Чому я вийшов з "Нашої України"
Сьогодні я написав свою заяву про вихід з партії Народний Союз "Наша Україна".
Не скажу, що це було досить легке рішення. Але після довгих роздумів, я вирішив це зробити. Чому?
Відповідь досить проста: тому що не згоден з тією політикою, яку зараз відстоює "Наша Україна" та її почесний Голова – Президент України Віктор Ющенко.
Поясню свою позицію.
По-перше, не можна ставити інтереси зовнішніх союзників (а тим більше не Грузії, а особисто Михайла Саакашвілі) вище інтересів України. Не можна малювати й російсько-грузинський військовий конфлікт лише у чорно-білих тонах.
В 90-х роках демократична громадськість засуджувала наведення конституційного порядку Росії у Чечні, коли військовими методами забезпечувалася територіальна цілісність Російської Федерації.
У серпні місяці президент Грузії Михайло Саакашвілі під таким же гаслом розпочав військові дії у Південній Осетії, почавши обстріл Цхінвалі системами залпового вогню.
Я не можу виправдати таке рішення, хоча мені абсолютно зрозуміло, що грузинського президента просто спровокували на неадекватні дії.
В той же час, я відстоюю територіальну цілісність Грузії і не можу підтримати визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії (як і Косово), оскільки це руйнує світову ситему міжнародного права та несе реальні загрози для України.
Як я не можу й не засудити агресію Росії проти Грузії, захват її території російськими військами, жертви серед мирного грузинського населення, обстріли та авіаудари по Тбілісі, Горі, Поті, іншим грузинським селам та містам.
Та можливо я помиляюся і суперрадикальна позиція Президента України та "Нашої України" стосовно Росії зміцнить нашу незалежність?
Боюся, що ні. Реакція України на конфлікт повинна відповідати власним національним інтересам та ресурсним можливостям.
Неприпустимо для Президента країни їхати до Тбілісі на відомий мітинг. Адже за спиною Україна, яка розділена навпіл у ставленні до конфлікту, та примара російського "Газпрому" із захмарними цінами на газ. Навіть більш потужні країни Західної Європи не дозволили собі однозначно жорсткої позиції стосовно дій Кремля.
Невже хотілося бути святіше самого Папи Римського?
Не можна ставити в залежність від грузино-російського питання діяльність або відновлення демократичної коаліції. Однак "Наша Україна" пропонує своїм можливим партнерам по коаліції саме такий вибір: або ви підтримуєте нашу позицію по Грузії, або коаліції не буде.
Висновок з цього дуже простий – "Наша Україна" або лише імітує переговори, або дійсно вважає, що інтереси Саакашвілі вище, ніж необхідність подолання внутрішньополітичної кризи.
По-друге, абсолютно незрозумілою з точки зору елементарної людяності і гуманізму була поведінка Президента України Віктора Ющенка і "Нашої України у цьому конфлікті. Акцентувалася увага лише на жертвах серед грузинського населення та наданні їм допомоги.
Закономірне питання: а що, осетини не постраждали внаслідок військового конфлікту і їм не потрібна гуманітарна допомога?
(Як я не можу зрозуміти і поведінку Партії регіонів, яка відкрила пункти збору гуманітарної допомоги лише для жителів Південної Осетії.
Аналогічне питання для "регіоналів": а що, грузини не постраждали внаслідок військового конфлікту і їм не потрібна гуманітарна допомога?)
По-третє, не можу підтримати рішення фракції про вихід з демократичної коаліції, курс Президента України Віктора Ющенка та "Нашої України", який спрямований на проведення дострокових виборів.
Так, БЮТ далеко не ангел і він несе свою частку відповідальності за події в парламенті та країні.
Однак я, як донедавна член "Нашої України", хотів би говорити про відповідальність політичної сили, в лавах якої перебував.
Заявляючи про необхідність відновлення демократичної коаліції, "Наша Україна" прийняла радикальні та безкомпромісні принципи її створення. Навіть нашоукраїнцям зрозуміло, що у повному обсязі їх беззастережно може підтримати лише сама "Наша Україна".
Нагадаю своїм однопартійцям, що в основі будь-якої коаліції лежать компроміси, без цього політичний союз в парламенті просто неможливий. А до компромісів "Наша Україна" не готова.
Тому виникає досить закономірне питання: невже глава держави та нашоукраїнці не бачуть тих загроз, які несуть в собі дострокові вибори?
Країна забуде про ухвалення державного бюджету на 2009 рік. Поглибиться розкол України, оскільки всі політичні сили з новим натхненням будуть експлуатувати роз'єднавчі теми. Знизиться легітимність усіх гілок влади та можливості адекватних відповідей на загрози, пов'язані зі світовою фінансовою кризою, послабне позиція наших урядовців на переговорах з росіянами по газовому питанню, однозначно не буде ухвалений ПДЧ, яким так опікується Президент України.
А якщо говорити простою мовою, то бардак та політичний безлад буде продовжуватися до лютого місяця. І це у кращому випадку.
У гіршому випадку парламент та новий уряд запрацює у квітні – травні 2009 року. Поясню чому.
Якщо дострокові вибори будуть проголошені одразу після 3 жовтня, то дата їх проведення прийдеться акурат на передноворічні або післяноворічні свята. Прогнозовано низькою буде явка виборців.
За діючим законом про вибори народних депутатів, явка на них має бути не меншою ніж 50% виборців. Отже, з великою долею імовірності можна спрогнозувати, що вибори не відбудуться.
А отже, будуть призначені ще одні вибори, що означає ще 2 – 3 місяці, коли країна буде перебувати у невизначеному стані. У кращому випадку, парламент і уряд в такому разі запрацює не раніше квітня – травня наступного року. Це один бік медалі.
З іншого боку, проведення виборів напередодні Нового року або зразу після нього створює чудовий простір для масових фальсифікацій.
Я не знаю, чи розуміє Президент України Віктор Ющенко ці загрози. Якщо штатні аналітики не змалювали йому цей сценарій, то достатньо відкрити Інтернет, там багато про це написано.
Якщо ж глава держави, почесний голова "Нашої України" цілком свідомо йде на проведення позачергових виборів, то такі дії я підтримувати не можу.
Тому що це не європейський, не демократичний вибір.
В такій партії я залишатися не можу.
Ігор Жданов, член Організаційного комітету зі створення "Нашої України", делегат Установчого з'їзду партії "Наша Україна", партійний квиток N50, член Політради партії (2005 – 2008 роки), Перший заступник Голови Центрального виконавчого комітету партії (2005-2007 роки)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
