Три питання, або Чому Україні відмовили у наданні статусу основного союзника США поза НАТО
Сьогодні ми отримали звістку, яка відверто здивувала. Президент США Барак Обама, незважаючи на рішення комітету Сенату, відмовив Україні у наданні статусу основного союзника поза НАТО. На сьогодні його мають принаймні 15 країн, останнім головним союзником США поза межами НАТО у 2012 році Бараком Обамою був визнаний Афганістан.
Президент України Петро Порошенко пояснив нам, що таке рішення прийняте, "оскільки в України вже є особливий статус на рівні співробітництва між США та Україною" і це нібито вище ніж той статус основного союзника, який має, наприклад, Аргентина.
Після такого пояснення залишаються декілька питань.
Питання перше. Навіщо тоді було ще декілька годин тому назад главі держави просити Конгрес США про надання такого статусу, якщо він особливо нічого нового Україні не надає?
І чи дійсно ми і зараз можемо брати участь у спільних оборонних ініціативах, спільних дослідженнях військового характеру, у ряді обмежених контртерористичних операціях, отримати можливість постачання з США деяких видів озброєнь та брати спільну участь у космічних проектах, як це було б, якщо ми отримали такий статус?
Питання друге. Чи отримаємо ми 350 млн. доларів, які передбачалася надати Україні у випадку надання їй статусу основного союзника поза НАТО?
Чи правий Wall Street Journal, який у своїй статті написав, що замість зброї ми отримали лише аплодисменти Президентові?
Питання третє, насправді головне. Чому Барак Обама все-таки відмовив Україні у наданні статусу головного союзника США поза межами НАТО?
І яку роль у цій відмові зіграли Мінські домовленості з Путіним, про які ми практично нічого не знаємо і про які, напевне, в повному обсязі відомо США?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
