Товариш Ро та 56 американських комісарів vs Національні Герої України
Цей текст – реакція на звернення 57 конгресменів США до Держдепу з вимогою "вплинути на Україну" з метою недопущення героїзації Бандери і Шухевича, а також існування полку "Азов".
Спочатку навіть не хотів коментувати черговий донос товариша Ро Ханни та 5̶6̶ ̶б̶а̶к̶и̶н̶с̶ь̶к̶и̶х̶ ̶к̶о̶м̶і̶с̶а̶р̶і̶в̶ американських конгресменів. Не хотів, бо "Азов", котрий, за їхніми словами, "треба було розігнати", був створений завдяки ідеалістичній українській молоді та звільнив Маріуполь, Мар'їнку, Широкине та низку інших населених пунктів завдяки вірі в Україну та Українську Ідею, а не завдяки прихильності заокеанського, брюсельського або московського господаря. Ми не потребуємо ні від кого дозволу, щоби боротися за свободу та краще майбутнє власного народу і вмирати за це. Ми не потребували такого дозволу з весни 2014-го, коли билися за Харків та Луганськ як партизанський загін "чорних чоловічків". У цьому ми справді схожі на тих, кого паплюжать конгресмени-комісари – на бійців УПА, ОУН, армії УНР та ЗУНР.
ЧОМУ ЦЕЙ ДОНОС НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ?
Донос Ро Ханни зачіпає не стільки локальне "азовське", але і надзвичайно важливе загальнонаціональне питання. Це питання нашої історії та наших героїв. Нації, які дозволяють будь-кому вирішувати за себе, хто герої, а хто негідники у власній історії, довго не існують. Історія – це пам'ять, традиція, система цінностей, підказка для будь-якого народу. Народ без пам'яті – людина з абсолютною амнезією. Історія – дороговказ майбутнього, а не сухий підручник. Народ, якому вказують, що борці за незалежність – вороги, а ті, що заганяли його в імперське ярмо – герої, не може бути успішним, бо він запрограмований на обслуговування чужих національних проектів, а не власний розвиток. Сотні років царизм вказував нам, хто герой, а хто ні. Так Мазепа ставав зрадником, а стукач Кочубей – героєм. Потім ще сімдесят років совок вчив, що нашими друзями є Ленін, Сталін, Каганович та Постишев, а Коновалець, Петлюра, Шухевич, Бандера – зрадники та бандити. Тепер той же перелік заборонених героїв ми чуємо від ліволіберального ЛГБТ-співчутливого команданте Ро. І діє він у найкращих радянських традиціях – "розпустити, заборонити, вплинути" – ось інструменти ліберального хунвейбіна.
ХТО ЦІ ЛЮДИ?
54 з 56 підписантів – конгресмени-демократи з так званих "друзів Обами". Тобто йдеться про лівацьке антинаціональне крило демократичної партії США. Сам Ро Ханна – частий гість РосТБ. Він регулярно критикує Америку за військову кампанію в Сирії.
ЧОМУ ЦЕ НЕ ПРО ПРАВДУ?
Тому що документ говорить не про реальні факти (жодного не наведено), а про ідеологічні конструкти (боротьба з будь-якими проявами національного), таврування цілого народу і навішування ярликів. Авторам не цікаво, що в армії ЗУНР існував цілий єврейський курінь (мабуть, вони думають, що курінь складався зі спеціально навчених євреїв-антисемітів), що Степан Бандера провів майже всю Другу Світову в німецькому концтаборі. Не цікаво, що за даними американської дослідницької організації Pew Research Center, рівень антисемітизму в Україні – найнижчий в Європі. Ро Ханна в політиці не два дні, але з-під його пера не вийшло жодного слова співчуття та підтримки українському народу у кривавій війні за незалежність. Він чомусь не обурювався глорифікацією винуватців Голодомору – геноциду українського народу – всіх цих Ленінів, Кагановичів та інших Косіорів.
НЕСПОДІВАНО, АЛЕ ФАКТ
Дід Ро Ханни – Амарнат Відьяланкар – був борцем за незалежність Індії, членом Індійського Національного Конгресу, очолюваного Махатмою Ганді. Відьяланкар навіть відсидів у в'язниці (прямо як Степан Бандера). У боротьбі за незалежність Індії бували різні, не міфічні, а реальні епізоди. Зокрема й надзвичайно криваві – як наприклад, різанина в Бібіхарі, під час якої було вбито сотні беззахисних британських жінок і дітей. Лідер повстанців Танто Топі вважається національним героєм Індії (і я не збираюся з цим сперечатися). Чомусь не знайшов звернень Ро Ханни до Держдепу з вимогами вплинути на Індію, щоб "знести пам'ятники та зупинити героїзацію автора геноциду". Індія – горда країна і нікому не дозволить топтатися по своїй історії.
ЧОМУ ТАК СТАЛОСЯ?
Бо те, що називається в Україні владою, насправді є місцевою адміністрацією, керованою вчора московським, а сьогодні "вашингтонським обкомом". Ця держава спокійно спостерігає, як принижують гідність одного з найкращих бойових підрозділів у момент, коли від останньої смерті азовця минуло менше тижня. Він загинув у 20 років.
Герої нашої історії не знали спокою за життя і загинувши за наше краще майбутнє, обпльовуються й оббріхуються після смерті.
ЩО БУДЕ ДАЛІ І ЩО СЛІД РОБИТИ?
Запевняю вас, якщо ми проковтнемо грубе втручання в суверенні справи Української Держави, то Бандерою і Шухевичем все не обмежиться. Рано чи пізно доберуться до Шевченка та Богдана, Франка та Святослава. Тому слід чітко заявити всьому світу: "ми – українці, сотні років ми ведемо боротьбу за вільне життя на власній землі. За цей час народилися і загинули сотні наших героїв. Кожен з них – нам дорогий. Жодного з них ми не збираємося забувати або зраджувати! Ця боротьба триває і прямо зараз. В Україні будуть з'являтися нові й нові герої, поки не відбудеться наша Соборна Держава!
Пам'ятаймо просту істину: "Хто не управляє власною історією, той не має і власного майбутнього".
* * *
Власне, що написали конгресмени:
"У число груп і окремих осіб, яких возвеличує Україна, входять нацистські колаборанти Степан Бандера, Роман Шухевич і Організація українських націоналістів (ОУН), а також Українська повстанська армія (УПА). Ці воєнізовані формування та окремі особи в деяких випадках співпрацювали з нацистами і несуть відповідальність за вбивство тисяч євреїв, 70 000-100 000 поляків та інших етнічних меншин в період з 1941 по 1945 рік.
[...]
У листопаді минулого року Radio Free Europe повідомило про присутність смолоскипів і нацистських салютів на марші в 20 000 осіб на честь 75-річчя УПА. Ці факельні марші тісно пов'язані з такими організаціями, як неонацистський батальйон Азов, озброєна група, якій було заборонено отримувати зброю і навчання США за нещодавно підписаним Законом про консолідовані асигнування на 2018 рік. Замість того, щоб розпустити Азов, уряд включив його в Національну гвардію України, Міністерства внутрішніх справ."
Кому цікаво, ось посилання на оригінал.
Facebook автора
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
