В очікуванні на сезон провокацій
Стежу за маразмом, що продовжує супроводжувати справу чернівецької телекомпанії ТВА. Останні тижні ми спостерігали "хороводи" – в тому числі на київському рівні – із мантрами типу "нищать опозиційний телеканал", "наступають на свободу слова" тощо. Потім канал вийшов у ефір – після 23 днів намагань вирішити ситуацію не законним способом, а в обхід або через тиск. Адже канал належить родині депутата-опозиціонера, одного з найближчих соратників лідера "Батьківщини".
Коротко нагадаю суть справи. Аби не вдаватися в численні офіційні моменти, номери документів та назви різного роду фірм, вдамся до алегорій та метафор.
Уявіть собі, що ви – власник сателітарної антени. Ваш сусід тихенько підключився до вашої антени і користується нею – без вашого відома, не маючи формальних прав, але при цьому отримує повноцінний сигнал, має той же пакет програм, що і ви. Це триває до пори, до часу. Одного разу ви помічаєте це незаконне підключення і з обуренням відрізаєте сусіда від одного з благ цивілізації. А тепер уявіть собі, що сусід – як наслідок – починає заявляти про тиск з вашого боку, бо він – опозиціонер, а ви – прихвостень влади. При цьому він влаштовує пікет перед вашими дверима, жаліється у всі можливі інстанції і навіть погрожує звернутися в європейські структури. На ваші пропозиції вирішити питання по закону – купити собі свою сателітарну тарілку або хоча би заплатити за спільне користування антеною – відповідає не просто відмовою, а й категоричною вимогою відновити статус кво, інакше ніяких розмов у подальшому бути не може.
Уявили?
От подібна ситуація відбувалася з телеканалом ТВА. І продовжується й далі. При цьому в конфлікт втягуються екзальтовані журналісти із різноманітних організацій, що ставлять за мету захищати свободу слова. За партійною рознарядкою (адже канал – власність родини опозиційного депутата) "підставляються" деякі народні обранці, не до кінця посвячені у специфіку ситуації.
Навіть після того, як канал знову вийшов у ефір, ініціатори шоу не заспокоїлися, а вдалися до відверто старої технології: не далі ніж вчора було заявлено про замінування квартири одного зі співвласників каналу. Потім з'ясувалося, що це квартира, в якій ніхто не живе, на дверях – муляж гранати і т.д. Ситуація поступово перетворюється на фарс. Враховуючи літню пору, все це залишається практично непоміченим більшістю громадян – українці дуже далекі від цієї метушні.
Інша річ, що інформація про "нищення владою опозиційного телеканалу" буде включена – і я в цьому впевнений – у різноманітні звіти "смотрящих" від західних структур і фондів за дотриманням свободи слова в Україні. При цьому буде включена односторонньо, з точкою зору власників каналу.
Я часто дивуюся однобокості підходів і подвійним стандартам тих, хто бореться за свободу слова в Україні. З ситуацією довкола телеканалу ТВі у них вийшла розгубленість – оцінити ситуацію їм було важко: формально влада стояла осторонь процесу, не було зрозуміло, хто свій, а хто чужий. Навесні з тим же чернівецьким телеканалом ТВА відбувалися доволі гострі події: перехід під контроль людей, близьких до Яценюка, мав виразно рейдерський характер. Але тоді на київському рівні все обійшлося мовчанкою: попередній власник (Василь Забродський) – нібито й сам опозиціонер, нові власники – близькі до Яценюка. Вуха влади не стирчать? Значить, все чисто. Рейдерство – з точки зору наших медіа захисників – це лише те, що кришується владою. Опозиціонери рейдерами не можуть бути за визначенням. Принцеси в туалет не ходять.
Тобто, коли канал не виходить в ефір через дії опозиції, яка демонструє відверте рейдерство – це нормально. Коли канал не виходить тому,що представники влади поставили перед ним законні технічні умови – це сваволя і безпредєл. Так, виходить?
Що дозволено Юпітерові, то не дозволено бикові? Чи навпаки?
Чомусь мені здається, що чернівецька технологія буде працювати в цілому по Україні – аж до 2015 року. Буде чимало провокаційних заяв про переслідування журналістів та підприємців на тій основі, що вони підтримують опозицію – при цьому технічна та юридична сторона справи будуть вибудувані спеціально провокативно (затримали за водіння у нетверезому стані – репресії, відключили за відсутність ліцензії – репресії і т.д.). Українська політична та суспільна дійсність деградує. Відсутність політики (бо політика передбачає взаємодію і конкуренцію політичних інститутів) призводить до того, що спершу ми пережили фазу імітації, коли політична діяльність імітувалася. Від неї плавно перейшли до стадії спекуляції (використання інформаційних приводів та інформаційних технологій у спекулятивних цілях). Потім перейдемо до стадії провокацій, якими буде підмінено весь політичний процес. Перші ластівки вже з'явилися.
Перші ластівки переходу від системи тотальних спекуляцій до системи тотальних провокацій – без змісту, лише з формою – з'явилися цього літа. Заяви Капліна про те, що він покаже кімнату тортур у Фастові, пікетування Святошинського райвідділу міліції, справа ТВА – це все прояви одного процесу. Цей процес не передбачає пошук істини чи навіть досягнення мети. Це – політичний флеш-моб: пошуміли, закинули фейкову новину, пообурювалися, засвітилися на носіях інформації, розбіглися.
Результат у подібних акцій один: про них ніхто не згадає вже за тиждень, а осад залишиться. Технологія називається "накопичування протестного потенціалу". Найгірше те, що влада на подібні провокації реагує у іншій – більш серйозній – площині, не розуміючи, що ці дії лежать поза площиною політики, а скоріше наближаються до відвертого троллінгу.
Осінь наближається. Справ, подібних до "справи" маленької ТВА із маленької Буковини, побільшає. Рейдерам сподобалося бавитися в ображених і вони постараються свою гру, що зародилася в Чернівцях, нав'язати всій Україні, перетворивши її на національний вид спорту.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
