Сергій Дацюк Філософ

Що саме змінюється в Україні?

18 квітня 2017, 13:49

Недавно у Інтернет-виданні "Збруч" відбулася цікава дискусія між Миколою Рябчуком та Ярославом Грицаком.

Ця дискусія торкалася кардинальних змін в структурі суспільної свідомості українців після Революції Гідності.

Основні проблеми цих змін означив Микола Рябчук.

1. Проблемний характер модернізації України навздогін Заходу, яка підтримується суспільством, але все ще зберігає свій суперечливий та парадоксальний характер, поєднуючи протилежні цінносіт.

2. Путін через російську агресію більше об'єднав Україну, ніж інтеграція України у Європа чи тим більше реформи українського правлячого класу.

3. Зростання серед українців патріотизму, європейської орієнтації, прихильності до НАТО та готовності воювати за свою країну водночас не є абсолютним, бо зберігається меншість громадян, які проти цього.

4. Незважаючи на війну українці та нелюбов до російської влади все ще прихильно ставляться до росіян, продовжуючи вірити у такі конструкти як "братські народи Росії та України", ностальгувати за СРСР, оцінювати Переяславську угоду як "воз'єднання України з Росією", оцінювати Євромайдан як "незаконний збройний переворот".

Ця двоїстість цінностей або як кажуть науковці ідентичністна амбівалентність в своїй основі має уявлення українців про належність до православно-східнослав'янської спільноти. Без відокремлення від цього уявлення неможливо побудувати модерну українську ідентичність, яку авто традиційно вважає національною ідентичністю.

Пан Рябчук говорить, що третина українців від'єдналась від цієї спільноти, третина продовжує належати до цієї спільноти, а третина знаходиться у процесі змін. І ця остання третина і є причиною двоїстості української ідентичності сьогодні.

Цитуючи Тетяну Журженко, Микола Рябчук доходить висновку, що саме прошарок найбільш освіченіших, заможніших, динамічніших – "середній клас", "дрібний та середній бізнес" та "інтелектуали" (буржуазія, як каже автор) – творить націю, конституцію, вільний ринок, громадянське суспільство, парламентаризм, правову державу.

Тут бачаться такі проблеми: 1) модерна українська ідентичність ототожнюється з національною, що не так: національна ідентичність (хоч в етнічному, хоч в політичному сенсі) в сучасному світі вже не може бути модерною; 2) розглядаючи прихильність до росіян та Росії в дещо негативному контексті, а прихильність до Європи в позитивному контексті, автор уникає фіксації проблеми про цивілізаційний рівень ідентичності українців, з яким український правлячий клас та українські інтелектуали майже не працюють; 3) виокремивши середню та дрібну буржуазію як локомотив позитивних змін, автор уникнув фіксації олігархічної буржуазії, як головного гальма цих змін.

Ярослав Грицак висловлює заперечення постмодерністського характеру. Він наполягає на необхідності застосування поняття "цінності (values) ", які є дуже інерційні і здатні мотивувати, та "постави (attitudes) ", які динамічно змінюються і не дуже впливають на мотивації.

Так само він наполягає на сучасному розумінні революції як багатьох дрібних революцій, тобто коли з'являється безліч перехідних станів (Греймас), а радикальної єдиної революції вже нема. Ці нові революції породжуються домінуванням сервісної економіки і появою нового середнього класу, який з нею пов'язаний. Ними рухають не інтереси, а процес самовираження.

Найважливіша теза Грицака, хоча і теж постмодерністська, полягає в тому, що не існує якоїсь однієї української ідентичності, існує безліч наборів цінностей для кожного індивіда. І, як я думаю, ці набори цінностей в своїй більшості не є системними.

Повністю можна погодитися, що середній клас є політичною нішою, яку не бачать наші політики. Політична партія, яка зробить ставку на цей клас, має найбільшу перспективу.

Далі Микола Рябчук заперечує Ярославу Грицаку. Він виступає проти постмодерністського розмивання паном Грицаком терміну "революція", з чим я погоджуюся. Але він не погоджується з протиставленням паном Грицаком цінностей з ідентичностями, з чим я погодитися не можу.

Нарешті я хотів би втрутитися в цю дискусію і сказати декілька тез.

Українські інтелектуали продовжують ототожнювати модерну ідентичність та національну ідентичність, впритул не бачачи тієї обставини, що два майдани відбувалися не за національну орієнтацію, а за цивілізаційну орієнтацію. Українські інтелектуали не бажають розглядати як важливу ту обставину, що прихильність до Росії та росіян чи до Європи та європейців це прихильність до масштабного цивілізаційного проекту. Допоки українські інтелектуали не бачать цього глобального процесу і продовжують говорити про зміну національної ідентичності, вони в принципі не розуміють, що відбувається в Україні.

По суті обидва дискутанти виходять на проблеми конструктивістького характеру – вони обидва визнають, що ідентичність конструюється, що вона вочевидь (говорять про це по-різному) конструюється з цінностей, але обидва не ставлять як завдання правлячого класу чи зокрема українських інтелектуалів конструювати цю ідентичність на основі сучасних теорій для України.

На мій погляд, цінності складаються з мислительних установок та мотиваційних настанов. Мислительні установки це те, з чим мали би конструктивістським чином працювати українські інтелектуали, але з чим вони не вміють і вперто не бажають працювати, нерефлексивно застосовуючи або модерністські, або постмодерністські мислительні установки. Мотиваційні настанови крім постав, які виокремлює Грицак, включають також орієнтації на цілісності – цивілізації та світи.

Тобто сучасні ідентичності конструюються так – набір світів (не один, як раніше, а декілька світів), складний контекст цивілізаційної цілісності – цивілізація походження, цивілізація проживання, цивілізація перспективи. Лише всередині цього складного набору формуються мотиваційні настанови – трансцендентні орієнтації, етичні норми, настанови професійні, дозвілля, і т.д., включаючи повсякденність (лайфхаки і т.д.)

Культура, мова, традиційні чи новітні релігії вже відносяться до рівня того, що Грицак називає поставами. В сучасному висококоннективному світі людина здатна засвоїти і вжитися всередину декількох мов, культур, релігій. Так само і нація більше не є абсолютною цілісністю, якою вона була ще десь до середини ХХ століття.

Тому з оптики досліджень панів Рябчука та Грицака випадають справді перспективні орієнтації (цінності чи частини ідентичностей), які визначають майбутнє української суспільної свідомості, як і будь-якої іншої суспільної свідомості: 1) прихильність до цифрової диверсифікованої свободи/прихильність до матеріальної залежності чи гарантованої домінатом незалежності (територія, ринок, держава, нація); 2) ієрархічна монологічна комунікація телебачення/мережева комунікація соціальних мереж; 3) орієнтація на національну культуру/орієнтація на глобальну культуру; 4) належність до середнього класу як пролетаріату/належність до середнього класу як прекаріату; 5) життя в одній картині світу (в одному світі) /життя в різних конструкціях світу (в різних світах); 6) інтеграція себе в традиційну цивілізацію/інтеграція себе в людство; 7) орієнтація на життя в актуальному світі/орієнтація на життя в віртуальному світі.

Саме на цьому рівні йде сьогодні революція в Україні. Революція це не те, що ми можемо в традиційному уявленні подрібнити на мікрореволюції, як це вважає пан Грицак. Революція це те, що змінює саме мислення. Якщо ми не бачимо зміну мислення, ми не бачимо і революцію. Така революція завжди радикальна і не буває розтягнута на тривалий час.

Отже в Україні змінюються не традиційні мислительні установки та мотиваційні настанови, які можна дослідити соціологічно. В Україні створюються нові мислительні мислительні установки та мотиваційні настави, які, щоб дослідити, потрібно спочатку виокремити і концептуально описати.

Війна в Україні йде не за Крим та Донбас, а за спосіб територіально-державного устрою громади, поки вона продукує інший тип своєї фіксації в просторі та часі. Боротьба в Україні іде не за реформи, а за можливі інновації незалежно від участі в модернізації навздогін Заходу. Конфлікт в Україні відбувається з приводу мережевої організації суспільної діяльності та комунікації незалежно від існуючої ієрархічної системи державно-олігархічного перерозподілу багатства та політичного зовнішнього управління.

Але найголовніший процес, який відбувається в Україні, це процес самоорганізації, який принципово протилежний процесу самовираження. Традиційний революційний процес базувався на самовираженні як тимчасовій демонстрації сили ієрархам (ринку, державі, церкві, школі), що ставила за мету змінити тип діяльності цих ієрархів, які пізніше закріплювала нація-культура-мова. Народжуваний на наших очах процес самоорганізації запроваджує принципово нові інститути, які приходять на зміну ринку, державі, церкві та школі та діють вже неієрархічно. Ми сьогодні можемо лише вгадувати неоформлені нові інститути. Ми навіть приблизно не знаємо, як ці зміни будуть закріплені, але точно не в нації, не в культурі і не в традиційній мові.

Саме тому все це так важко досліджувати. Але принаймні розуміти це все вже потрібно.

Коментарі — 73
Vlad Doroshenko _ 18.04.2017 21:18
IP: 93.72.70.---
Українські інтелектуали не бажають розглядати як важливу ту обставину, що прихильність до Росії та росіян чи до Європи та європейців це прихильність до масштабних цивілізаційних проектів.
Тому більшість українських проектів асоціюються з іспанськими віллами, лондонськими квартирами, офшорними рахунками, мішками готівки під матрацом та паспортами про громадянство чужих країн.
SARA21 _ 18.04.2017 21:15
IP: 91.226.4.---
Петро Бурчак:
100%
SARA21 _ 18.04.2017 21:15
IP: 91.226.4.---
Петро Бурчак:
100%
SARA21 _ 18.04.2017 21:15
IP: 91.226.4.---
Петро Бурчак:
100%
Viktor Ushak _ 18.04.2017 20:44
IP: 35.187.25.---
-Позвольте узнать, что вы можете сказать по поводу прочитанного.

Шариков пожал плечами.

-Да не согласен я.

-С кем? С Энгельсом или с Каутским?

-С обоими, – ответил Шариков.
Петро Бурчак _ 18.04.2017 20:08
IP: 194.44.170.---
"Що саме змінюється в Україні?"

Спостерігається єдина зміна, п.Дацюк. Якщо на керівні посади не вистачає жидів -- призначаються інші маргінали – іноземці. На Українців -- табу!
Alexey Mikhaylov _ 18.04.2017 19:37
IP: 146.148.24.---
Опять проблемы самоидентичности. Было бы просто себя идентифицировать если бы был один глаз, а когда 2 глаза-как себя идентифицировать? Проблема, но все как то её решают. (скажу больше кто то мальчик а кто то девочка и живут с этим). Если бы страна жила под Литвой и Польшей 300 лет тогда легко идентифицировать. А Если одна часть страны жила под Литвой и Польшей, а другая вместе с Россией-как себя идентифицировать? И таких проблем много русский или украинский, город или село, или как сейчас модно Сепа ры или банде ра,Вата или у к ры и т. д. И самое главное эти все различия по национальности и т.д. всего лиш отличают нас один от другого на 0,01%А остальное что замечать не надо?Кто-мы? мужчина, или женщина, образованные или неучи, созидатели или разрушители, семейные или не семейные, верующие или не верующие, богатые или бедные, счастливые или несчастные и т.д. Нет никаких революций. Да, кто то хочет поменять пол, веру, статус, настроение, национальность-но всё это не есть "Я"-это маски.
Сергій Замула _ 18.04.2017 19:28
IP: 188.163.67.---
Кирюха Корженко:
Та ні просто автор помиляється бо обидві революції стали можливі завдяки українській ідентичності Нам брати і сестри!
Кирюха Корженко _ 18.04.2017 19:11
IP: 95.135.147.---
"Саме тому все це так важко досліджувати" – есть люди сделавшие на заре осознанный выбор в пользу интуиции, перед академическим мышлением.
И не ошиблись, теперь приходит их черед:)
Олександр Перший _ 18.04.2017 19:07
IP: 188.163.12.---
Головне, що путінська хунта, як ніхто інший, об'єднала Україну. "Слава нації! Смерть ворогам!" – як кажуть свідомі українці. І це добре і правильно.
Сергій Замула _ 18.04.2017 18:48
IP: 188.163.67.---
На шо так двоєдино)) Замало цінності в такому тексті, а мислити щоб зрозуміти доведеться))
Fidgi Pap _ 18.04.2017 16:41
IP: 178.93.148.---
Так, шановні Громадяни України, так звана "владна еліта нації", а насправді це та ж сама кучмівська кримінально-владна свора, що не є українською, та не є національною. Ця злочинна зграя, що неодноразово організовувала ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ складається з нащадків іуди: троцько-ленінської, путлерівсько-кучмівської українофобської владної свори злочинців. Для подальшого процвітання, та розвитку нашої Держави УКРАЇНИ є лише єдиний метод боротьби з цим кримінальним "бидлом": жорсткий аудит всього прихватизовано починаючи з часів розпаду імперії; пожиттеве ув'язнення всіх прихватизаторів; націоналізація всього прихватизованого; заборона функціонування всіх діючих олігархічних партій, дійсне розділення влади та бізнесу, очищення від нащадків іуди, та їх прихвостнів всі державні інституції, особливо в першу чергу силові структури, суди, дипломатичні й державні установи, та органи місцевого самоврядування. Лише після цього буде розквіт ДЕРЖАВИ УКРАЇНА
Mikolaj Kren _ 18.04.2017 15:51
IP: 95.132.151.---
...вибачаюсь у коменті Mikolaj Kren:..."де право пануючої меншини"...
чит.,як "право пануючої меншості".
Mikolaj Kren _ 18.04.2017 15:45
IP: 95.132.151.---
2...що дозволяє легко нейтралізувати стихійні здобутки соціуму,каналізувавши їх у форми вуличних протестів і внутрісоціальних протистоянь, (до того ж,на руку зрад ницькій прав лячій верхівці,ще й
війна з зовнішнім агресором), -швидко відновити статус-кво с соціально-суспільній ситуації в
Україні.Де право пануючої меншини непохитне,а обов*язки пригніче ної більшості-не підлягають сумнівам. Таким чином швидко і певно підводячи Україну до мороку громадянської війни.

Єдине-з чим я непогоджуюсь з п.Дацюком-"Повністю можна погодитися, що середній клас є політичною нішою, яку не бачать наші політики. Політична партія, яка зробить ставку на цей клас,
має найбільшу перспективу".
"Наші" політики,коли і не бачать,то чудово чують потенцію цієї "ніші",і доволі успішно її придушують,
як посередністю адмінресурсу-так і фізично...щоб не будо ніяких не запланованих "песпектив".
Mikolaj Kren _ 18.04.2017 15:39
IP: 95.132.151.---
1 імхо,даний пост-просто чудова ілюстрація "Соціального поля" П.Бурдьйо.
Поле як своєрідний ринок обмінів соціального капіталу\лів,з метою поліпшення соціальних позицій.
Де найбільші переваги має капітал з най розгалуженішою мережею поля.
(Мережа-зв*язки і взаємодії,соціальних індивідів або груп).
Обєднай "капітал"-*організована пануюча меншість*,на 4 р.війни і 2 Майдана,вже,наново міцно і енергійно-взяла верх,над розпорошеним "капіталом",*неорганізована більшість*,що через свою
роз*єднаність не може конкурувати на *ринкові обміну соціальних капіталів*,де,до тогож,"капітал" організованої більшості,у вигляді налаштованих ще корумпова ною більшовицькою,комуністиною парткастою,корпоративних і кругової поруки-зв*язків, має ще й потужну ресурсну під тримку у вигляді всієї потуги приватизованої більшовицько -нацистською,комуно-регіональною олігархією, -держма
шини і економіки...
Logic2009 _ 18.04.2017 15:32
IP: 91.196.177.---
Andrey Kononenko:
О, это для пана Лохика:
в своїй основі має уявлення українців про належність до православно-східнослав'янської спільноти. Без відокремлення від цього уявлення неможливо побудувати модерну українську ідентичність,

А пан Лохик вместе с Джутом определяет украинцев по православию.
Jut-Шило вчергово почив у Бозі.
З чим Вас поздоровляю.
Anatol Zubenko _ 18.04.2017 15:27
IP: 94.153.158.---
Nikolay Kozyrev:
" Революція це те, що змінює саме мислення. Якщо ми не бачимо зміну мислення, ми не бачимо і революцію", – стверджує автор. Це так, але це вторинний феномен "другого поверху" соціуму. На "першому поверсі" здійснюються ті процеси організації матеріально-духовного життя, які структурують онтологію соціальної інтеграції. І революція, як на мене, є тоді, коли є цивілізаційний перехід до нового типу інтеграції суспільства. Якщо в у домайданному суспільстві домінувала (умовно) економіка "по-донецькі" або олігархічна система концентрації капіталу на основі феодально-ієрархічноїї, (редистрибутивної) системи розподілу економіко-політичних активів, то Майдан як феномен революції можна розглядати лише у сенсі історичного переходу до демократичного капіталізму Ага, была экономика по- донецки, а стала, условно говоря, -экономика по-винницки, вот и вся революция...
Nikolay Kozyrev _ 18.04.2017 15:13
IP: 95.158.38.---
" Революція це те, що змінює саме мислення. Якщо ми не бачимо зміну мислення, ми не бачимо і революцію", – стверджує автор. Це так, але це вторинний феномен "другого поверху" соціуму. На "першому поверсі" здійснюються ті процеси організації матеріально-духовного життя, які структурують онтологію соціальної інтеграції. І революція, як на мене, є тоді, коли є цивілізаційний перехід до нового типу інтеграції суспільства. Якщо в у домайданному суспільстві домінувала (умовно) економіка "по-донецькі" або олігархічна система концентрації капіталу на основі феодально-ієрархічноїї, (редистрибутивної) системи розподілу економіко-політичних активів, то Майдан як феномен революції можна розглядати лише у сенсі історичного переходу до демократичного капіталізму з домінуванням економічної влади середнього класу (буржуазії). Тільки цей процес детермінує зміну політичної влади і революційну"зміну мислення", на що звертає увагу автор. Зараз бачимо, що домінують процеси контрреволюції. Чи не так?
Anatol Zubenko _ 18.04.2017 14:59
IP: 94.153.158.---
Такую муйню и читать противно...Вообщем, на бочку с порохом...
Andrey Kononenko _ 18.04.2017 14:49
IP: 188.163.73.---
О, это для пана Лохика:
в своїй основі має уявлення українців про належність до православно-східнослав'янської спільноти. Без відокремлення від цього уявлення неможливо побудувати модерну українську ідентичність,

А пан Лохик вместе с Джутом определяет украинцев по православию.
Petro Prigoda _ 18.04.2017 14:41
IP: 80.77.42.---
"Мислительні установки"

Товарищ Дацюк мислією багатіє.
руслан49 _ 18.04.2017 14:14
IP: 37.52.18.---
Безліч атаманів і атаманчиків, в тому числі Махно в 1918-1920 рр теж вели боротьбу за "мережеву організацію суспільної діяльності та комунікації незалежно від існуючої ієрархічної системи державно-олігархічного перерозподілу багатства та політичного зовнішнього управління". Чим це закінчилося, всі знають.
Ксен Ляпин _ 18.04.2017 14:10
IP: 5.248.210.---
Бариги,гопники,олігархи та паразитуюча,так звана політична"еліта"-ці новітні громадські інституції,повзуче,успішно придушує за допомогою своєї монополії на ЗМІ і награбованих у української громади АКТИВІВ.
Уряд реформ349 Україна та Європа963 Корупція1170 Aтака Путіна1130 Мовне питання179
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте