Україна – не Ісландія?
У Ісландії судять прем'єр-міністра. Не за корупційні дії – за перевищення повноважень. За дії, що суттєво вплинули на економіку країни і призвели до кризи. Гейр Хорде ризикує на два роки потрапити за грати.
За іронією долі Ісландія, як і Україна, поставила собі за мету вступити в Євросоюз.
Цікаво, чи у Брюсселі так само захищатимуть Хорде, як і Юлію Тимошенко? Адже екс-прем'єр – також лідер по суті опозиційної сили, Партії незалежності. І обвинувачення проти нього політично мотивовані. Щоправда, Партія незалежності не є спостерігачем у Європейській народній партії. Хорде не носить косу, не є прихильником дорогих брендів і взагалі не є жінкою. Він не стояв на трибуні Майдану. Він не торгував газом і не брав участі в процесі первісного накопичення капіталу. У цьому – його відмінність від Тимошенко.
Але ж є певні принципи, чи не так?
Я думаю, якщо європейські політики – не лицеміри, то зараз повинні з'явитися заяви панів Мартенса, Брока, Галлера, Теннока, пані Ройтової та інших на захист Хорде. Має з'явитися кілька резолюцій Європарламенту, що міститимуть стурбованість з приводу демократії в Ісландії. Під будинком суду в Рейк'явіку мають з'явитися намети опозиції з портретами Хорде і гаслами "Він не здався!", "Він працює! Він – це Ісландія!", "Справедливість є, за неї варто боротися!". Президента Олафура Рагнара Грімссона мають оголосити диктатором і ігнорувати у європейських державах (ще б пак! Чотири терміни підряд керує країною!). Посли європейських держав повинні висиджувати у залі якогось районного суду і слухати, як якийсь суддя Кірєєвссон веде судове засідання. Все – за звичним сценарієм. Після цього, очевидно, має з'явитися заява про те, що європейське майбутнє Ісландії напрямку залежить від помилування Хорде і включення його у політичний процес. Ще може з'явитися стаття у "The New York Times" за підписами п'яти міністрів закордонних справ під заголовком "Сповзання Ісландії".
Так само має висловити стурбованість Росія – прем'єр (ще не зовсім президент) Путін повинен надіслати протест з приводу суду над екс-прем'єром Хорде.
І Гіларі Клінтон повинна висловити протест проти політичних утисків.
А ще Хорде стане кандидатом на Нобелівську премію.
Адже якщо бути послідовними – то послідовними до кінця.
...Але чомусь наразі хочеться перефразувати Тичину:
"До кого говорѝть?
Гавел в могилі, Баррозу мовчить"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
