13 грудня 2008, 15:20

Запитали мене в чека, що я знаю про Ченчика

Тобто, мене, якраз, ніхто нічого не пита, крім "Мама, чого Петька б'ється?". Зате я почитала "Питання до президента". І, оскільки мені страшно шкода потраченого часу, то зараз я хоч опишу, що там питають

У першій сотні питань (розділу найпопулярніші питання) така картинка:

- викрики "мені соромно, що у мене такий президент", "ви не маєте морального права", "куди ви завели країну" і інші і втому ж дусі – 33 штуки

- за що закрили "інфостор"? – 14

- наїзди: "як можна потратити стільки грошей на пам'ятник голодомору?" – 10

- питання типу – пене президент, повирішуйте за мене всі мої проблеми – 9

- прикольчики, на рівні анекдотів про Гєну і Чебурашку – 8 (з них – два смішні)

- за що ви матушку Росію не любите? – 5

- істеричні вигуки без змісту (а шоб було) – 4

- "ваша дружина – американка" (і інше з цього ж простору) – 4

- про курс гривні – 4

- про нові штрафи – 3

- про НАТО – 2

- "Коли російська мова стане державною?" – 1

- старий боянчик "як пропатчити?" – 1

(сьогодні субота)

Після півгодини читання здається, що повернулись старі добрі шкільні часи, і зараз велика перерва – всі кричать, ніхто нікого не слухає. Через годину – що ти в зоопарку, де в клітці слон, і всі в нього щось кидають – і ніяка ж зараза не кине булочку, всім шкода. А коли дочитуєш до 3721 питання, то стає ясно, що ти – повний лох, бо тут питань від людей відсотків 10 а може – 8, решта – хароша робота відповідних піар-служб. Це ж треба – 3721 питання і жодного не те щоб позитивного а просто нейтрального – одна лайка. Це ж треба, якийсь дурачок пита, що ж йому робить: кредит взяв, машину купив а тепер долар вирос – і питання підтримують тисячі голосів. Це ж треба, скільки людей ставить абсолютно однакові питання, навіть з однаковими комами, тільки підписуються по-різному. І так часто – кожні 20 питань натикаєшся на вже читані... Стереотипно мислить у нас народ, ай-яй-яй...

Тому ну його, краще я розкажу про Гільгамеша. Був такий однин народ – шумери називався, і був у них один цар – Гільгамеш. Війн він не вів, храмів нових багато не будував, богиню Іннану взагалі подалі послав, коли вона прийшла проситись до нього в жінки. Тільки валандався по світах, шукав вічну молодість, знаходив і губив вічну молодість, до Ноя в гості забігав, кедри рубав, де не просять, і за другом своїм тяжко тужив, як той вмер. Чо ж про нього епос склали? Ну були ж в тому шумері царі більш того достойні, ні?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Активісти, комуністи, комсомольці і Голодомор

Перші з них прийшли в село Комиші нині Сумської області, а тоді – Харківської губернії, 1918 року. Ті, перші, були дикі і жорстокі. Вони сказали, що вони – комуністи, нова власть, і першим ділом змусили церкву заплатити їм за те, що вони її не закриють...

Ветерани Великої Вітчизняної

Я сиділа в архіві СБУ і читала справу. Справа була товста, по одному вбивству комуніста судили шість чоловік. Всі вони на допитах признавались спокійно і щиро, що вступили в УПА, що ходили на збори (збори?) і читали листівки (нащо?) а потім признавались, що вбили "комуніста", прийшли на вечорниці де він випивав, викликали за хату і вбили а труп кинули в річку Устю...

Тернові хустки – на онучі. Про Голодомор

Вона багато любила розказувати про себе. Про те, як батько її шив чоботи, як вона впала з коня, як ходила до школи, як валили в селі церкву і розкопували могли священників, щоб дістати золоті хрести...

Путін не спить

Є така традиція – проводити паралелі. "От в Росії такого-то року було так", ну і в нас теж має бути, як в Росії того року. Ці всі прогнози зазвичай не збуваються, просто потім той, хто писав, тихо не нагадує, що він був говорив...

В Росії зараз відбувається Майдан

Коли я натрапляю на чергову статтю про те, що Росії скоро кінець, уже навіть не серджуся. Це наш інформаційний фон з ранньої весни. "Зелені чоловічки захопили Крим, Росії скоро кінець", "В Донецьку, Луганську і Харкові зворушення, але не бійтесь, бо Росії скоро кінець"...

Що сьогодні святкуємо?

Не треба святкувати – кажуть деякі, це просто день пам'яті, могло б усе закінчитись абсолютно не так, було страшно, дуже страшно. І досі нічого не закінчилось – додають інші...