До Дня українського добровольця
Слава Україні!
Бойові побратими!
Цьогоріч в Україні вперше відбувається вшанування добровольців окремим днем. Особисто для мене доброволець – це кожна людина, яка у час загрози Україні добровільно стала на її захист. Усі ті, хто прийшли і відгукнулись незалежно від того, де вони служили: у добробатах, тербатах чи ЗСУ. Особливо у 2014 році, коли всі ми стали щитом для України від навали орди. В критичний момент, коли вирішувалось питання бути чи не бути нашій державності, ми змогли зупинити ворога.
Адже нема і не буде жертовнішої справи, аніж узяти до рук зброю для захисту своєї країни, родини, дітей.
Водночас тисячі наших бойових побратимів не повернулись додому. І тепер їхні сім'ї – це наші сім'ї, а наш хліб – це хліб і їхніх родин. Ми маємо пам'ятати кожного і вшановувати їхню пам'ять. Адже вони тепер поруч із дружинниками Святослава, козаками Хмельницького, повстанцями Шухевича й посеред мільйонів інших незнаних на імена захисників, стали нашим Безсмертним Військом.
День українського добровольця – це і нагадування всім нам, що одного разу, ставши на захист Батьківщини, ми до кінця нашого життя залишаємось її добровольцями. Вояками доброї волі. І нашим святим обов'язком залишається боротьба за справжню Державу без псевдоеліт, корупції та політичного лихварства. Ставши на захист України, ми вже не маємо права відступати!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
