АНДРЕЙ ОКАРА: Люмпены против Украины
У другій половині лютого ц.р., приблизно в ті самі дні, що стався розстріл на Майдані і полетіла до Неба Небесна Сотня, мій блог на порталі "Української Правди", що існував протягом майже 7 років – з вересня 2007 року, на якому за цей час з'явилось близько 1050 моїх матеріалів та матеріалів інших авторів, було знищено.
Дізнався я про те, що мій блог не працює, за специфічних та промовистих обставин.
У мене була термінова та ексклюзивна інформація про місцезнаходження Януковича та його найближчого оточення. За моєю інформацією, він знаходився у Севастополі і якраз збирався залишити територію України на великому десантному кораблі "Николай Фильченков" – судячи з усього, разом з дуже-дуже великою "касою". Я збирався це викласти на УП, але виявилось, що воно не працює. І після того вже більше не працювало.
За цей час до мене звернулось понад 100 моїх друзів, знайомих, читачів, родичів, колег, які живуть в Москві, Московській області, Санкт-Петербурзі, Уфі, Казані, Смоленську, Сургуті, Ростові-на-Дону, Києві, Київській області, Криму, Харкові, Донецьку, Маріуполі, Слов'янську, Львові, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Одесі, Полтаві, Полтавській області, США, Канаді, Казахстані, Білорусі, Англії, Австралії, Молдові, Італії, Іспанії, Польщі з запитанням: що сталось з моїм блогом на "Українській Правді", чому за адресою http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/ порожнеча і надпис, що такої сторінки не існує? Що з блогом? Чи то є моєю позицією чи ще щось?
Я не знав, що їм відповісти.
Версія перша: хакерська атака, яку здійснили невідомі мережеві терористи.
Версія друга: я надоїв редакції "Української Правди" і вони вирішили зі мною попрощатись.
Олена Притула нещодавно сказала мені, що то певно що хакерська атака, тому це питання до веб-майстрів УП.
Дякую філософу Сергію Дацюку за можливість донести до читачів "Української Правди" мої останні нотатки (підкреслюю: це не повноцінна велика стаття, а саме нотатки) на тему – хто і проти кого воює в Україні. Моє розуміння таке, що то не русскіє воюють проти українців, не російськомовні проти україномовних, а люмпени проти нелюмпенів. І взагалі – нинішня ситуація у світі унікальна тим, що для підтримки існування людства в цілому треба, аби працювала не більшість людей, як то було тисячі та мільйони років до нашого часу, а меншість. Тому кількість люмпенів зараз зростає у небувалій до того геометричній прогресії.
Тих, кому цікаво і хто зараз перебуває в Україні, запрошую також послухати радіо "Ера-FM" – я там повинен бути в СУБОТУ, 10 травня, з 11 до 12 години ранку.
Користуючись нагодою, усіх вітаю з днем Перемоги і сподіваюсь, що Україні і іншим колишнім складовим СРСР більше ніколи не доведеться воювати.
Щиро Ваш, Андрій, aokarСОБАКАbk.ru
ЛЮМПЕНЫ ПРОТИВ УКРАИНЫ: НАЧАЛО ТРЕТЬЕЙ МИРОВОЙ
Автор: Андрей Окара
Всё, что происходит последние месяцы в Крыму, на Донбассе, в Одессе и иных регионах Украины, – это не противостояние этнических великорусов ("русских") и этнических украинцев. Это не противостояние русскоязычных и украиноязычных (на самом деле, все жители Украины двуязычны). Это не противостояние москвоцентричных и киевоцентричных граждан. Это не противостояние противников и сторонников ЕС и НАТО. Это даже не конфликт тех, кто считает нынешнюю украинскую власть легитимной и тех, кто называет ее "киевской хунтой".
Это глобальная, тотальная, беспощадная война ЛЮМПЕНОВ и НЕЛЮМПЕНОВ. В принципе, именно это – основной общемировой конфликт современности – конфликт между людьми с различными антропологическими установками и характеристиками. Не берусь судить – кого среди украинских люмпенов больше – великорусов или украинцев, русскоязычных или украиноязычных, москвоцентристов или киевоцентристов, "ватников" или "бандер". В данном случае это не имеет никакого значения. Но среди люмпенов почти все думают не мозгами, а чувствами, "выбирают сердцем", всегда ищут "сильную руку" и легко поддаются телезомбированию. Среди них высока ностальгия по Советскому Союзу – но не столько по советской модернизации, уровню науки и образования, сколько по "совку" как стилю жизни. Среди них Путин – это не просто президент России, а мистическая, архетипическая, иногда даже религиозная фигура "Великого Отца" (встречается даже почитание его как "нового Сталина"). Среди люмпенов все хотят "стабильности" и "защищенности", даже если за это надо заплатить собственным достоинством. Почти все они – патерналисты и любители халявы, всегда выбирают "рыбу", а не "удочку". Среди них всех – иррациональная ненависть к "бендеровцам", "неонацистам" и "неофашистам". Хотя никто из них, как правило, этих самых "бендеровцев" не видел даже по телевизору – разве что слышал, но тоже по телевизору – спасибо российским телеканалам.
В общем, главное оружие тех, кто воюет против Украины, – это ЛЮМПЕНЫ, ЛЮМПЕНСТВО, ЛЮМПЕНСКИЕ НАСТРОЕНИЯ, ЛЮМПЕНСКОЕ МИРОВОЗЗРЕНИЕ, ЛЮМПЕНСКИЙ СТИЛЬ ЖИЗНИ, ЛЮМПЕНСКОЕ ОТНОШЕНИЕ К БЫТИЮ как таковому.
Если у Украины хватит сил выстоять в борьбе с люмпенством – как с антропологическим, социально-экономическим, политическим, этическим и метафизическим явлением, это будет очень сильная и жизнеспособная страна – новый центр славянского, православного и восточноевропейского миров.
Если победят люмпены, Украина превратится в люмпенское марионеточное государство, из которого все нелюмпены будут стараться эмигрировать (сейчас нечто подобное уже происходит в Крыму), а вместо красивого и гордого барочного песнопения "Ще не вмерла Україна" гимном станет какой-нибудь шлягер из радио-шансон.
Поэтому главная борьба в Украине – вовсе не по поводу Бандеры, Сталина, Януковича, Путина, Дня Победы или русского языка, как иногда кажется.
Главная борьба в Украине сейчас – вокруг люмпенства / нелюмпенства, вокруг разных моделей человека и человечества в целом, вокруг разных смыслов бытия и существования. Да и не только в Украине – во всём мире тоже.
Автор: Андрей Окара
