Теорія великих чисел
Мені вже доводилося виступати з критикою незбалансованої інформації щодо реальної кількості людей, зайнятих у тих чи інших мітингах та інших вуличних акціях. Організатори часто використовують завищені цифри – дивно, але у офіційних повідомленнях про мітинги опозиції у Вінниці, Львові та Івано-Франківську фігурує одна і та ж кількість мітингувальників – близько 10 тисяч. Щоправда, у Вінниці стався конфуз: "Свобода" заявила про 10 тисяч, "Батьківщина" – про 5 тисяч, міліція – про півтори тисячі (що теж не робить честі працівникам МВС – заниження реальної кількості учасників є так само проявом дезінформації, як і відверте завищення).
Зрозуміло, що за спробою завищення кількості учасників стоять свої причини. По-перше, таким чином опозиція демонструє всенародну підтримку та візуально накачує м'язи. По-друге, опозиційний електорат стимулюється до активних дій – за принципом "а вам слабо?". По-третє, учасники опозиційного руху ("Свобода","Батьківщина" та УДАР) змагаються у власних можливостях мобілізувати електорат – хто більше виведе людей на мітинг, той і господар ситуації, яка сьогодні визначається намаганнями створити спільну політичну структуру та спільний центр координації дій По-четверте, кожен мітинг – це гроші, які витрачаються на організаційні частину, і важливо не те, скільки людей прийшли, а те, скільки списано грошей на його організацію. Відповідно сума формується не з огляду на реальну кількість громадян, а на те, скільки їх фігурує у прес-релізі. Справа Павла Івановича в деяких опозиційних силах живе і процвітає. Я маю на увазі не стільки Павла Івановича Лазаренка, скільки Павла Івановича Чічікова.
У випадку з днем 30 березня актуальність проблеми виведення людей на вулицю зростає. При цьому для Арсенія Яценюка з'являється проблема виведення не просто "мертвих душ", а реальних людей. Яценюкові конче необхідно продемонструвати реальну підтримку у базовому для себе регіоні – на своїй малій батьківщині, у Чернівцях. Саме у Чернівцях у суботу відбуватиметься чергова акція опозиції в рамках марафону "Вставай, Україно!"
Звісно, що єдиним критерієм успішності акції у Чернівцях для Арсенія Петровича має стати масовість. Він не може допустити, аби Чернівці продемонстрували явку нижчу, аніж Львів чи Франківськ. Тим більше, що Чернівці – друге за населенням місто Західної України, яке ще сто років тому будувалося як майбутня фінансова та банківська столиця Австро-Угорщини. Людський потенціал тут вищий, аніж у Франківську. Арсенія Яценюка в місті знає кожен – більшість особисто і з дитинства. Тут же росли і формувалися інші його соратники. Тобто, Чернівці мають дати у суботу явку не менше 10 тисяч чоловік. Не липових. Реальних.
Інакше у Яценюка з'являються проблеми з легітимністю лідерського статусу. Програючи у рейтингах Кличкові та у харизматичності Тягнибоку, Яценюк досі апелював до своїх організаційних здібностей та до того, що саме йому передала повноваження тимчасово виконуючого обов'язки лідера опозиції Юлія Тимошенко. Якщо Чернівці дадуть невисоку явку на мітинг, це стане серйозним ударом по амбіціях та можливостях Арсенія Яценюка. Навіть не зважаючи на те, що "немає пророка в своїй вітчизні".
Влада ж не промине можливості відслідкувати ситуацію у Чернівцях і подати картинку так, щоби кожен бажаючий міг порахувати кожного учасника акції.
Саме тому мітинг 30 березня у Чернівцях буде чи не найцікавішим і не найзнаковішим у серії інших аналогічних заходів.
Головне, щоби теорії великих чисел не поховали під собою практику великої політики.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
