27 жовтня 2011, 01:31

Про віртуальні інтерактивні книжки і про те, що ''я ж вам казала!''

Тільки весною я писала в блозі про першу інтерактивну книжку, зараз осінь а вона вже далеко не одна такого формату, з'явились навіть інтерактивніші за неї. – на мою думку, але подивіться самі, зараз я напишу як називаються і де лежать.

З весни, коли я презентувала "Сім воріт" пройшло лише півроку, але з того часу на якісні електронні книжки вже, можна сказати, почалася мода. Лише я сама нарахувала з десяток таких видань, і не самвидавчих "для мене і тусні" а якісних і набагато цікавіших за паперові, випущені за цей самий час.

Отже.



Поектбук зробив проект "Книжка за 24 години", де зібрались письменники і написали кожен по новелі на одну, загальну, тему, художники новели проілюстрували, за ніч книжку зверстали і зранку презентували.



Іван Малкович на Форумі видавців у Львові показував нову інтерактивну книжечку для дітей



А оце щойно вийшла уже не просто віртуальна книжка, а ціла книжечка-подорож: текст там зв'язаний з GoogleEarth-мапою, і читаючи про довколасвітнє плавання, можна мандрувати тими місцями, про які написано. Це книга моряка, який перший сам-один проплив довкола світу на вітрильнику, чоловік казав, що його й читати цікаво, не тільки дивитися. Качати ОТУТ

Крім того Катерина Паньо випустила книжку-сайт.

А ще багато авторів готують зараз до виходу нові електронні книжки: Ірина Цілик нову книжку (вона мені казала), Олеся Мамчич (теж казала) і Олег Шинкаренко (він мені не казав, але казали інші люди).

І це – всього за півроку.

І я, хоч і намагаюсь, але не за усіма встигаю прослідкувати, тобто – може і ще хтось.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Активісти, комуністи, комсомольці і Голодомор

Перші з них прийшли в село Комиші нині Сумської області, а тоді – Харківської губернії, 1918 року. Ті, перші, були дикі і жорстокі. Вони сказали, що вони – комуністи, нова власть, і першим ділом змусили церкву заплатити їм за те, що вони її не закриють...

Ветерани Великої Вітчизняної

Я сиділа в архіві СБУ і читала справу. Справа була товста, по одному вбивству комуніста судили шість чоловік. Всі вони на допитах признавались спокійно і щиро, що вступили в УПА, що ходили на збори (збори?) і читали листівки (нащо?) а потім признавались, що вбили "комуніста", прийшли на вечорниці де він випивав, викликали за хату і вбили а труп кинули в річку Устю...

Тернові хустки – на онучі. Про Голодомор

Вона багато любила розказувати про себе. Про те, як батько її шив чоботи, як вона впала з коня, як ходила до школи, як валили в селі церкву і розкопували могли священників, щоб дістати золоті хрести...

Путін не спить

Є така традиція – проводити паралелі. "От в Росії такого-то року було так", ну і в нас теж має бути, як в Росії того року. Ці всі прогнози зазвичай не збуваються, просто потім той, хто писав, тихо не нагадує, що він був говорив...

В Росії зараз відбувається Майдан

Коли я натрапляю на чергову статтю про те, що Росії скоро кінець, уже навіть не серджуся. Це наш інформаційний фон з ранньої весни. "Зелені чоловічки захопили Крим, Росії скоро кінець", "В Донецьку, Луганську і Харкові зворушення, але не бійтесь, бо Росії скоро кінець"...

Що сьогодні святкуємо?

Не треба святкувати – кажуть деякі, це просто день пам'яті, могло б усе закінчитись абсолютно не так, було страшно, дуже страшно. І досі нічого не закінчилось – додають інші...