8 січня 2009, 14:17

Сила і право: Відео з сектора Газа

За цим лінком – дуже повчальне відео. Сама я передивилась його тричі – щоб, оговтавшись від першого емоційного шоку, зрештою зрозуміти, "як так вийшло". Як вдалося тендітному палестинському дівчаті голіруч зупинити двох ізраїльських солдатів з автоматами напоготові.



Для тих, хто не знає англійської: вона не каже цим озброєним бардадимам нічого особливого. Звичайні, притомні людські слова, які, напевне, трохи дивно звучать у розпалі бойових дій: "Відступіться! Чому ви це робите? Чому ви в них стріляєте? Ви що, не розумієте, що так не можна робити?" і т.д. Апеляція до здорового глузду, який у людини зі зброєю в руках, та ще й зарядженої мисливським азартом, зазвичай працює погано. Ось це й зветься – ненасильницький опір: апеляція до людського в людині.

Чому вони її послухали, чому зупинилися? Можна, звичайно, припустити, що свою роль відіграла її "американська англійська" (ця дівчина – студентка з Мічігану), і, говори вона те саме по-арабськи, реакція вояків була б, правдоподібно, цілком інакшою: її б автоматично ідентифікували як "противника", не як "третю сторону"... Все так. Але, придивившись до моторики цих солдатів, важко позбутися враження, ніби десь у глибині душі вони й самі відчувають, що роблять "щось не те". Що стріляти по колоні цивільних – справді не найпочесніше заняття для бійців регулярної армії. Що, попри всю дану їм владу сили, право – не на їхньому боці...

Ось поки ця здатність інтуїтивно-відрухово, до всякого розмислу розрізняти силу і право не затерлася в нас, гомо сапієнсах, остаточно, – доти у людства є надія: доти можна лишатись оптимістами й твердити, що не все ще так погано в цьому нашому, хоча ох і не найкращому, зі світів...

powered by lun.ua

Про дві сьогоднішні річниці

Оксана Забужко, для "Корреспондента": Год назад пессимисты шутили: "Янукович может нас удивить только приятно!". Увы, едва ли не самым "приятным" итогом за год "новой власти" приходится считать ее "политпросветительские" последствия: то, что народу всей соборной Украины (именно так!) воочию открылась ее полнейшая профессиональная беспомощность и некомпетентность...

На підтримку одної громадської акції: Не дамо згасити свічу пам'яті

В усій донедавній офіційній риториці довкола Голодомору мене незмінно бентежила одна річ: недоговореність. Так, ніби в 1933-му все й скінчилося, і пам'ять про один із наймасштабніших цивілізаційних злочинів в історії людства, скоєний на нашій землі, – то все-таки більше "ритуал під річницю", з сьогоднішньою бездольністю країни напряму не пов'язаний: за класиком кажучи – "наносили землі та й додому пішли"...

"Демократія по-українськи": Фінал за кадром

Нога охоронця з розмаху захряпнула з коридора двері просто інтелігенції перед носом. Передні оторопіло завмерли. - Що там, що? – допитувалися задні...

Передвиборче: Дві цитати, з епіграфом і постскриптумом

ЦИТАТА ПЕРША. З мого інтерв"ю журналові "Корреспондент" (у наступному номері). - Страна сейчас в предвыборной лихорадке, и, что хуже всего, мало кто верит, что после выборов ей станет лучше...

Про Гоголя

Шестилетнему киевлянину, как почти все киевские дети, свободно болтающему по-русски, мама решила перед сном вместо сказки почитать "Майскую ночь...

Сила і право: Відео з сектора Газа

Для тих, хто не знає англійської: вона не каже цим озброєним бардадимам нічого особливого. Звичайні, притомні людські слова, які, напевне, трохи дивно звучать у розпалі бойових дій: "Відступіться! Чому ви це робите? Чому ви в них стріляєте? Ви що, не розумієте, що так не можна робити?" і т...