Примус до вступу до Митного союзу, або "Купуй українське, бойкотуй російське!"
В Україні вже давно звикли: за солодкими речами російських можновладців про необхідність розвитку україно-російських економічних відносин, збільшення товарообігу завжди криється ложка дьогтю торгівельних війн. В персонах нон-грата в Росії вже побувало українське м'ясо, молоко, сир та цукор.
Як правило, дубинка торгівельної війни застосовується перед серйозними внутрішньо- чи зовнішньополітичними змінами в Україні. Таким чином наш північний сусід намагається вплинути на вибір тих чи інших українських державних рішень.
У цей раз об'єктом тиску російське керівництво вибрало українські труби та цукерки виробництва "Рошен". У першому випадку, просто скасували квоти на ввезення труб до Росії. Постраждав Віктор Пінчук, десятки тисяч працівників заводів та в цілому економіка країни, яка і так знаходиться у кризі.
Заборона ввезення під надуманими приводами продукції "Рошен", власником якого є Петро Порошенко, викликала більш потужний суспільний резонанс. На відміну від труб, більшість українських громадян не з екранів телебачення знайомі із "рошенівською" продукцією: хоч раз та скуштували цукерки та віддали належне їх якості.
Тому більшість українців, не втаємничених у специфіці торгівельних військових дій, із щирим подивом зустріли заяви головного санітарного лікаря Геннадія Оніщенка про заборону надходження продукції "Рошен" до Росії. А більшість експертів констатували: російсько-українська торгівельна війна зусиллями нашого північного сусіда перейшла у її гарячу фазу.
Зрозуміло, що дії Росії ніякого відношення до якості цукерок "Рошена" чи до виробництва труб не мають. Обрані знакові фігури, чутлива продукція та застосовані санкції, які мають мало спільного з нормальними, дружніми, цивілізованими економічними відносинами.
Ціль цих санкцій теж зрозуміла. Завдання мінімум – не допустити підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Завдання максимум – примусити Україну до вступу до Митного союзу.
До листопадового саміту у Вільнюсі залишається небагато часу. Якщо Віктор Янукович виконає всі критерії, необхідні для підписання Угоди про Асоціацію, у тому числі ліквідує вибіркове правосуддя і випустить Юлію Тимошенко, проведе хоч частково реформу виборчого законодавства і судову реформу, то Угода безумовно буде підписана.
Такий розвиток подій дуже непокоїть Москву. Разом з тим, Росія вже має позитивний досвід впливу на вибір Україною своєї зовнішньополітичної стратегії. Мало хто сумнівається, що декілька років тому саме завдяки зусиллям нашого сусіда НАТО так і не прийняло рішення про надання Плану дій щодо членства України в цій організації. Без сумніву, подібний досвід хочуть застосувати і зараз.
Але ситуація не така вже і однозначна. Відзначу дві, на мій погляд, важливі обставини.
Перша пов'язана з тим, як напрочуд швидко підтримали Москву її сателіти: Казахстан, Таджикистан та Білорусь. Але є й інша обставина: як напрочуд швидко Таджикистан і Молдова заявили, що ніяких шкідливих речовин в цукерках "Рошен" так і не було знайдено. Напевно, окремі країни готові імітувати підтримку Кремля, але не готові йти на справжнє загострення відносин з Україною та її найбільшими промисловими виробниками.
І наостанок. Така політика Росії викликає лише спротив українців, підвищує недовіру до нашого сусіда. Не думаю, що кількість прихильників дружби з Росією після таких її дій зросте.
Однак я переконаний, що кількість людей, які готові до симетричних дій у відповідь, які готові організувати та підтримати громадську кампанію "Купуй українське, бойкотуй російське!" останнім часом лише збільшиться.
Я серед них!
