Якщо завтра "на Київ" піде 93-а бригада?
Ми програли війну за розум солдатів. Так Арсен Аваков прокоментував виступ бійців Нацгвардії "на Київ", що мало місце 13 жовтня.
Ось повний коментар міністра від 16 жовтня:
"Война – это не только когда рвутся мины. Это когда работают с твоими мозгами, когда промывают мозги. И эту войну за умы солдат, молодых ребят, здесь в центре Киева, мы проиграли... Контрразведка, командиры и политруки этих соединений будут наказаны".
Коли 13 жовтня бійці Нацгвардії йшли на Київ, я був у зоні АТО. Того дня наша знімальна група 5 каналу побувала у розташуванні 93-ї бригади.
Спочатку у командному пункті комбриг розповідав про досягнення своїх хлопців. Це, у першу чергу, тримання позицій у донецькому аеропорту. За тиждень у терористів більше 400 двухсотів, казав комбриг. Так воюють наші "кіборги")
Але говорив він і про певні проблеми. Одна з них – відсутність ротації.
Згодом про цю ж проблему казали і рядові бійці.
Ми відправились на блок пост, де стоять хлопці з 8-ї роти 3 батальйону. Цей блокпост називають найкращим.
У "кращих" бронежилети лише у кожного другого.
Харчуються хлопці лише завдяки волонтерам та підтримці місцевих жителів.
Дехто з бійців одяг купував "за власні".
Теплі речі у них ще з квітня. На папері. У реальності, кажуть, усе згоріло в боях.
Але з усіма цими проблемами хлопці звиклилися. З усіма, окрім однієї: їм постійно обіцяють ротацію. Чи не щомісяця.
Ось послухайте трохи емоційний виступ солдата Сашка:
Сашко вкотре підтверджує, що готовий за Україну боротися до останнього. Але за півроку морально виснажився. Важко пережити постійні бої, обстріли, втрату товаришів.
Хлопці на фронті півроку. Пройшли увесь Донбас. Виходили з оточення з Верхньої Кринки (ніхто ж не здивуєтсья, що Іловайськ – єдиний випадок оточення? Просто у військових, на відміну від добровольчих батальйонів, не прийнято на увесь світ розповідати про прорахунки командирів).
Таких, як Сашко, ціла рота. Вони запитують командирів про ротацію. У відповідь – одні обіцянки. То у серпні, то у вересні, то у жовтні. Після таких обіцянок у хлопців склалося враження, що їх просто обманюють.
Чергова обіцянка була – 15 жовтня. "Якщо нас знову кинуть, то ми відійдемо самі", – в серцях кидає Сашко.
Уже за півгодини хлопці дізналися: ротація відкладається до початку листопада. Але самовільно вони не відійшли.
Обурення хлопців – справедливі. Це вже нам каже командир підрозділу. Він не хоче "світити" обличчя на камеру та не представляється, щоб вороги менше знали.
Вважає, що хлопців потрібно звільнити, і залишити лише добровольців.
Але головною проблемою називає іншу: відсутність покарання для дезертирів. Принаймні хлопці з передової не бачать, щоб карали тих, хто залишив позиції.
- З роти (91 чоловік) залишилося 40. Це разом із хворими та пораненими. Інші 51 – під будь якими приводами намагаються не повертатися на передову, – каже командир.
А ще командир обурюється, що усі "патріоти" сидять по домівках. І замінювати хлопців майже нема ким.
От думав, чи писати про це. Усе таки не дуже приємна ситуація для висвітлення. Ворог може лише порадіти з наших проблем.
Але замовчувати подібні факти не можна. Вище керівництво має знати в якому моральному стані наші бійці. І знати про це не тоді, коли вони стоять на ганку Адміністрації Президента, а значно раніше. Щоб не програвати війну за розум цих хлопців. Бо втрачати "кіборгів" через брехню військового командування так само боляче, як і від кулі ворога.
Було б чесніше одразу сказати хлопцям про службу "до переможного кінця", а не кормити їх щомісяця обіцянками про наближення ротації. Бо просто не можна брехати людям. Тим більше Героям, які стримують ворога. Бо якщо не вони, то хто?
І на останок наш матеріал з розташування 93-ї:
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
