Кляса
Отже, на захист мови, як і казала раніше, починаю розповідати про книжки різних українських письменників. Мені здається, що починати треба з живих письменників і книжок, котрі були видані недавно – їх точно можна знайти в будь-якій книгарні.
Першим буде Павло Вольвач і його книжка "Кляса" – роман про те, як живеться "на районі" і чого милі дітки з патріотичних сімей стають кримінальними гопніками. Але написано це все не занудно і не патетично.
Уривок:
В барак до Цигана Пашок встиг зводити і Юру. Мутний сам тоді напосівся, навіть прихопив пляшку коньяку. "Пішу павєстушку. Цвєти зла, – недбало-всезнаюче поскрипував Мутний. – Нужен соотвєтствующий матерьял. Так вот, ти нє мог би..." Пашок міг би. Він тільки ніяк не може розібратись, з чого мусять виникати вірші, а в Мутного вже майже готова ціла повість. Про що вони пишуть?
Хвилині на п'ятій гостин Пашок відчув недоречність і п'ятизіркового "каве" на липкій клейонці столика, і Юрчиних ідіотських розумних згадок про царя Ксеркса, і правильно вибудуваних книжних речень щодо можливого, після смерті Магомета, розподілу між братвою влади в місті.
- В принципе, сущєствуєт нєсколько вариантов. Например, некто Бужа. Хотя его и маловероятно...
Циган сопів і м'яв гільзи папірос. Пашок давився внутрішнім сміхом – знов Юрчине "нєкто"! – таких слів у цигановому бараці не звучало від спокону. Та й, зрештою, хто такий Циган, щоб з ним на повному серйозі обговорювати такі теми? В тиші, що надовго запала після коротких фраз, було чути, як падає у миску вода з рукомийника. Циганів тато, що в черговий раз заглянув в кімнату, як тінь вклякав біля порога.
- Мальчики, красавчики... Може вам огурчіків принести? – дядя Вітя, витягуючи шию, дивився поверх голів на пляшку. – Чи помідорчиків? Є й помідорчики.
- Вали отсюда, – буркнув Циган. Дядя Вітя, сторожко косячи на Цигана, з надією позирав на гостей. Пашок подав йому свою чарку і він перехилив, як ілюзіоніст, в змиг ока.
- Так, може, такі підрізать огурчиків? – діловито скоромовкою допитувався Циганів батько і не тікав, посмішливим оком ще жажденіше обмацуючи плящину.
І все, більш не буду. Як стало цікаво – то шукайте.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
