Передвиборче: Дві цитати, з епіграфом і постскриптумом
Епіграф:
- Підеш на вибори?
- Піду. І тобі раджу. Бо як не підем, то ці точно будуть останні...
(З підслуханої розмови)
ЦИТАТА ПЕРША. З мого інтерв"ю журналові "Корреспондент" (у наступному номері).
- Страна сейчас в предвыборной лихорадке, и, что хуже всего, мало кто верит, что после выборов ей станет лучше. Вы на это надеетесь?
Это с чего же вдруг нам должно стать лучше? "По щучьему веленью, по нашему хотенью"? В 1991-м мы перешли од советского криминального государства к национальному "огосударствленному криминалу", в 2004-м была попытка гражданского общества избавиться от этой раковой опухоли одной мощной "встряской" – Майданом, – но одной встряской такие болезни, увы, не лечатся, а к системному "лечению" страна оказалась неготова... А ныне эпоха власти криминала во всем постсоветском блоке неотвратимо приближается к своему историческому финалу – по той простой причине, что нельзя бесконечно грабить страну, ничего при этом не создавая, – и нам суждено наблюдать самое гнусное зрелище из всех возможных со времен упадка Римской империи – агонию криминала у власти. Это весьма драматичный период, и к нему надо быть готовым. Так что в ближайшем будущем может быть только хуже, вопрос – насколько именно.
- Ваш прогноз – какое будущее ожидает Украину – по крайней мере в ближайшие пять лет.
При "президенте Тимошенко" – несколько лет безумия и полный коллапс, при "президенте Януковиче" – несколько лет стагнации и медленное гниение.
ЦИТАТА ДРУГА – не моя: прислали лінк. Спасибі автору за цей пост – як на мене, це найпромовистіший Голос Громадянина, який у ці дні пролунав в українському інтернеті.
P.S. І я також голосуватиму за Ющенка – попри всі його прорахунки, хронічну вкраїнську неповороткість та невміння добирати кадри. З тієї ж самої причини голосуватиму, що й автор посту.
З тієї самої, що й у 2004-му: щоб ці вибори не стали останніми, на яких ми ще можемо вибирати. Щоб моя країна отримала фору в часі – шанс хай як болісно й трудно, раз у раз оступаючись і набиваючи гулі, розвиватися, все-таки, вільно і самостійно: не по команді безумних кремлівських карликів. Шанс їй іще трохи підрости, змужніти... І виростити нових політиків.
Це все, що я можу зробити для моєї країни 17 січня.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
