10 червня 2013, 22:05

Гарабцы на гьолке

Минулого літа мене дивувало – чому мовний закон приймають саме літом? Може вони хочуть встигнути до першого вересня? А вони й хотіли. Цього літа – друга серія. Тобто "друга іноземна мова", яку хочуть запровадити в школах. Ну і хай дітки вчать російську.

Більшість мені заперечить – хай вчать, хай знають, хай пишуть грамотно, хай говорять грамотно. Та будь ласка! Тільки не в п'ятому класі і не як другу іноземну.

Чому? Знаєте, я б, може, пару років тому і сама сказала – хай вчать. Бо пам'ятаю, як мої студенти, які в школі російської не вчили, всією групою допомагали одній дівчині написати листа тою мовою, перевіряли в Інтернеті, як пишеться майже кожне слово. Але тепер у мене є власні діти, і хоч вони ще не п'ятий клас, але я бачу, як сильно на них впливає те, що вчать у школі.

Мені щиро шкода ту зайву годину, яку вони щодня витрачатимуть на домашні завдання з російської. Нащо мову, схожу на твою, вчити щодня сім років? Її й одної години на тиждень вистачить.

Та і, з другого боку, сам аргумент "хай навчаться правильно писати і прочитають класику" дуже хисткий.

Я сама декілька років вчила російську мову і літературу в школі. Як і всі радянські діти – з першого класу, і аж доти, доку її не перейменували в "світову літературу", лишивши ту саму вчительку. І з першого класу ми писали диктанти, вчили Пушкіна і Чехова... Тільки чогось жоден з моїх однокласників, крім хрестоматії, нічого з російської літератури так і не прочитав, та й хрестоматію не всі. Мову вони вивчили з телевізора, а не з уроків, писати грамотно так і не навчились. Я, чесне слово, не знаю, чому наша Алла Мстіславовна стільки собі нервів зіпсувала з "хлопцями-тупаками" і "дівчатами-коровами", чого вона так на нас кричала і била по голові класним журналом. Нащо стільки зусиль, якщо толку все одно нема? Якщо в шостому класі в творі про бібліотеку написала діти писали: "... и сквозь шибки виден орех по гьолкам которого прыгаю гарабцы"?

Хто добре знає українську – той зможе і російську вивчити за два місяці, якщо вона йому потрібна. Кому цікава російська класика – прочитає. Я почитала. Але мало знаю людей, які б зараз без підглядання в Google сказали б мені, що саме бачила у снах Вєра Павловна. Бо більшості ні класика, ні грамотне письмо не потрібні.

І зараз знов тягнути в школу ці нудні диктанти, ці домашні завдання – тільки підтримувати і плекати ілюзію неправильного сприйняття світу. Ілюзію того, що всі ми живемо в "русском мире".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Активісти, комуністи, комсомольці і Голодомор

Перші з них прийшли в село Комиші нині Сумської області, а тоді – Харківської губернії, 1918 року. Ті, перші, були дикі і жорстокі. Вони сказали, що вони – комуністи, нова власть, і першим ділом змусили церкву заплатити їм за те, що вони її не закриють...

Ветерани Великої Вітчизняної

Я сиділа в архіві СБУ і читала справу. Справа була товста, по одному вбивству комуніста судили шість чоловік. Всі вони на допитах признавались спокійно і щиро, що вступили в УПА, що ходили на збори (збори?) і читали листівки (нащо?) а потім признавались, що вбили "комуніста", прийшли на вечорниці де він випивав, викликали за хату і вбили а труп кинули в річку Устю...

Тернові хустки – на онучі. Про Голодомор

Вона багато любила розказувати про себе. Про те, як батько її шив чоботи, як вона впала з коня, як ходила до школи, як валили в селі церкву і розкопували могли священників, щоб дістати золоті хрести...

Путін не спить

Є така традиція – проводити паралелі. "От в Росії такого-то року було так", ну і в нас теж має бути, як в Росії того року. Ці всі прогнози зазвичай не збуваються, просто потім той, хто писав, тихо не нагадує, що він був говорив...

В Росії зараз відбувається Майдан

Коли я натрапляю на чергову статтю про те, що Росії скоро кінець, уже навіть не серджуся. Це наш інформаційний фон з ранньої весни. "Зелені чоловічки захопили Крим, Росії скоро кінець", "В Донецьку, Луганську і Харкові зворушення, але не бійтесь, бо Росії скоро кінець"...

Що сьогодні святкуємо?

Не треба святкувати – кажуть деякі, це просто день пам'яті, могло б усе закінчитись абсолютно не так, було страшно, дуже страшно. І досі нічого не закінчилось – додають інші...