Кость Бондаренко Історик та політолог, голова правління Інституту української політики

Україна – ЄС: що далі?

22 травня 2013, 23:07

1.

Доволі часто доводиться бувати у Брюсселі та інших європейських столицях. Спілкуючись із політиками, журналістами та дипломатами, бачу, як повільно змінюється ставлення до України і як з'являються тривожні або позитивні сигнали щодо двосторонніх стосунків. Приїхавши у Брюссель у травні (на запрошення ЕРС – Європейського політичного центру, одного з найавторитетніших брюссельських аналітичних центрів), я помітив, що за кілька місяців сталися разючі зміни у ставленні до України.

Ще напередодні Нового року та Різдва у "столиці Європи" давали доволі обережні прогнози щодо розвитку стосунків між Києвом і Брюсселем. Це відчувалося у бесідах: майже незмінними були одні і ті ж слова ("Треба випустити Тимошенко", "У вас численні порушення на виборах", "Вам потрібно вчитися демократії" тощо). На початку січня крига скресла – почали з'являтися нові месиджі. Пам'ятаю, як у середині січня у Парижі відомий дипломат ділився своїми спостереженнями: "Дуже скоро ситуація зміниться. Європа розуміє, що стосунки з Україною заходять у глухий кут. Вона може скільки завгодно наполягати на справі Тимошенко, але реально на фоні проблем у Грузії та відсутності конструктивних зрушень у Білорусі відторгнення України означатиме повний провал політики Східного партнерства. За рахунок однієї лише Молдови ситуацію врятувати неможливо. Раніше був приклад для наслідування – Саакашвілі. Зараз він перестав бути актуальним – як для Заходу, так і для своєї країни. Стало зрозуміло, що грузинський експеримент для Європи завершився невдачею. Росія може тріумфувати. В цих умовах Україну потрібно наближувати і давати їй аванси".

Потім в Україну приїхав Штефан Фюле, який знизив кількість вимог з 19 до 11. Потім відбулося помилування Юрія Луценка. Потім у Брюссель поїхав Андрій Клюєв, який привіз заяву, де не згадувалося про Тимошенко та вибіркове правосуддя, а також знімалися ряд вимог – зокрема обов'язковість прийняття Виборчого кодексу. Потім був доволі мякий вердикт Європейського суду з прав людини у справі Тимошенко та заява речника ЄСПЛ, який наголосив, що політичної складової у справі немає... Якось я пожартував, що до осені зі сторони Євросоюзу залишиться одна-єдина вимога до України: приїхати у Вільнюс і підписати угоду про асоціацію.

15 травня Єврокомісія фактично рекомендувала підписати багатостраждальний документ. Цього дня я перебував у Брюсселі і міг почути велику кількість схвальних відгуків щодо України – тим більше, що у наступні дні мали відбутися зустрічі і виступи, в ході яких можна було би спробувати підвести риску під минулим періодом та спробувати спрогнозувати розвиток подій на найближчу перспективу.

Круглий стіл, що відбувся за ініціативою ЕРС, фактично підтвердив: у Європі скепсис щодо України змінився обережним оптимізмом. Практично всі учасники круглого столу висловили впевненість у тому, що на Вільнюському саміті Східного партнерства Україна та Євросоюз підпишуть угоду про асоціацію. Аргументація більш ніж логічна: угода у економічній частині (домовленість про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС) вступає у силу після підписання і схвалення Європарламентом, політична частина (власне угода про асоціацію) – лише після ратифікації парламентами 29 держав (нинішніх 27, Хорватії, яка приєднається до ЄС у липні цього року, та України). Тобто, на етапі ратифікації угоди Євросоюз отримує додатковий важіль впливу на Україну. Тим більше, що економічно угода більш вигідна Євросоюзу – про це неодноразово говорили економісти. Саме європейські бізнес-кола виступають у ролі головних лобістів необхідності підписання угоди про асоціацію. Саме європейським бізнес-колам вдалося зламати супротив європейських політиків та байдужість європейських бюрократів в українському питанні.

Звісно ж, не можна також недооцінювати і роль двох традиційних адвокатів України у Європі – Польщі та Литви, які чимало зробили для того, аби просунути питання асоціації. Для цих держав та ще й для єврокомісара Фюле питання асоціації стало питанням честі.

В ході круглого столу у Брюсселі депутат Європароламенту Павел Залевскі відзначив, що "навіть при тому, що є країни, які ще вагаються, левова частка держав Євросоюзу все ж виступає за ухвалення угоди. Тобто, критична маса чи то в Раді Євросоюзу, чи то у Єврокомісії, чи в Європарламенті підтримує підписання цієї угоди". Наразі добре відомо (хоча пан Залевскі не став на цьому акцентувати і називати держави), до питання підписання угоди з Україною доволі насторожено ставляться Данія, Нідерланди, дещо скресла крига у наших стосунках із Німеччиною, не зовсім зрозумілою є позиція Франції.

На думку Павла Залевскі, саме українцям потрібно визначитися, які цінності їм ближчі – європейські чи євразійські.

Предстиавник Європейської служби зовнішніх дій Калін-Іонут Унгур підкреслив, що угода готова до підписання (технічно), але потрібно виконати ряд політичних умов. За його оцінкою, Україна пройшла в цьому напрямку більшу частину шляху. "Україна демонструє значно кращі результати у переговорах з Євросоюзом, але повинна пройти від демонстрації процесу до демонстрації результатів. Сьогодні ж у обох сторін є підстави для оптимізму", – заявив пан Унгур. Радіо "Свобода" дало цитату з виступу пана Унгура: "Нині, за 6 місяців до саміту, нам треба прискорити реальні результати. Нам слід вирішити проблемні питання раніше, до осені, – каже представник дипломатичного корпусу ЄС. – Саме на основі цього країни-члени визначатимуться позитивно, а геополітичний підхід буде другорядним".

Представниця Місії України при ЄС Надя Цок у дискусії з паном Унгуром сказала: "У мене немає жодного передчуття катастрофи, хоча й розумію, що не все виконане з того, що обидві сторони очікують одна від одної. Але у процесі обговорення цих речей у нас є помітний прогрес".

Особливо важливим – і у спілкуванні за круглим столом, і у кулуарах – було визнано те, що буквально напередодні керівник Місії України при ЄС Костянтин Єлисеєв указом президента був призначений радником та уповноваженим з питань інтеграції. Цей крок було розцінено максимально позитивно: центр інтеграційних процесів Україна демонстративно перенесла у Брюссель, поставивши цим самим крапку у питанні, в якому напрямку буде інтегруватися. З моментом призначення Єлисеєва (а дещо раніше – призначення Андрія Гончарука уповноваженим з питань СОТ) можна констатувати, що привид Митного союзу відступив.

До речі, цікаво відзначити, але більшість, із ким мені доводилося спілкуватися в Брюсселі, вважають підписання угоди про асоціацію з Україною майже доконаним фактом. Хоча я майже на кожній зустрічі повторював: "Не недооцінюйте Росію. Шампанське можна буде пити лише тоді, коли Угоду буде підписано".

2.

До речі, буквально за кілька днів до описуваних мною подій, 13 – 14 травня, у Вільнюсі, де відбуватиметься листопадовий саміт Східного партнерства, під головуванням віце-прем'єра українського уряду Костянтина Грищенка та міністра господарства Литви Біруте Весайте пройшло засідання Міжурядової комісії з питань торгово-економічної та науково-технічної співпраці. Насиченість наших офіційних контактів з Литвою не менш інтенсивна, ніж із Польщею: за останніх п'ять місяців відбулося чотири міждержавні заходи, з яких два – за участю перших осіб держави. Важливий моллмент: Грищенко був прийнятий не лише міністром господарства, а й прем'єр-міністром та міністром закордонних справ Литви Лінкявічус (у Литві Грищенка поважають як дипломата).

Чому я згадав саме про Грищенка?

Минулого року саме за його ініціативою було організовано ряд круглих столів та конференцій у Європі – зокрема у Варшаві, Вільнюсі, Брюсселі, Берліні, Осло та інших містах – на яких постійно інформувалася громадськість Заходу про стан підготовки до парламентських виборів в Україні. Учасниками подібних заходів на паритетних засадах ставали як представники влади, так і опозиції, а також представники громадських організацій, експерти, журналісти. З європейського боку – євродепутати, політологи, журналісти, науковці. Дискусії були жвавими та дуже плідними. У серпні 2012 року велика група депутатів Європарламенту побувала у Криму, де спілкувалася з українськими колегами. Також було ініційовано серію конференцій про центральноєвропейську ідентичність ("Центральна Європа: поміж Берліном і Москвою"). Подібні зустрічі дозволяли зняти непотрібну напругу та спростувати заяви про підготовку тотального зриву виборів або тотальних фальсифікацій.

Вважаю, що перед підписанням Угоди про асоціацію необхідно знову повернутися до подібного досвіду, і недержавні організації України у тісному контакті з державними структурами (адже інтереси у даній сфері збігаються) та політиками різних таборів мали би ініціювати серію подібних заходів у Європі. Потрібно активно йти в Європу – не лише офіційним особам та дипломатам, а саме тим, хто намагається відслідковувати і формувати суспільні процеси, представникам громадськості. І їхати потрібно не лише в Брюссель чи Берлін (міста, на які зосереджено фокус дипломатичної активності України), а у Братиславу, Бухарест, Таллінн, Ригу, Прагу, Любляну, Загреб, Відень тощо.

Особисто у мене – як у громадянина – немає жодних проблем з тим, щоби поїхати у кожну з цих країн. І доволі часто та активно їзжу туди. Мова йде про системну роботу з залученням великої кількості представників недержавного сектору, які сьогодні можуть виступити в ролі посланців доброї волі для втілення доброї справи. Для цього потрібна просто елементарна координація дій та зусиль у цьому напрямку. В тому числі з державними структурами – для взаємної підтримки спільної справи.

Угода про асоціацію може стати лише першим кроком – кроком до актуалізації нової геополітичної конфігурації, у якій знайдеться місце і Україні. Кроком до формування спільної центральноєвропейської ідентичності, яка у перспективі може дати Україні набагато більше, ніж сама угода. Сьогодні потрібно думати не лише про розширення кола потенційних друзів України, які ратифікують Угоду про асоціацію, а й про потенційних союзників, з якими потрібно буде у майбутньому формувати "союз у союзі". Чи союз з частиною Союзу. Як карта ляже.

Ще раз підкреслю: у ЄС більшість політиків вважають, що Угоду про асоціацію у листопаді буде підписано. Але вже тепер потрібно думати про те, що робити далі, моделювати ситуації і готуватися до активної позиції. Бо угода не може бути ціллю і самоціллю. Вона повинна стати засобом.

powered by lun.ua
Коментарі — 17
Dekabrist1 _ 23.05.2013 13:55
IP: 94.179.199.---
Пане Бондаренко, дайте відповідь на наступне питання: УКРАЇНА – ТС! ЩО ДАЛІ!
Dekabrist1 _ 23.05.2013 13:50
IP: 94.179.73.---
Пане Бондаренко дайте відповідь на наступне питання: Україна – ТС! Що далі!
Kotofil _ 23.05.2013 11:45
IP: 193.93.186.---
Після кожного свого "переможного" вояжу в Брюссель, Костік крапає в блозі чергову статєйку, в якій переконує що з Європою вже все "порішали", Тимошенко – "неактуальний політик", і інтерес до її справи згасає і згасає...
А через кілька днів приїзжає до України черговий еврокомісар чи євродепутат, і першим чином записуються на прийом до Качанівки, і тільки потім з регіоналами, не втомлюючись повторювати що без "Юлі-волю" ніякої угоди не буде і не чекайте

Костя, ти стаєш смішним.
І все більше нагадуєш того чолов"ягу, що намагався силою волі і аутотренінгу перебороти нездоланний позов організму, і зціпивши зуби переконував себе: "я не хочу срати, я не хочу срати, я зовсім не хочу срати..."
А коли сталось прикре неминуще, і навкруги засмерділо, він заплющує очі і продовжує себе переконувати: "я не всрався, я не всрався, смердить не від мене, зі мною підпишуть угоду..."
80000 _ 23.05.2013 08:56
IP: 77.52.158.---
Угода вкрай потрібна Євросозу взагалі а Польші Литві зокрема додам Румунію Венгрію Словакію для того щоб перемістити вплив непередбачуваної Росії подалі від Європи. Поряд з Росією європейці бояться жити от і для цього йдуть Україні на значні поступки. Краще жити з тихими ідіотами по сусідству ніж з буйними неадекватами це якщо на Україну ляже ярмо Топтигіна. Для народу України теж важливо жити у вільній багатій Європі чим боятись що якось ні з того ні з цього тобі дадуть путівку на Колиму.Якщо для Вас пане не проблема бувати у Європі, а багато олігархів українських і їх улюблених діточок там живе на постійній основі, то із вступом до Євросоюзу поліпшиться доля обездолених але працьовитих українців, наприклад виїхати позбирати полуницю в Англію де платять астрономічні для України -2000 долл.в місяць стане простою справою. Для працьовитої і чесної молоді це просто казка
Vladislav Namram _ 23.05.2013 01:54
IP: 93.190.183.---
Готов с автором заключить пари – если Тимошенко будет в тюрьме, никакого соглашения нам не видать. Европа не проходной двор для уголовного ничтожества.
coldman22 _ 23.05.2013 00:54
IP: 178.95.250.---
А далі крутимо педалі, продажна ти рижа мавпа
Ivan Avdeyev _ 23.05.2013 00:54
IP: 188.239.8.---
a_sudi_kto:
+ так само
crockOdile _ 23.05.2013 00:51
IP: 93.73.47.---
Ніякої Європи НЕ буде. З коммі-олігархами при владі. І що далі? Єжелі народ не дасть доброго піджопника покращувачам та перманентним євроінтеграторам во главє з дядечком з Межигіря та головою товариства "За возрождєніє Велікой Росії" товарісчем Базаровим, то ДАЛІ- наступит полная счастливая ОПА для того ж народа. Можливо-"на всю оставшуюся жизнь".Тобто сущєствованіє. Хто буде владою, у того буде і справжня ЖИЗНЬ. В т.ч і Європа))) Народе,тобі влада не потрібна,чи як? А нормальная Жизнь?
Yanukovich-zek _ 23.05.2013 00:41
IP: 193.106.187.---
Гипноз от Костика для особо одаренных.
Владимир Веремейчук _ 23.05.2013 00:38
IP: 217.66.158.---
Очень хотел бы, чтобы Украину приняли в ЕС. Россия совершит большую ошибку, если продолжит разыгрывать спектакль о якобы сотрудничестиве с Украиной.
Cinderella _ 23.05.2013 00:25
IP: 93.73.54.---
У автора не портится настроение от комментариев в его адрес.
Власть – его крыша. На остальное наплевать.
Говорить с ними, что обсуждать с собакой вопрос о ее хозяине.
Клюев скупает всех мало-мальски умеющих говорить.
И все они продаются.
Так что успокойтесь, господа. Делайте выводы сами, у вас достаточно ума.
Англичанин не ходит в чужой клуб, он самодостаточен.
Будьте самодостаточны и вы.
Брезгуйте иметь дело с продажными.
Remis _ 23.05.2013 00:20
IP: 195.216.210.---
Что только не выдумают эти мазохисты – регионалы, чтоб только не выпустить человека из тюрьмы! Воистину – упрямство, это достоинство ослов!
a_sudi_kto _ 23.05.2013 00:04
IP: 78.25.2.---
Не чєтал. І Чалєнку нє чітаю. Не бачу сенсу читати одноразових гєсториків та какихсь єхкспєртів. У нас прєзідент – проФФєсор, гістроик, літератор і трошки співак, майже енакієвський Сінтара, цього достатньо. Ще одного проФФесора Україна не прогодує, комбікорму не фате. Ага, копирсаюсь в носі, бо не читаю, а думку гадаю: ось помре через 300 років Кость Бондаренко, та нехай хуч і 500 років живе, а щож буде далі, як усі проФФесора повмирають, або їх Повбивайло повбиває?
translate _ 22.05.2013 23:58
IP: 94.179.154.---
Тупой межигорский фюрер не хочет ни в европу ни в тамсоюз. Эх, оставить бы все как есть еще лет на 20 и трахать трахать тупых украинцев
Валерий Рок _ 22.05.2013 23:57
IP: 37.52.48.---
"Не верю" (с)
bmi_l _ 22.05.2013 23:50
IP: 178.219.92.---
прівєт модєр!
Вчи українську!
evrideu _ 22.05.2013 23:45
IP: 190.80.112.---
Не потрібно себе і нікого дурити – європейці дивуються, що за всі роки незалежності ніякого прогресу немає ні в чому. Щоб було зрозуміліше – прочитайте в інтернеті про прогрес в африкаканській країні Руанда. Найцікавіше, що там подолали корупцію!!!
Україна та Європа1028 Уряд реформ375 Корупція1261 Aтака Путіна1171 тітушки14
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter