й насичене, і від України йому геть нічогісінько не треба. Це він потрібен Україні – дарма що вона про це поки що не здогадується.

Правда, тепер у нас є його книжки. І ті, вперше видані на Заході, за зберігання яких у 1980-ті ще можна було отримати строк, і недавно завершена "Його таємниця, або "Прекрасна ложа" Хвильового". А значить, Леонід Плющ усе-таки тут, в Україні. У себе вдома.



Я знаю, що він читає "УП". Знаю, як не зносить публічних славословій на свою адресу (колись, прочитавши мою повість "Я, Мілена", де героїня-телезірка гине від роздвоєння особистості, розповів мені, як він один час, за його словами, "був Міленою" – коли за ним ганялися всі європейські медіа, і як на собі відчув тоді руйнівний вплив публічності на живу душу). Тому я старалась писати цей пост якомога стриманіше – не говорити про те, як під його іронічно примруженим оком якось само собою відсівається всяке житейське сміття, ницість і марнота, виправляються ціннісні пропорції, і як це безмірно важливо – мати перед очима таких людей, у чиїй присутності стаєш кращим... Ну, і ще багато чого в тому ж дусі залишаю за кадром. Скажу тільки те, що мала б сказати в аеропорту, махаючи вслід Леонідові й Тетяні Плющам: – Повертайтеся, чуєте? Обов'язково!

powered by lun.ua
Коментарі — 40
maximum_ _ 29.10.2007 21:05
IP: 77.120.37.---
П. Оксано, прочитав влітку (нарешті) Ваші знамениті "Дослідження" (польові:)). Зрозумів все:) Але ж якого труда мені коштувало їх дочитати!!! Ви показали, як цікаві філософські роздуми (надзвичайно цінні саме за їхню жіночу суб'єктивність) можна загорнути у такий важкий сувій словесних нагромаджень, що навіть найпростіша вловлена по тексту думка перетворюється для читача у ве-е-личезне досягнення:). Я тепер побоююсь брати до рук Ваші наступні твори:). Хочеться вірити, що просто були помилки молодого прозаїка, який шукав свій стиль.
Вибачте, що не по темі, але хотілося щось сказати – якось відзначити таке своє важке "звершення":):):)
Olichka _ 25.10.2007 19:23
IP: 85.159.0.---
Дякую, пані Оксано, за Ваш черговий рятівний орієнтир для спраглого до вартісної книги у хащах сьогоденного книжкового ринку.
sb64 _ 23.10.2007 18:48
IP: 62.64.116.---
23.10.2007 01:56___ Olenka_k
Агов!... А до чого тут Л.Плющ? Чи то пак для змагання в ерудиції?
...если откровенно, то самым уместным комментарием к этому посту было бы "молчание", наверное...
просто "задело" что-то, на мой взгляд, несправедливо резковатое... вот и увлекся выяснением...
может и не стоило... кто знает?...
CVBN _ 23.10.2007 15:49
IP: 212.90.172.---
Читаю тільки ваш блог. Просто чудо, як людина вміє перетворити себе на текст.
Enki _ 23.10.2007 12:30
IP: 80.93.122.---
Я только одного не понял. Автор пишет: "Але якось не склалося з публічними дискусіями – ані з пресою та телекамерами... Звісне діло, "мы ленивы и нелюбопытны"... Интересно, а кто виноват, что "не склалось" хотя бы со СМИ? "Мы"? Или те, кто знал о месячном пребывании Леонида Плюща в Киеве и по какой-то странной прихоти не захотел поделиться этой новостью? Поделиться да хотя бы здесь, в блоге. Кто мешал ув. Оксане Забужко написать: "Так, мол, и так, господа, к нам едет "непокорный математик-философ, диссидент". Кто не знаком, прошу любить и жаловать. Милости просим "на огонек" туда-то и тогда-то..."
И кто тут "ленив" после этого? Лишний раз убеждаешься, что "пофигизм" – это таки наша национальная беда.
Olenka_k _ 23.10.2007 01:56
IP: 91.124.83.---
Агов!... А до чого тут Л.Плющ? Чи то пак для змагання в ерудиції?
Звичайно, хоч тут читаєш грамотні рядки, бо на інших форумах "очі вилазять" від навали помилок, а "вуха в'януть" від виразів.
Боже, де взяти часу на все, що хочеш прочитати? Дякую, Оксано, спробую купити Вибране Л. Плюща тоді напишу.
Netko _ 22.10.2007 20:07
IP: 194.44.134.---
22.10.2007 14:19___ sb64
Здається, ми всі поточні питання з'ясували:) (мирно й лагідно), отож дякую красно за цікаву бесіду і оприлюднення Вашої філософії спілкування.
sb64 _ 22.10.2007 14:19
IP: 62.64.116.---
22.10.2007 12:20___ Netko
Можна взагалі усунути конфліктність, якщо погодитися з УСІМ, що говорить чи стверджує опонент:)
я ценю Ваше чувство юмора...

Але хіба Вам нецікаво знати, чи саме це мав на увазі він, чи щось інше?
очень интересно... а в некоторых случаях и очень важно... вопрос в последовательности уточнений... т.е. в своих предположениях мы идем от наихудшего из возможных вариантов или же начинаем с чего-то хорошего... (я думаю Вас сейчас посетила мысль о самообмане... и я соглашусь с Вами, т.к. риск самообмана в этом варианте все же есть...)
можно, конечно, избежать крайностей путем нейтральности... но может выработаться привычка безразличия... конечно же, как Вы уже отметили, выбор варианта должен соответствовать обстоятельствам... (я бы еще добавил – объемом сведений о собеседнике, которыми мы обладаем до начала диалога...), но предпочтительным, с моей точки зрения, в большинстве случаев, является вариант от лучших предположений к худшим...:)
Ваш підхід дає можливість частіше одружуватись (виходити заміж), але й збільшує кількість розлучень
скорее всего, я аналогии не понял, т.к. она мне показалась не совсем удачной...
такой подход, действительно, расширяет коммуникативную среду... и, как следствие, увеличивается и количество разочарований... помоему, второе – это справедливая плата за первое...:)
Netko _ 22.10.2007 12:20
IP: 194.44.134.---
22.10.2007 11:00___ sb64
но в ходе построения системы именно таким образом, я заметил,
что уровень моей конфликтности с окружением существенно увеличивается...
я тратил очень много сил на "исправление чужих ошибок"...:)
снизив уровень требовательности к талантливости собеседника,
мне как-то удалось снизить и уровень конфликтности...
правда, как побочный эффект, появилась и размытость в определениях...:)
Хто би ся сперечав?:) Можна взагалі усунути конфліктність, якщо погодитися з УСІМ, що говорить чи стверджує опонент:)

но я не считаю это признаком несовершенства...
если конкретность понятия из множества вариантов может проявиться контекстом, то это ведь можно рассматривать как доверие собеседнику...
Можна. Але хіба Вам нецікаво знати, чи саме це мав на увазі він, чи щось інше? А може те інше виявиться важливішим, або потужнішим, або взагалі несподіванкою карколомною

чего больше в наших словах блеска или глубины...:)
Оскільки він говорить з Вами, то мабуть (логічно) йому важливо знати Вашу оцінку сказаного ним.
Оцінку точну, незамулену неправильним сприйняттям почутого.

І взагалі: Ваш підхід дає можливість частіше одружуватись (виходити заміж), але й збільшує кількість розлучень.
Розумієте що я маю на увазі?:)
Netko _ 22.10.2007 12:17
IP: 194.44.134.---
22.10.2007 11:00___ sb64
в ходе нашей дискусси удалось выяснить,
что одной из главных характеристик Вашей системы определений и понятий является ее строгость
(в смысле однозначности, устойчивости определений)...
Вплив фаху – я математик:)
я же позволяю себе определенную степень расплывчатости,
неокончательности в определениях (что, собственно, и позволило Вам так легко поймать меня на слове)...
Якщо би йшлося про музику, живопис, поезію, почуття, то Ваш підхід правильний. Коли ж ідеться за розмову, в якій учасники щось стверджують і їхня мета – правильно донести свою думку,
не спотворити її неточностями, то такий підхід хибний.
Є до речі проміжна ситуація, коли пацієнт розмовляє з лікарем:) – перший описує, а другий окреслює (з'ясовує, ставить діагноз).
І тут дуже важливо лікареві не помилитися з діагнозом, що спонукає пацієнта (якому залежить на правильному діагнозі не менше)
якомога точніше описати свій стан

я не знаю какая из двух типов систем лучше...
та, которой отдаете предпочтение Вы, кажется более значимой, совершенней, что ли...
Залежно яку мету переслідувати:). Коли Ви читаєте вголос вірш, а я слухаю, то мене найменше цікавить, чи то сонет.
Хоча важливо було б знати, чи той сонет Шекспіра, чи замріяної дівчинки-сусідки (саме для того, аби глибше його відчути й зрозуміти, бува чогось не прогавити)
sb64 _ 22.10.2007 11:00
IP: 62.64.116.---
22.10.2007 10:02___ Netko
:)
в ходе нашей дискусси удалось выяснить, что одной из главных характеристик Вашей системы определений и понятий является ее строгость (в смысле однозначности, устойчивости определений)... я же позволяю себе определенную степень расплывчатости, неокончательности в определениях (что, собственно, и позволило Вам так легко поймать меня на слове)...
я не знаю какая из двух типов систем лучше...
та, которой отдаете предпочтение Вы, кажется более значимой, совершенней, что ли... но в ходе построения системы именно таким образом, я заметил, что уровень моей конфликтности с окружением существенно увеличивается... я тратил очень много сил на "исправление чужих ошибок"...:) снизив уровень требовательности к талантливости собеседника, мне как-то удалось снизить и уровень конфликтности... правда, как побочный эффект, появилась и размытость в определениях...:) но я не считаю это признаком несовершенства... если конкретность понятия из множества вариантов может проявиться контекстом, то это ведь можно рассматривать как доверие собеседнику... потупая т.о. мы предоставляем право своему собеседнику самому решить занимаемся ли мы подменой понятий или же нами движут добрые намеренья... чего больше в наших словах блеска или глубины...:)
Netko _ 22.10.2007 10:02
IP: 194.44.134.---
22.10.2007 09:15___ sb64
Вы рассматриваете "становиться лучше" только в варианте необратимости... т.е. для Вас становиться лучше нужно навсегда...:) и если человек побыл лучше всего лишь некоторое время (например, слушая ноктюрн Шопена в до диез миноре, или остановив свой взгляд на иконе с изображением Божьей Матери, или наблюдая прекрасную игру актеров в театре, или открыв томик любимых стихов...), а потом опять оказавшись в круговороте жизни "сорвался", то это не защитывается...:)
стоит ли так строго относиться к людям?...:)
Саме так: власне я маю рацію, а Ви плутаєте поняття СТАТИ (ставати) КРАЩИМ і ПОЧУТИСЯ (почуватися) КРАЩИМ:). Відчуваєте різницю чи ні?

становиться лучше – тяжелый и упорный труд, говорите Вы... да... но это ведь не единственный путь
А я не мав на увазі город і лопату, хоча часом і це може допомогти. Або щоденне написання китайських ієрогліфів – акуратне й ретельне.
sb64 _ 22.10.2007 09:15
IP: 62.64.116.---
21.10.2007 23:33___ Netko
:)
важно, наверное, не столько то, выразил ли кто-либо какую-то мысль ранее, а то стала ли она для человека его личным достоянием или нет... зазвучала ли она конкретно в нем... наполнил ли ее человек своим содержанием...
Вы рассматриваете "становиться лучше" только в варианте необратимости... т.е. для Вас становиться лучше нужно навсегда...:) и если человек побыл лучше всего лишь некоторое время (например, слушая ноктюрн Шопена в до диез миноре, или остановив свой взгляд на иконе с изображением Божьей Матери, или наблюдая прекрасную игру актеров в театре, или открыв томик любимых стихов...), а потом опять оказавшись в круговороте жизни "сорвался", то это не защитывается...:)
стоит ли так строго относиться к людям?...:)
становиться лучше – тяжелый и упорный труд, говорите Вы... да... но это ведь не единственный путь...
Netko _ 21.10.2007 23:33
IP: 194.44.134.---
21.10.2007 22:14___ sb64
подозревать меня в том, что я могу отождествлять население современной Украины и само понятие Украина Вы, безусловно, вправе...:)
Жодних підозр щодо Вас не плекаю, тим більше, що Вас не знаю особисто. Просто у цьому блозі так сталося, що я критикую написане автором, а Ви захищаєте. Отож, Ви мимоволі можете під тим чи тим терміном розуміти одне, а авторка щось інше. Через це моя критика (чи критиканство, чи чіпляння безпідставне) може влучати саме у Вас тоді як її спрямовано було цілком (або дещо) в іншому напрямку.
Спробую ще раз окреслити свої думки:
1.Україна, як утворення чотиривимірне, моя держава і моя Батьківщина, Батьківщина моїх предків з усією її багатою трагічною (а також комічною), героїчною (а також зрадливою) історією, нікому нічого не винна. Почитайте листи Гоголя до Смірнової та Максимовича. Там жоного слова про борг (чи провину) України. Все якраз навпаки.
2.Фразу
мати перед очима таких людей, у чиїй присутності стаєш кращим...
придумала не авторка цього блогу. Більше того, якщо вже її аналізувати, то в ній більше блиску, аніж глибини. Бо для того, аби стати кращим, потрібно над собою працювати (місцями досить тяжко). А те що сказано насправді схоже на таке: коли хлопці-підлітки уникають матюків у присутності дівчат, що аж ніяк не впливає на їхнє уживання у суто чоловічому товаристві.
Якщо ж ідеться про те, що ліпше, коли навколо тебе – кращі, то це банальність
Міг би ще кілька пунктів навести
sb64 _ 21.10.2007 22:14
IP: 77.122.43.---
21.10.2007 17:28___ Netko
подозревать меня в том, что я могу отождествлять население современной Украины и само понятие Украина Вы, безусловно, вправе...:) (я ведь для Вас человек совершенно неизвестный... так почему бы и нет...) но зачем?...:) почему бы Вам не поверить в то (или хотя бы предположить), что мое понимание Украины выходит за рамки населения... ну и позволить мне иногда употреблять слово "Украина" как аналог "народ Украины", например (под мое честное слово, что это ни в коем случае не является подменой понятий):)
теперь касательно позерства...
как человек, когда-то давно открывший для себя эту "формулу" ("і як це безмірно важливо – мати перед очима таких людей, у чиїй присутності стаєш кращим") смею Вас заверить – у позеров она не рождается... (извините за нескромность)... не приходилось мне встречать людей, которые смогли бы произнести эту фразу между прочим, для красного словца, просто так... присмотритесь повнимательней... может я глубоко заблуждаюсь и Вы сможете меня разубедить?...:)
Netko _ 21.10.2007 17:28
IP: 194.44.134.---
21.10.2007 15:37___ sb64
Я все це пречудово розумію. Те що Ви написали.
Але! Не потрібно робиту підміну понять, а саме:
Є Україна, яка існувала впродовж століть (так би мовити, чотиривимірна), і яка належить всім, хто тут жив вмирав боровся (і зраджував також між іншим).
А є населення сучасної України, мешканці України, громадяни України. І ототожнювати їх з Україною не можна. Вони не є уособленням України. Така моя думка.
Тепер щодо цієї цитати:
і як це безмірно важливо – мати перед очима таких людей, у чиїй присутності стаєш кращим...
Це не думка насправді, а позування. Якщо авторка мала можливість (вона б написала щастя або чудову несподівану таку жадану нагоду) перебувати "в присутності" Л.Плюща, то як бути з шахтарем з Макіївки?
Уявімо собі таку ситуацію: я маю двоповерховий будинок, де на кожному поверсі є по дві кімнати з душем і на подвір'ї басейн. І я Вам даю пораду на кшталт: дуже корисно для здоров'я (та гігієнічно) щодня тричі плавати по півгодини і приймати душ зранку й ввечері. А у Вас воду привозять поливальними машинами, й до того ж "по одному відру в одні руки".
Яка користь Вам з моєї поради? Віддає погордою та снобізмом.

Кому потрібні поради щодо вибору, коли вибору НЕМА? Для чого їх давати? Принцип горба верблюда застосовуємо чи як?
sb64 _ 21.10.2007 15:37
IP: 77.122.43.---
19.10.2007 20:59___ Netko
Вы высказали свою версию понимания... позвольте и мне изложить свою...
мне кажется, что фразу
...і від України йому геть нічогісінько не треба. Це він потрібен Україні – дарма що вона про це поки що не здогадується.
"расшифровать" совсем не сложно... для этого необходимо во-первых, знать кто такой Леонид Иванович Плющ, во-вторых, обратить внимание на название этого поста в блоге (со знаком вопроса) и на фразу "...і ще багато чого в тому ж дусі залишаю за кадром", ну и, в-третьих, хотя бы поверхностно ознакомиться с творчеством Оксаны (сомнения у меня на счет слова "поверхностно"...)
Итак, для меня, например, после слов "...геть нічогісінько не треба" чуть ли не явным образом "слышиться": "... только чтобы Она была." (духовное служение, любовь не предполагают спекулятивного отношения к объекту...)... И в конструкции "Це він потрібен Україні..." нет долженствования... и я, и я уверен, что и госпожа Забужко, и много много других людей согласны с тем, что "Україна нікому нічого не винна"... здесь же речь идет о состоянии украинского общества... о низком уровне востребованности образцов интеллектуального и высоко духовного творчества... в сущности, это ведь как вопрос: " а вырос ли в Украине читатель...?" (где вместо многоточия можно подставлять "Леси Украинки", а можно подставлять и другие псевдонимы и фамилии... в том числе и Л.И.Плюща...) читатель, который также как и автор способен видеть истину на минимуме фактов...
Антонич _ 21.10.2007 01:42
IP: 88.214.90.---
Пані Оксано.
Дякую за статтю.

З. І. І за "Хроніки від Фортінбраса" – величезне спасибі!
Alyonka_ua _ 20.10.2007 18:45
IP: 77.87.145.---
Пані Оксана, щиро дякую за Вашу статтю. Нажаль, я була лише на двох зустрічах з паном Плющом та його дружиною. Це й справді дивовижні люди, яких оточують такі цікаві та яскраві особистості, власне їх друзі. І таки це правда, що в оточенні таких людей просто неможливо бути іншим, хочеться стати розумнішим хоча б заради того, щоб розуміти про що йдеться.
А щодо попередніх коментарів про Україну і неповернення до неї, то на мою думку, такі особистості як пан Леонід здатні з будь-якої точки світу думати про весь світ в цілому, окремі країни чи то окремих людей і насправді тут вже має значення те наскільки те чи інше місце спонукає чи то до роботи чи то до вмирання... Здорова людина за кордоном здатна зробити для країни та світу більше ніж хвора на батьківщини. Дай Бог здоров'я тим, хто на це заслуговує.
sybarite _ 20.10.2007 02:13
IP: 77.123.198.---
Пані Оксано, дякую! Прочитаю обов'язково.
sowhatnow _ 20.10.2007 01:25
IP: 92.112.30.---
Плюща не читал. Спасибо за совет. Почитаю обяз. Но если там нытье вместо исследований – выкину в мусорный бак.
maidan04 _ 19.10.2007 21:33
IP: 82.144.196.---
Пані Оксано, чи можна б було почути Ваші коментарі на предмет подій на Говерлі? Заздалегідь вдячний.
Netko _ 19.10.2007 20:59
IP: 194.44.134.---
19.10.2007 20:47___ sb64
Просто я вважаю, що Україна нікому нічого не винна. Так само як мама, в якої діти – давно вже дорослі. То хто кого має захищати?

Уявіть собі молодого хлопця, що переховується у бункері в Карпатах, у 50-х роках, без ЖОДНОЇ надії на те, що пощастить цю сталінську машину зламати. Який знає, що як не сьогодні то завтра його не стане. Ви можете уявити в його словах чи думках щось подібне до "йому від України нічого не треба"? Все якраз навпаки. Вона (Україна) його кров, і він її намагався захистити і захищав.
sb64 _ 19.10.2007 20:47
IP: 62.64.116.---
19.10.2007 20:13___ Netko
Вважаєте, зарізко?
если честно, то да... но, поверьте, без осуждения... просто попытался порассуждать (вернее поразмыслить) на тему понимания (восприятия) того, что мы читаем... читаем вообще...
IO95 _ 19.10.2007 20:15
IP: 193.34.79.---
мати перед очима таких людей, у чиїй присутності стаєш кращим...
Класна оцінка!
Уряд реформ406 Корупція1348 Зеленський30 Україна та Європа1094 Aтака Путіна1232
ОСТАННІ ЗАПИСИ
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter