"Русские в Лондоне"
Футболка "Russia", відео п'яних розваг, кокаїновий угар на сцені з російським репером Face у Лондоні – кожен з цих епізодів окремо міг би стати підставою для грандіозного скандалу в будь-якій країні, якби в цьому був помічений син топ-політика. Тим більше, якщо країна – в стані війни з Росією. Тим більше, якщо політик претендує на статус лідера патріотичних сил. Чи став черговий "зашквар" Порошенка-молодшого підставою для скандалу в Україні? Ні. Більший скандал тут викличе концерт Ані Лорак або приїзд нікому не відомої російської блогерки.
Це історія не про Петра Порошенка і навіть не про його улюбленого сина. З Порошенком старшим, рівно як і з молодшим, особисто мені все давно зрозуміло. Для старшого патріотична риторика – засіб, інструмент. Він прийшов до влади в такий момент, коли з іншою риторикою він не втримався б у кріслі. Молодшому просто чхати на це, він запакований матеріальними цінностями на все життя.
Але це історія про прихильників Петра Порошенка, які роками цькували російськомовних солдатів та ветеранів, які закликали викинути з країни росіян та білорусів, які воювали за Україну. Які називали "ублюдками" солдат, які голосували проти Порошенка. Які проклинали, плювали, влаштовували атаки на профілі в соцмережах. Де вони всі зараз? Де депутатка Оксана Юринець зі Львова, яка мені на ефірі казала, що я сам собі вигадав якісь фронтові задачі й ніхто мене з бійцями на Широкине не посилав? Де активісти та журналісти, які казали, що головний фронт – дипломатичний, а такі як ми їм заважають воювати за Україну на круглих столах та міжнародних конференціях? Де Оксана Забужко та інші представники української інтелігенції, які роками розповідають про безальтернативність Порошенка як національного лідера? Де пікети Сергія Стерненка під "білим домом" Порошенка в Кончі-Заспі? Де всі ці мережеві порохоботи, які й не за таке пропонували людей лінчувати?
Усі вони – наче води в рот набрали. Лише вічний жополиз Юрій Бірюков встиг натякнути, що похід на концерт російського репера – акт громадянської свободи, бо Face не запутінець. Взагалі реакція така – ніби Порошенко-молодший пукнув у публічному місці. Більш непристойно це обговорювати, ніж робити. Те саме було з Липецькою фабрикою, поки екс-президент публічно не оголосив про її начебто закриття, а росіяни не оголосили арешт цього актива.
Безумовно це історія про лицемірство. І подвійну мораль. Не мова, не історія і не національні символи роблять українську ідею непривабливою для частини населення. Її роблять непривабливою лицемірство, подвійна мораль та злодійкуватість крадіїв і корупціонерів, що підіймають її на щит. За часів президентства Порошенка усім, хто до нього мав питання, радили йти воювати в АТО. В тому числі, ветеранам і навіть інвалідам війни. В тому числі – він особисто. Або, наприклад, Андрій Полтава – здоровий товстий дорослий бик, який сам відслужити "забув", радив двадцятирічному хлопцю, який втратив руку, виконуючи свій військовий обов'язок перед Країною. Бо останньому не подобався Порошенко. Чомусь ніхто з цих "радників" не пропонує відправити на фронт Мішу Порошенка. Хоча він вже призивного віку. Але ж він не "бидло", щоб йти на фронт, його місце в Лондоні, на тусовках російських мажорів. Нічого Міша, не сумуй, папка потім зробить фальшиве УБД, як зробив старшому сину Олексію.
Зрештою, чого чекати від людей, які обрали президентом після Майдану засновника двох найбільш проросійських партій України, міністра уряду Азарова, мільярдера, який заробив капітал на перебуванні у владі, архітектора головних воєнних поразок, підписанта Мінських угод і наділили його рисами головного патріота країни?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
