9 травня 2014, 20:04

АНДРЕЙ ОКАРА: Люмпены против Украины

У другій половині лютого ц.р., приблизно в ті самі дні, що стався розстріл на Майдані і полетіла до Неба Небесна Сотня, мій блог на порталі "Української Правди", що існував протягом майже 7 років – з вересня 2007 року, на якому за цей час з'явилось близько 1050 моїх матеріалів та матеріалів інших авторів, було знищено.

Дізнався я про те, що мій блог не працює, за специфічних та промовистих обставин.

У мене була термінова та ексклюзивна інформація про місцезнаходження Януковича та його найближчого оточення. За моєю інформацією, він знаходився у Севастополі і якраз збирався залишити територію України на великому десантному кораблі "Николай Фильченков" – судячи з усього, разом з дуже-дуже великою "касою". Я збирався це викласти на УП, але виявилось, що воно не працює. І після того вже більше не працювало.

За цей час до мене звернулось понад 100 моїх друзів, знайомих, читачів, родичів, колег, які живуть в Москві, Московській області, Санкт-Петербурзі, Уфі, Казані, Смоленську, Сургуті, Ростові-на-Дону, Києві, Київській області, Криму, Харкові, Донецьку, Маріуполі, Слов'янську, Львові, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Одесі, Полтаві, Полтавській області, США, Канаді, Казахстані, Білорусі, Англії, Австралії, Молдові, Італії, Іспанії, Польщі з запитанням: що сталось з моїм блогом на "Українській Правді", чому за адресою http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/ порожнеча і надпис, що такої сторінки не існує? Що з блогом? Чи то є моєю позицією чи ще щось?

Я не знав, що їм відповісти.

Версія перша: хакерська атака, яку здійснили невідомі мережеві терористи.

Версія друга: я надоїв редакції "Української Правди" і вони вирішили зі мною попрощатись.

Олена Притула нещодавно сказала мені, що то певно що хакерська атака, тому це питання до веб-майстрів УП.

Дякую філософу Сергію Дацюку за можливість донести до читачів "Української Правди" мої останні нотатки (підкреслюю: це не повноцінна велика стаття, а саме нотатки) на тему – хто і проти кого воює в Україні. Моє розуміння таке, що то не русскіє воюють проти українців, не російськомовні проти україномовних, а люмпени проти нелюмпенів. І взагалі – нинішня ситуація у світі унікальна тим, що для підтримки існування людства в цілому треба, аби працювала не більшість людей, як то було тисячі та мільйони років до нашого часу, а меншість. Тому кількість люмпенів зараз зростає у небувалій до того геометричній прогресії.

Тих, кому цікаво і хто зараз перебуває в Україні, запрошую також послухати радіо "Ера-FM" – я там повинен бути в СУБОТУ, 10 травня, з 11 до 12 години ранку.

Користуючись нагодою, усіх вітаю з днем Перемоги і сподіваюсь, що Україні і іншим колишнім складовим СРСР більше ніколи не доведеться воювати.

Щиро Ваш, Андрій, aokarСОБАКАbk.ru

ЛЮМПЕНЫ ПРОТИВ УКРАИНЫ: НАЧАЛО ТРЕТЬЕЙ МИРОВОЙ

Автор: Андрей Окара

Всё, что происходит последние месяцы в Крыму, на Донбассе, в Одессе и иных регионах Украины, – это не противостояние этнических великорусов ("русских") и этнических украинцев. Это не противостояние русскоязычных и украиноязычных (на самом деле, все жители Украины двуязычны). Это не противостояние москвоцентричных и киевоцентричных граждан. Это не противостояние противников и сторонников ЕС и НАТО. Это даже не конфликт тех, кто считает нынешнюю украинскую власть легитимной и тех, кто называет ее "киевской хунтой".

Это глобальная, тотальная, беспощадная война ЛЮМПЕНОВ и НЕЛЮМПЕНОВ. В принципе, именно это – основной общемировой конфликт современности – конфликт между людьми с различными антропологическими установками и характеристиками. Не берусь судить – кого среди украинских люмпенов больше – великорусов или украинцев, русскоязычных или украиноязычных, москвоцентристов или киевоцентристов, "ватников" или "бандер". В данном случае это не имеет никакого значения. Но среди люмпенов почти все думают не мозгами, а чувствами, "выбирают сердцем", всегда ищут "сильную руку" и легко поддаются телезомбированию. Среди них высока ностальгия по Советскому Союзу – но не столько по советской модернизации, уровню науки и образования, сколько по "совку" как стилю жизни. Среди них Путин – это не просто президент России, а мистическая, архетипическая, иногда даже религиозная фигура "Великого Отца" (встречается даже почитание его как "нового Сталина"). Среди люмпенов все хотят "стабильности" и "защищенности", даже если за это надо заплатить собственным достоинством. Почти все они – патерналисты и любители халявы, всегда выбирают "рыбу", а не "удочку". Среди них всех – иррациональная ненависть к "бендеровцам", "неонацистам" и "неофашистам". Хотя никто из них, как правило, этих самых "бендеровцев" не видел даже по телевизору – разве что слышал, но тоже по телевизору – спасибо российским телеканалам.

В общем, главное оружие тех, кто воюет против Украины, – это ЛЮМПЕНЫ, ЛЮМПЕНСТВО, ЛЮМПЕНСКИЕ НАСТРОЕНИЯ, ЛЮМПЕНСКОЕ МИРОВОЗЗРЕНИЕ, ЛЮМПЕНСКИЙ СТИЛЬ ЖИЗНИ, ЛЮМПЕНСКОЕ ОТНОШЕНИЕ К БЫТИЮ как таковому.

Если у Украины хватит сил выстоять в борьбе с люмпенством – как с антропологическим, социально-экономическим, политическим, этическим и метафизическим явлением, это будет очень сильная и жизнеспособная страна – новый центр славянского, православного и восточноевропейского миров.

Если победят люмпены, Украина превратится в люмпенское марионеточное государство, из которого все нелюмпены будут стараться эмигрировать (сейчас нечто подобное уже происходит в Крыму), а вместо красивого и гордого барочного песнопения "Ще не вмерла Україна" гимном станет какой-нибудь шлягер из радио-шансон.

Поэтому главная борьба в Украине – вовсе не по поводу Бандеры, Сталина, Януковича, Путина, Дня Победы или русского языка, как иногда кажется.

Главная борьба в Украине сейчас – вокруг люмпенства / нелюмпенства, вокруг разных моделей человека и человечества в целом, вокруг разных смыслов бытия и существования. Да и не только в Украине – во всём мире тоже.

Автор: Андрей Окара

Катастрофа

Наша катастрофа має внутрішні причини, війна лише каталізувала кризу до катастрофи. Зазвичай ніхто не може підготуватись до катастрофи незмінним, бо це буде лише агонія: помреш стомленим...

Незвичайний панегірик на 33-тю річницю незалежності України

Вже – 33, це вік Христа на хресті і Його причастя духу. Так і ми в 33 на хресті, бо розпинають. Може й нам – пора до духу? Але чи готові ми до духу з душами, обтяженими неволею у країні, яка і досі не стала незалежною? Оголошення незалежності країни – це лише оголошення постколоніального статусу...

Що таке поразка?

З Древньої Греції через Корнелія Тацита, потім через міністра МЗС Італії часів Муссоліні Галеаццо Чано і в класичному її вигляді у Джона Кеннеді прийшла до нас відома фраза: "У перемоги сто батьків, а поразка – сирота"...

Як ми уявляєм перемогу?

Недавно один дуже віруючий у перемогу звинуватив мене в тому, що я не вірю в перемогу. Більшість думає, що уявлення про перемогу у всіх однакові...

Момент істини

1. Ми не витримуємо ліберальний шлях в Україні. Не дивлячись на війну, ми досі не воюємо ні за свободу, ні за вольності, ні за волю. Ми воюємо за націю, за своє, за своїх...

Правила катастрофи

Якщо ти живеш просто, то будь-яка складна угода для тебе кабальна. У складному світі будь-яка локальна війна є війна глобальна. Нагромадження простих рішень у складному світі веде до краху...