''Жіноче питання'', в честь восьмого березня
Колись давно Чернишевський в своєму романі "Что дєлать?", знаменитому "снами Віри Павлівни", написав, що найгарячіше бажання кожної жінки – "ах, як би мені хотілося стати чоловіком".
Нині, якщо вже дуже хочеться і є гроші – будь ласка. Якщо ж дуже хочеться і немає грошей – теж є вихід: завести собі віртуала-чоловіка, вести за нього блог на жж, завести йому пошту, ай-сі-к'ю і намалювати фотографії. Тобто, неповноцінно, але погратись в те, що ти чоловік, можна.
Однак феміністки і "жіноче питання " нікуди не зникли. Навіть навпаки.
Попри веселі вигуки задоволених життям жіночок – "а мені і так подобається!" – і бодрі марші передових феміністок – "гляньте, скільки ми вже досягли!" – звідкись з-під плит цивілізації, якими облицьовані стіни нашого щодення, лине стогін. І чий же він?
Є така чисто чоловіча професія – програміст. Той факт, що першою в історії людства програмісткою була жінка, ситуацію не рятує. Тому що, наприклад, серед найчисельніших на сьогодні програмістів – індусів – процент жінок... ну ви самі розумієте.
Але облишимо індусів, повернемось до нашої ситуації. Якщо подивитися, скільки дівчат вчиться на програмістів – можна порадіти, бо їх 10 з 25 чоловік у групі (середня цифра). Якщо подивитись хто з них, по закінченню навчання працює програмістом, то це буде 2-3 (оптимістично). Решта розійшлись, хто куди, але не в ІТ-сферу.
Чого?
Бо процвітають буйним цвітом махрові стереотипи. Ніхто не сприймає серйозно жінку-програміста, бо "то чоловіча справа", "чоловік розбирається в техніці", "машину повинен об'їздити чоловік" і зовсім вже дурні, котрі не навожу, але всі їх достатньо добре знають і так.
Жінка, тобто молода дівчина, яка приходить працювати, повна ідей і бажання перевернути світ, стикається з тим, що начальником над нею поставлять молодшого за неї і тупішого, але – хлопця. Її вічно натякатимуть на предмет варіння кави і нарізання чіпсів, а як не схоче – стануть цим підколювати. Її зовнішній вигляд буде обговорюватись по внутрішньому чату від черевика до шпильки, а зовнішній вигляд – це ж не те, що в голові, правда? Їй ніколи не довірять серйозний проект, якщо буде вибір – вона або її одногрупник (який, до речі, здирав в неї контрольну, але то нікого не цікавить).
Отже, бідній дівчині два варіанти: або йти в секретарки, менеджери чи фінансові директори фірми, або завести собі пляшку горілки, як порятунок від стресів і сліз образи, і "лупати сю скалу", тобто доводити всім-всім-всім, що вона розумніша в три рази, що вона сама-сама-сама, не їсть, не спить, тільки робе-робе-робе!
І не забувати, що при зміні роботи все треба буде починати спочатку.
Правда, найрозумніші як міняють роботу, то влаштовують це таким чином, щоб їхні попередні співробітники розказали наступним, яка вона розумна – роботи зменшується на половину, хоча "ніхто до мене серйозно спочатку не ставився" лишається, і його треба пережити.
Однак найцікавіше починається, коли програмістка вагітніє. Тоді в неї два виходи: або одразу почати перевчатись на веб-дізайнера, або відкласти цю процедуру на рік-два.
Тому що починається нова серія стереотипів: "за ІТ-сферою треба постійно слідкувати, не слідкуєш місяць – ти вже втратила кваліфікацію", "в декреті жінка тупіє", "вагітна жінка дурна", "жінка, як годує – курка ще та". І, нарешті, роботодавець кривиться, як то йому болить зуб, коли питає жіночку на співбесіді: "у вас є діти?", а вона каже: "так, троє".
Тут уже ні запевняння жінки, що в неї прекрасна няня, ні довідка з лікарні, що діти три роки нічим не хворіли, не допоможе. Роботодавець надасть перевагу хлопцю, хоч він і студент четвертого курсу.
Воно, звичайно, в кожній професії є такі веселі історії, за винятком хіба "чисто жіночих", як-то вчителька початкових класів, акушерка чи вихователька в дитячому садочку. Але програмісти стикаються з тим найгостріше.
І в останньому рядочку – я не працюю програмісткою. Колись, правда, треба було терміново знайти будь-яку роботу, аби платили гроші, і я пішла по співбесідах, але дуже швидко облишила це діло, бо за час роботи викладачем звикла до поваги, да.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
