ПАРЛАМЕНТСЬКА КОАЛІЦІЯ: ПОЛІТИЧНИЙ ТИСК ТА ЗДАТНІСТЬ ОПИРАТИСЯ
30 жовтня 2014 за твердженням безлічі українських військових експертів та офіційних представників Міноборони сепаратисти за підтримки Росії значно посилили військову активність. Мова йде фактично про наступ сепаратистів та російських військових на українські війська.
В цьому разі це потрібно розуміти як політичний тиск на процес створення коаліції. Мета Росії – досягти щонайбільшого представлення проросійського лобі в Уряді України і в керівних структурах Парламенту.
Слабка ланка – Президент України.
Президентом України безпосередньо ініційовані – Мінські угоди, Закон України про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, дві постанови Верховної Ради України про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області.
Таким чином Президент України продемонстрував, що він може піддаватися тиску Росії. Влада Росії зрозуміла, що військовий тиск на фронтах війни на Сході України змушує Президента України приймати рішення на користь Росії.
Це призводить до того, що активізація військових дій тепер використовується Росією як засіб політичного тиску.
Щоб зменшити ефективність політичного тиску Росії на українську політику, потрібно дуже уважно контролювати дії Президента України, відмічаючи будь-які його рішення стратегічного характеру, які є непублічними, які спрямовані на втрату військової ініціативи Україною на фоні ініційованого ним так званого миру, умов якого жодного дня не дотримувалися ні сепаратисти, ні Росія.
В цій ситуації українській громаді потрібно прямо і недвозначно підтримати ініціативу керівника "Народного Фронту" Яценюка про те, щоб усі коаліційні переговори відбувалися публічно, а текст коаліційної угоди був публічно підданий критиці експертного товариства.
Причому сам керівник "Народного Фронту" має підлягати такому ж самому громадському контролю. Запропонована ініціатива має бути не тільки використана ним для посилення своїх позицій в коаліційних переговорах, але і втілена в життя. Це означає, що українська громада має дійсно отримати можливість знати, як відбуваються коаліційні переговори – день-в-день.
Окрім того, українська громада очікує від керівників двох найбільших фракцій майбутнього Парламенту постійного публічного звіту про всі спроби Росії тиснути на коаліційні переговори, про всі спроби протягти в керівництво Парламенту та Уряду слабких та непрофесійних політиків.
Слабкі та непрофесійні політики в керівництві нашої влади – лише на користь Росії, бо ними легко буде маніпулювати. Особливо українську громаду цікавлять аргументи в коаліційних переговорах на користь того чи іншого політичного рішення, де фігурує російська загроза.
Саме тому сьогодні важливою в політичному керівництві держави має стати не тільки професійність і розум, а особлива якість – самостійність політика, його здатність не піддаватися на тиск, його здатність опиратися маніпуляціям та впливу інших політиків.
Читаючи списки пропонованих кандидатур на керівні посади в Парламенті та в Уряді, потрібно визнати, що не всі політики мають цю якість. Багато з пропонованих кандидатур на керівні посади знаходяться під явним впливом інших політиків. Це неприпустимо в ситуації революції та війни в країні.
Українська громада на керівних постах хоче бачити саме самостійних політиків, сильних політиків, які здатні опиратися впливу та маніпуляціям, які зрештою здатні реально опиратися російській загрозі, а не використовувати її як елемент коаліційних торгів.
