Распишись в своей глупости – поддержи закон 8711 (о запрете пропаганды гомосексуализма)

Тема гомосексуализма не дает покоя правоверным гетеросексуальным гражданам больше, чем самим гомосексуалистам. А потому время от времени в Украине то устроят истерику по случаю гей-парада, то побьют гея или лесбиянку. А потом еще группа не самых образованных депутатов напишут какой-нибудь абсурдный закон, который якобы решит все проблемы наших правоверных гомофобов. Ну а после этого подтянется группа самих гомофобов с крестами и хоругвями.

В Мариинском парке уже черт знает сколько времени стоит бабушка и молится у импровизированного алтаря, установленного прямо под деревом. Рядом с алтарем стоит плакат с надписью "Круглосуточное молитвенное стояние против биометрических паспортов". Хорошо, что бабушка не отдает себе отчета в том, сколько драгоценных дней своей жизни она профукала впустую. Просто спустила в унитаз. Судьба гомофобов от судьбы этой старушки мало чем отличается.

Верховная Рада приняла в первом чтении проект закона N8711 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір) ".

Вот депутаты – авторы этого творения:

Царьков Є.І.

Лук'янова К.Є.

Унгурян П.Я

Ковалевська Ю.С.

Чорновіл Т.В. (после вступления в Партию регионов Тарас Вячеславович должен был еще куда-нибудь вступить...И вступил.)

Григорович Л.С.

Сама по себе гомофобия еще простительна (этому можно посочувствовать), а вот агрессивная и яростная глупость – ну никак.

Итак, начнем с текста закона.

Как видите, в названии закона в скобках указано, что он направлен на защиту детей от опасного информационного пространства. Но слово "дети" встречается в документе аж один раз. Точнее, в законе "О телевидении и радиовещании" оно было и раньше – в таком контексте:

2. Не допускається використання телерадіоорганізацій для:

поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом;

закликів до насильницької зміни конституційного ладу України;

закликів до розв'язування війни, агресивних дій або їх пропаганди;

необґрунтованого показу насильства;

пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження;

трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися;



Этот перечень депутаты предлагают дополнить еще одним пунктом:

2. Не допускається використання телерадіоорганізацій для: пропаганди гомосексуалізму.

И все.

Что именно может травмировать психику ребенка, это большой вопрос. Трансляция заседаний Верховной Рады, где заседают невежественные депутаты, уже сама по себе травма, причем не только для ребенка. Но дело еще в том, что запрет на пропаганду гомосексуализма в этом перечне указан через три пункта после детей, то есть закон 8711 не то что не защищает их, он вообще не о детях.

Поэтому название закона – вранье и манипуляция.

Если этот документ примут окончательно, то законы о печатных СМИ, об издательском деле и о защите общественной морали могут пополнятся пунктами, запрещающими изготовление и распространение печатной и вообще какой бы то ни было продукции, пропагандирующей гомосексуализм. Информационная брошюра о том, что быть гомосексуалистом – это не болезнь, будет признана пропагандой, и кто-то понесет наказание. Даже медицинское или любое другое научное издание о том, что гомосексуализм не опасен, будет караться жестоко, потому что будет приравнен к пропаганде. И не только.

Все эти запреты оказались в тех разделах законов, которые запрещают порнографию. То есть, нам как бы говорят, что гомосексуализм еще не запрещен, но стоит ему где-то показаться на экране или в журнале, то это будет расценено как уголовно наказуемое деяние – изготовление и распространение порно (авторы предусмотрели и поправки в Уголовный кодекс с вполне реальными сроками заключения).

Какая связь между порно и гомосексуализмом, кто мне объяснит? На самом деле узкоспециализированный журнал или даже кабельный телеканал для гомосексуалистов не порнографического характера не то что может существовать, но и не должен автоматически считаться порнографией. Могут ли по телевизору говорить два гомосексуалиста? Ну, просто говорить о своих проблемах или радостях. Разве это порно? Да, это порно! Почти так и будет написано в украинском законодательстве, точнее – так его будут читать блюстители совковой морали.

Более того, сочиняя и принимая этот закон, не самые образованные депутаты автоматически уничтожают любую возможность появления, например, телефона доверия для гомосексуалистов, в том числе, и для детей, ведь это будет считаться пропагандой гомосексуализма, порнографией по телефону. Затем, когда закон будет принят, его наверняка усовершенствуют статьей, запрещающей говорить на эту тему вообще. Даже на кухне или в постели. Так у нас появятся стукачи-гомофобы. И это только начало.

Вот и весь закон.

Стоит ли его поддерживать? Вы уверены, что однажды вас, правоверных гетеросексуалов, в провокационных целях не обвинят в пропаганде гомосексуализма и не влепят вам срок? Думаете, это невозможно? А такое понятие, как Маккартизм, вам знакомо?

К сожалению, у этого закона есть ярые сторонники. И, ненавидя ЛГБТ, они врут, что те, кто против этого закона (значит, и я в том числе), требуют уничтожения института семьи. Зачем мне этого нужно, я не знаю. И в планах не было такого. Но они так говорят.

Они врут, что я добиваюсь проведения гей-парадов на глазах у детей. Ей богу, я ни одного парада не требовал. Но если они проходят, то на здоровье. Даже если гомофобы проведут свой собственный парад, что уже случалось, я приду и детей своих приведу, чтобы они видели всех невежд в одном месте.

Они врут, что я требую демонстрации гомосексуальных отношений в кино. Никогда не требовал. Но фильмы Педро Альмодовара я смотрю. А вот когда этот закон примут, то, наверное, мне за это влепят пять лет лагерей.

Гомофобы врут, что...

О, позвольте процитировать это дословно: "Противники закона 8711 требуют распространения ВИЧ\СПИД".

С этой и другой глупостью вы можете ознакомиться здесь

Кем надо быть, чтобы придумать всю эту чушь?

Я противник этого закона, потому что он ограничивает свободу слова и свободу как таковую. Но я не требую распространения СПИД. Я вообще не встречал живых людей, которые этого добиваются.

Между тем, авторы и сторонники закона уверены, что этот документ не только защитит их детей от информации, которая негативно влияет на их психику, но и:

- запретит публичные акции гомосексуалистов (вранье – закон не запрещает этого прямо)

- избавит подростков от навязывания извращенного представления о сексуальности (вранье – закон вообще не об этом)

- ограничит эпидемию СПИД, так как гомосексуалисты являются главной группой риска (вранье – про СПИД в законе нет ни одного слова, а главная группа риска это заключенные в тюрьмах, гомосексуалисты занимают 7-е место из 8-ми, да и то, если речь идет о сексе мужчины с мужчиной)

- защитит институт традиционной семьи (вранье – закон об этом не говорит).

И даже косвенным образом закон не даст тот эффект, о котором сказано выше. Авторы документа приписывают своему произведению чудодейственные свойства, которые, между тем, в самом законе не отражены.

И эти милые люди еще добавляют, что, "по данным ООН, уровень ВИЧ-инфицирования среди гомосексуалистов в Украине вчетверо выше соответствующего уровня среди остального населения такого же возраста". И вот это мне понравилось больше всего. Аргумент – просто-таки убийственный. Надо же – сама ООН так говорит...

Как известно, фраза, вырванная из контекста, творит чудеса, в данном случае – чудеса идиотизма.

Но вот данные Минздрава Украины, Украинского центра профилактики и борьбы со СПИД, Института эпидемиологии и инфекционных болезней имени Л.В. Громашевского при НАМН Украины.

В таблице N16 (страница 55) указано, что с 1987 по 2011 год в Украине зарегистрировано 202.787 ВИЧ-инфицированных людей, из них половым путем были заражены 71.038, среди которых было 553 гомосексуалиста, а оставшиеся 70.485 – гетеросексуалы.

Значит, носителями ВИЧ и распространителями являются как раз гетеросексуалы, но никому и в голову не приходит их линчевать, хотя, следуя логике гомофобов, надо бы.

И все же, по данным Программы развития ООН в Украине, которые я нашел для вас, "на даний момент Постійна референтна група з питань ЛГБТ-спільноти та ЧСЧ-сервісних проектів України та Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІДу в Україні рекомендують використовувати оціночний діапазон чисельності ЧСЧ віком від 15 до 49 років у 95-213 тис., причому чисельність у 95 тис. є оцінкою, рекомендованою для обчислення охоплення профілактичними програмами". И речь идет не о больных, я подчеркиваю.

Справедливости ради стоит отметить, что в ООН считают, что ВИЧ-инфицированных гомосексуалистов на самом деле намного больше.

Но чтобы трактовать все эти данные, лучше делать это с помощью специалистов. Итак, читайте сами и думайте, с чем мы имеем дело и как вами манипулируют гомофобы.

***

В специальном исследовании, подготовленном по поводу закона 8711, ООН отвечает на некоторые вопросы:

Якою є епідеміологічна ситуація щодо ВІЛ-інфекції та сексу між чоловіками в Україні та сусідніх країнах?



Поширеність ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками (ЧСЧ), на пострадянському просторі коливається від 5% (Грузія) та 6% (Російська Федерація); в Україні у поширеності ВІЛ-інфекції серед ЧСЧ спостерігаються великі диспропорції – від 1,4% (Чернігів) до 20% (Донецьк). За деякими припущеннями, звітні дані про поширеність ВІЛ-інфекції серед ЧСЧ значно занижені через соціальну стигматизацію, пов'язану зі статевими стосунками між чоловіками. Проте, в одному з нещодавніх національних досліджень поширеності за даними серологічного скринінгу повідомляється, що поширеність ВІЛ-інфекції серед ЧСЧ становить 6,4%. Проведені в Україні моніторингові дослідження дають підставу вважати, що багато ЧСЧ (близько однієї третини) мають статеві стосунки й з жінками, що підкреслює важливість ефективної профілактики та лікування ЧСЧ як невід'ємного компоненту ширшої стратегії охорони здоров'я населення.

Якими будуть наслідки для ситуації з ВІЛ-інфекцією, станом здоров'я і розвитком в Україні, якщо цей законопроект буде прийнято?

...ЧСЧ, як правило, уникають звернення до державних лікувальних закладів, боячись дискримінації з боку медичних працівників на всіх рівнях. Проблемою в Україні є й конфіденційність, зокрема, багато ВІЛ-позитивних геїв неохоче звертаються за медичною допомогою через побоювання того, що їх статус буде розголошений без їх згоди. У результаті багато з них живе у повній ізоляції

Ще більше ускладнюючи ситуацію, 16 травня 2012 р. Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації рекомендував парламенту прийняти законопроект N8711, який, по суті, обмежив би свободу слова для засобів масової інформації та поставив би поза законом роботу з захисту прав ЛГБТ в Україні

Запропонований законодавчий акт нібито захищає "право дітей на безпечний інформаційний простір". У законопроекті пропонується включити "пропаганду гомосексуалізму" або "виготовлення чи розповсюдження продукції, що пропагує гомосексуалізм" до чинного переліку заборонених видів діяльності, які шкодять моральності суспільства; сфери регулювання діяльності засобів масової інформації та видавничої справи; та Кримінального кодексу України.

У разі прийняття закон передбачатиме ув'язнення на строк до п'яти років та криміналізуватиме згаданий у ньому "культ гомосексуалізму"

За обґрунтованими припущеннями експертів, законопроект N8711 поглибить стигматизацію ЧСЧ та підвищить рівень упередженості щодо ЧСЧ, що призведе до реального обмеження прав людини на підставі сексуальної орієнтації

Успіх або невдача реалізації програм, спрямованих на протидію ВІЛ-інфекції, істотним чином залежить від правової бази, яка існує в країн. Дискримінаційна правова база заохочує дискримінаційне та гомофобне ставлення, що примушує ЧСЧ "уходити у підпілля", ще більше маргіналізуючи цю вразливу групу населення та заважаючи їх доступу до необхідних послуг щодо ВІЛ і охорони здоров'я

Свідчення, зібрані ПРООН, показують, що найбільшим викликом, який постає перед ЧСЧ у східноєвропейських країнах, є їх стигматизація на підставі сексуальної орієнтації з боку суспільства та закладів охорони здоров'я. Як наслідок, ЧСЧ зволікають зі зверненням за потрібними медичними послугами або взагалі утримуються від цього через острах дискримінації, приниження і насильства.

Отже, запропонований законопроект установлює підтримувану державою дискримінацію щодо групи ЧСЧ та спільноти ЛГБТ, заважаючи людям із гомосексуальною орієнтацією та/або поведінкою отримувати інформацію про наявні послуги з профілактики та лікування. Якщо стигматизація виступатиме стримуючим чинником у доступі до медичного обслуговування, то зусилля з профілактики нових випадків інфікування та подальшої передачі ВІЛ серед ЧСЧ та населення в цілому будуть істотно підірвані.

Як у запропонованому законопроекті враховані проблеми щодо суспільної моралі в Україні, благополуччя дітей та епідемії ВІЛ-інфекції?



Законопроект, про який ідеться, умотивований неправильним уявленням про гомосексуальність як про збочення або психічне захворювання, незважаючи на чітку академічну позицію міжнародного та національного рівнів про те, що гомосексуальність не є розладом. У 1990 р. Всесвітня організація охорони здоров'я виключила діагноз "гомосексуалізм" із Міжнародної класифікації хвороб (МКХ). Цей крок мав і соціальний вимір, бо створив належне підґрунтя для боротьби зі стигматизацією та дискримінацією щодо гомосексуалів. З 1 січня 1999 р. норми МКХ у повному обсязі діють в Україні.



Захист українських дітей не вимагає заборони свободи слова у висвітленні питань одностатевих романтичних та/або сексуальних стосунків. На думку фахівців, сексуальна орієнтація є природним елементом людської особистості, який формується до або у період юності

Комітет ООН із прав дитини підтвердив, що норма про заборону дискримінації, передбачена у Конвенції про права дитини, включає такі антидискримінаційні підстави, як сексуальна орієнтація та стан здоров'я підлітків (у тому числі щодо наявності ВІЛ-інфекції/СНІДу), і зобов'язує забезпечувати для дітей доступ до належної інформації, підтримки, послуг та надання їм необхідного захисту

Традиційним сімейним цінностям ніщо не загрожує, якщо забезпечується свобода слова для заохочення поширення необхідної інформації щодо здоров'я. У статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю визначено "первинним та основним осередком суспільства... сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки"

Виходячи з цього визначення, гомосексуальні пари, хоча й не можуть укладати шлюб в Україні, не мають перешкод для визнання їх сім'єю за законодавством України.

Хоча запропонований законопроект декларує захист дітей, захист суспільної моралі та приборкання епідемії ВІЛ-інфекції, чи забезпечить він дійсне виконання цих завдань?

Запропонований законопроект не містить дійсних механізмів захисту дітей та суспільної моралі, натомість ставить під загрозу права і свободи, закріплені у Конституції України та різних міжнародних документах, до яких Україна приєдналася. Усім громадянам України, зокрема дітям, що їх має захистити законопроект, буде відмовлено у доступі до цінної інформації, потрібної для охорони здоров'я, і вони не зможуть повною мірою реалізувати та здійснювати право на свободу слова та вираження поглядів і переконань.

Запропонований законопроект умотивований припущенням про те, що обговорення в ЗМІ одностатевих стосунків створює сприятливі умови для поширення ВІЛ-інфекції. Доказів, які б підтверджували це припущення, немає. Навпаки, стверджують, що цензурування інформації та інформаційно-пропагандистської діяльності з проблем ВІЛ/СНІДу становить загрозу для здоров'я і життя чоловіків, які практикують секс із чоловіками, й населення в цілому та може тільки посилити епідемію ВІЛ-інфекції

Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації, якій сприяє запропонований законопроект, може завадити доступові до інформації та послуг з охорони здоров'я, підвищуючи цим ризик зараження інфекційними хворобами, що передаються статевим шляхом, зокрема ВІЛ-інфекцією.

Комітет ООН із прав людини заявив, що криміналізація одностатевих сексуальних стосунків іде врозріз із реалізацією ефективних заходів боротьби з ВІЛ-інфекцією.

Чи є запропонований законопроект пріоритетом для України?



Якщо цей законопроект буде прийнятий, це поставить під загрозу програму профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, яка діє в Україні, а також зусилля з досягнення Цілі розвитку тисячоліття N6 щодо зупинення в Україні до 2015 року поширення ВІЛ/СНІДу і започаткування тенденції до скорочення захворюваності... Запропонований законопроект отримав негативну оцінку з боку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, проти нього виступили численні міжнародні й національні діячі, експерти та провідні посадовці.

Полный текст здесь

***

Таким образом, использование утверждения, что "уровень ВИЧ-инфицирования среди гомосексуалистов в Украине вчетверо выше соответствующего уровня среди остального населения такого же возраста" вне всего контекста, является манипуляцией. Другие утверждения тоже сомнительны, мягко говоря. Тот, кто написал закон, и тот, кто его поддерживает, служит плохую службу своей стране и возвращает ее в совковые времена.

Дорогие читатели, не уподобляйтесь таким людям. Думайте головой, читайте, проверяйте факты и будьте цивилизованными.

(Спасибо Лайме Гейдар за помощь в поиске информации).

P.S. Согласно закону 8711, материалы ООН также будут признаны пропагандой гомосексуализма, так как они призывают к толерантному отношению к людям с другой сексуальной ориентацией, а именно против такой толерантности выступают авторы закона (именно так сказано в пояснительной записке к документу). Поэтому сотрудникам ООН будет лучше покинуть эту страну, чтобы не оказаться за решеткой. Наверное, скоро это будет относиться и ко мне – в Украине за толерантность будут давать тюремный срок до 5 лет. Это не преувеличение. После принятия этого закона никто не сможет писать на эту тему без угрозы быть наказанным.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.