Комментировать никак не стану то немногое из огромного массива документов из харьковских архивов, что выложу тут сегодня.
(Меня все не оставляет мерзостное ощущение от позиций некоторых политиков- маргиналов во вчерашней передаче "СВОБОДА с С.Шустером"...)
.
Только архивные документы (малая толика,что со мной оказалось дома на флэшке):
Ну ще трохи про думку, що якщо хтось за кордоном "на найвищому" рівні визнає наш геноцид, то все стане на свої місця. Абсурд.
Вже, якщо я не помиляюся, 12 держав визнали наш геноцид. І що?
Мені особисто плювати хто там за кордоном визнає чи не визнає криваві втрати моєї нації – я хочу єдиного – найголовніше щоб це визнала моя нація. Щоб вона з цього зробила правильні висновки, щоб вона нарешті вийшла з вікової коми, перемогла усі свої хвороби і могутньою ходою крокувала до свого благополучя і щастя кожного з нас українців.