Сергій Дацюк Філософ

ЗМІНА ІДЕНТИЧНОСТІ

10 січня 2020, 11:25

Ідентичність стала основною темою розмови після новорічного привітання Президента України Зеленського на рубежі 2019-2020 років.

Помилки Президента у формуванні нової ідентичності українців

Не дивлячись на основну установку привітання – єдність та об'єднання України, – набір принципів та установок там вгаданий вірно, але самі вони задані геть невірно. Отже ми мали би почути такий зміст принципів та установок.

1) Ідентичність стала складною, не зводиться до набору простих традиційних маркерів (армія, мова, віра – як прості вимоги в такому вигляді не працюють);

2) Складну ідентичність ми не готові запропонувати, але ставлення до старих спрощених ідентичностей має бути терпимим;

3) Нас має об'єднати інноваційне майбутнє, але щоб воно було однакове, над цим потрібно попрацювати;

4) В контексті інноваційного майбутнього змінюються оцінки минулого;

5) В контексті інноваційного майбутнього змінюється робота в теперішньому (вона стає стратегічною, програмною і проектною);

6) Минуле в контексті майбутнього бачиться інакше;

7) В майбутнє ми дивимося, в теперішньому працюємо, на минуле оглядаємося.

8) Інакше оцінене минуле є значиме, символи минулого є значимі.

9) Інакша робота з теперішнім (стратегії, програми, проекти) є значима.

10) Чи належить мова до ядра ідентичності – проблема, яку зараз не вирішити, тому давайте з мовою вчиняти дуже обережно.

Емоційне та професійно вибудуване новорічне шоу стало провалом з точки зору політики. На рівні принципів та установок райтери Президента допустили 10 помилок:

1) У нас немає уявлень про нову складну ідентичність, але про це ми будемо мовчати;

2) Давайте нівелюємо різницю між старими ідентичностями, бо нам потрібна єдність;

3) Майбутнє "...ми уявляємо його однаково – "це успішна та квітуча країна, де немає війни, країна, яка повернула своїх людей і свої території...", але як саме це буде досягнуто, щодо чого у нас немає єдності, ми про це не скажемо;

4) В контексті такого майбутнього нівелюються різні оцінки минулого, і в чому тоді полягатиме боротьба за майбутнє, ми не скажемо;

5) В контексті такого майбутнього ми не готові змінити роботу в теперішньому, тому згадок про стратегію, програми та проекти не буде;

6) Різні бачення минулого в контексті такого майбутнього нівелюються;

7) Ми дивимося лише в майбутнє, а минуле і теперішнє не значимі.

8) Різні оцінки минулого, різні його символи незначимі, особливо в контексті спільного добробуту та сильних емоцій у молодих людей;

9) Які стратегії, програми та проекти на майбутній рік ми готуємо – ми про це не скажемо, бо їх немає;

10) Нехай кожен береже свою рідну мову, хоча і нормально знати державну мову – але, чи входить мова до ядра ідентичності, про це ми мовчатимемо.

Райтери Президента записали цю промову собі в позитивний актив, бо вона викликала резонанс в суспільстві. Але це не так. Після привітання Президента має творитися єдність, а не просто резонанс. Президент це не шоу-мен, для якого головне це глядацький рейтинг.

Привітання Президента не має поглиблювати розкол в країні. Якщо привітання поглибило розкол і флеш-моби з хештегами "#КакаяРазница" чи "#РізницяЄ", то це непрофесійно зроблене привітання.

Завдання політичного лідера чи навіть державного діяча – створювати та поширювати нові ідеали. В часи криз, революцій та війн, ідеали перестають бути просто цінностями, вони мають поширюватися у вигляді переоцінених цінностей – нових початків, нових принципів, нових установок.

Сучасний стан проблеми ідентичності

Остання книга Френсіса Фкуяма "Ідентичність: запит на гідність та політика ресентименту" ("Identity: The Demand for Dignity and the Politics of Resentment", New York: Farrar, Straus and Giroux. 2018. (pub. date September 2018)) вже на рівні перекладу набула скандалу. Інакші, ніж наведений тут, переклади не дуже точні, бо мова не йде про "попит" замість "запиту" (Фукуяма нічого не говорить про ринок ідентичностей), мова не йде про "вимогу" замість "запиту" (бо гідність ні в кого не вимагають, її виборюють через суспільно оформлений запит). Що ж до російського, ще більш скандального, перекладу, то там взагалі намагалися приховати усі дражливі моменти. "запрос на достоинство" приховали під "стремление к признанию" (політологічний термін психологізували, бо "гідність" нагадувала б українську Революцію Гідності). При цьому "политика ресентимента" приховали під "политика неприятия", бо ресентимент надто прямо вже вказував би на те, що відбувається зокрема в Росії.

З самого початку Фукуяма ділить політичний процес на політику гідності і політику ресентименту. Перша політика спрямована на творення нових підстав для гідності. Друга політика спрямована на групові образи, почуття приниження, на підозру, що ними нехтують, тобто на відновлення упослідженої гідності. Причому адепти ресентименту визнають один одного.

Фукуяма в основу розуміння ідентичності кладе широко використовуване ним з Платона поняття "тімос", тобто частинка душі, яка пристрасно жадає визнання і поваги людської гідності. Тут він розрізняє дві установки: на ізотімію (установка на рівну гідність, бути не гіршим за інших) та мегалотімію (установка на виняткову гідність, бути кращим за інших). Мегалотімія існувала завжди, її неможливо подолати, її можна лише пом'якшити. Способи пом'якшення (вирівнювання до ізотімії) завжди вдосконалюються через теорії і практики права та політології. Причому ліберальна демократія більше не слугує ізотімії, бо з'являються нові форми мегалотімії, які потребують своєї політичної організації.

Ідентичність, яка прийшла з психології від Еріка Еріксона з 50-х років минулого століття, соціалізувалася і породила окрему політику ідентичності – управління спільністю уявлень та інтересів соціальних груп та держав. Основою політики ідентичності стало уявлення про гідність (спосіб оцінки значимого в структурі Я-група-суспільство).

Структура ідентичності, яку пропонує Фукуяма: 1) біологічні, тваринні, матеріальні засади, бажання, потреби; 2) раціональні засади: особисті, групові, соціальні, національні, громадянські; 3) засади гідності (тімос, вмістилище гордості, сорому, гніву, жаги (прагнень, а не бажань чи потреб)). Третя частина регулює вибір між першою та другою, а також вибір між різними раціональними рішеннями та вибір між раціональним та ірраціональним.

Саме третя частина структури ідентичності задає структурну динаміку. В цій третій частині постійно відбуваються зміни того, що вважається гідним і що вважається негідним.

Політичні теорії ідентичності ускладнили уявлення про ідентичність. Політична ідентичність розрізняє внутрішні та зовнішні установки. Внутрішні – на аутентичність, щирість, справжність. Зовнішні – на визнання і відтак гідну оцінку інших.

З зовнішньої гідної оцінки більшості та установки на ізотімію походить демократія. З зовнішньої гідної оцінки меншості походить аристократія, монархія та диктатура пролетаріату.

Фукуяма говорить про революції гідності як революції, що були спрямовані на переоцінку структур зовнішнього визнання – Велику Французьку, "арабську весну" та Революцію Гідності в Україні 2013-2014. Також пролетарські революції побудовані на формуванні класової мегалотимії. Водночас домінуючим залишається процес на формування ізотімії.

Демократизація гідності означає, що установка на ізотімію домінувала протягом останнього часу в усьому світі. Демократизація, мультикультуралізм, толерантність, політкоректність – все це ознаки установок на ізотімію.

І тут проявляється двоїстість – устремління до всезагального визнання індивідуальних людських прав та до колективного визнання, основаного на національних ознаках. Перша породжує ідентичність людини (в історичній формі прав людини), друга породжує національну ідентичність (спільність мови та культури).

В сучасних суспільствах різниця між правими і лівими стирається до центризму, а найбільш динамічними щодо політики ідентичності стають нові політичні групи – національні та релігійні, а також нові радикальні групи (феміністки, ЛГБТ, екологи тощо).

Повсюдно у світі виникає проблема гідності – на гідність зазіхають держави, групи, класи, релігійні спільноти. Є декілька вирішень цих проблем. Одне з них – "терапевтичний підхід", що походить з психотерапії, і створює так зване "психотерапевтичне суспільство" в результаті "терапевтичної революції" (психотерапія та психокорекція стають інститутом). В такому суспільстві щастя людини залежить від його самооцінки (установка на внутрішню ідентичність).

Є ще один підхід – ресентимент (перекладання провини на якусь групу чи суспільство в цілому і бажання помсти, відвоювання привілеїв чи виборювання влади). Його використовують різні з тих чи інших причин маргінальні групи нових чи відтворюваних ідентичностей. Ці групи сповідують установку на мегалотімію, тобто виняткову ідентичність з агресивним устремлінням на помсту і реванш. Ці групи узурпують порядок денний.

Основна проблема сучасного світу – творення інклюзивної національної ідентичності. Фукуяма говорить про чотири шляхи формування національної ідентичності. Перший шлях – вигнання (виселення) через кордон на нові території чи знищення чужих мовно-культурних груп. Другий шлях – зміна кордонів відносно розмежування мовно-культурних груп, які визнаються своїми. Третій шлях – асиміляція меншин і створення гомогенної спільноти. Четвертий шлях – перебудова національної ідентичності з урахуванням особливостей спільноти (творення кредо чи кредової (узгодженої) ідентичності). Всі шляхи можуть бути як мирними, так і насильницькими.

Допрацювання концепції Фукуями в контексті швидкого часу за змін ідентичностей

Проблема книги Фукуями в тому, що в наш швидкий час, тобто в час кризи, війн, революцій і взагалі передсингулярності, значення має не так сама структура ідентичності, як організаційні форми зміни структури ідентичності і способи її зміни. Інакше кажучи, пропозиція Фукуями в главі "Що робити?" – іти далі шляхом ліберальної демократії, переслідувати установку на ізотімію, а не на мегалотімію чи ресентимент – дуже абстрактна. Саме в цьому недопрацювання Фукуями. У мене немає часу писати цілу книгу, тому я перехід від ідентичності до самовизначення викладу коротко.

Ресентимент в ситуації війни отримує своє підкріплення і може бути виправданий дуже просто – є війна, є вороги, отже ми правдиво ображені. Ресентимент під час війни інституціоналізується – наприклад, створюється інститут ресентименту (він же національної пам'яті). Під час війни процеси ресентименталізації стають масовими: 1) відключи мислення (якщо воно було) або не намагайся мислити; 2) спирайся на колективну пам'ять, а не на історичну освіту; 3) задіюй уяву лише для фантазій про підозру, помсту, компенсаторні квоти, червоні лінії і т.д.; 5) в комунікації підозрюй чужих і "розганяй зраду"; 6) хай би що негативне не робили свої (крадіжка, мародерство, договорняки з ворогом) їм все прощай, і хай би що позитивне не робили чужі (критика, експертна оцінка, інновації) їх підозрюй і викривай; 7) територія, мова, культура належать до ядра ідентичності, а хто так не вважає, той зрадник. Фукуяма навіть приблизно не уявляє всю мерзенність інституційного ресентименту в Україні та в Росії.

Гідність постійно зазнає інфляції, тому гідність підлягає постійному ускладненню. Уявлення про інфляцію гідності у Фукуями відсутні. Лише інакше, складніше і помірне через самовизначення може найбільш суттєво змінювати ідентичність в швидкому світі. Відтак усі маргінали та радикали, що спрощують, не можуть сформувати кредо, бо їх кредо завжди буде мегалотімією, а не ізотімією. Феміністки, фундаменталісти, націоналісти ніколи не здатні створити кредову ідентичність, бо їх установка мегалотімії та їх ресентимент руйнують єдність.

Питання, якого уникнув Фукуяма – як змінюється тімос, адже ресентимент не здатен до зміни тімосу. Чисто формально структура тімосу змінюється циклічно. Самовизначення ніколи не відбувається в цінностях, бо цінності це завжди старі ідентичністні структури. Самовизначення завжди відбувається на рівні інакших принципів. Такі принципи проникають в деякі соціальні групи, для яких вони стають новим кредо. Потім ці групи поступово розширюються, принципи соціалізуються через ДОГОВІР і визначаються структурами гідності як значимі і відтак перетворюються на цінності. Потім з часом настає нова криза, яка вимагає переоцінки цінностей і нових принципів. І все повторюється знову.

Це принципово міняє сам предмет дослідження – з ідентичності на самовизначення. Тобто дослідження Фукуяма вже відстає від часу. Адже ми говоримо не просто про процес зміни ідентичності, а про принципово інакший процес – самовизначення. Якщо ідентифікувати себе можна фіксовано і лише з тим, що було чи є наявним, то самовизначення це неперервний процес змін, тобто самовизначитись можна завжди по-інакшому, в тому числі у принципово нових чи навіть інакших змістах, яких ще нема, які ще належить створити.

Важливим контекстом самовизначення є уявлення про "психічний суверенітет" – процес індивідуального буття людського "Я" в сучасному суспільстві, який дозволяє не лише зберігати аутентичність, щирість, справжність своєї індивідуальної ідентичності в контексті нав'язуваних ЗМІ та впливовими соціальними групами порядку денного та дискурсу, але і самостійно її змінювати.

Право на психічний суверенітет не може бути заперечно, воно не обов'язково має бути визнано на рівні Конституції, але має входити в кредову ідентичність. Геть руки від мого самовизначення, від моєї мови, від моєї культури, якщо це агресивно вас не зачіпає. Моя гідність визначається мною, якщо вона складніша за кредо, бо вона не суперечить йому, а перевершує його. В основі діяльної соціалізації психічно суверенної особи лежить не надана свобода, а моя самореалізація в індивідуальному та груповому сенсі, якщо ця самореалізація складніша за наявні в суспільстві траєкторії соціалізації. В основі мого усуспільнення лежить договір, а не закон. Хто зі мною не домовився шляхом укладання договору, не має жодного права на мою увагу, мій час, моє життя і мій громадянський обов'язок.

Самовизначення полягає у праві на ускладнення колективної ідентичності супроти мейнстриму. А це означає право на творення індивідами "мікрогруп інакшого", якщо це інакше не просте та радикальне (як от феміністки, фундаменталісти та націоналісти), а складніше і помірне. Відтак і проблема колективної ідентичності в швидкі часи, в швидкому світі, в якому ми зараз і опинилися, має бути переоформлена в проблему самовизначення через інакші принципи, початки та установки.

Тімос не існує як примордіальнший чи самозмінний. Тімос моделюється суб'єктно і конструктивно змінюється. В породженні інакшого тімосу з'являються нові смисли та перспективи (уявлення, що відсутні у Фукуями). Самовизначення це процес оновлення тімосу, що має принциповий, смисловий та перспективний характер. Суверенітет над майбутнім постає з тімосу лише тоді, коли тімос окрім уявлень про минуле та теперішнє, містить уявлення про майбутнє. Адже ресентимент продукує не лише реваншизм, але і викривляє хронополітику. Тобто ресентимент як орієнтований винятково на присутність минулого в теперішньому в принципі не здатен працювати з майбутнім, яке сприймає як втрати чи погіршення ситуації. Отже змінюваний тімос це складна модель поєднання психічного індивідуального суверенітету з колективним суверенітетом над майбутнім.

В колективній ідентичності потрібно ускладнити розуміння структури ідентичності з точки зору динаміки ідентичності взагалі та динаміки кредо зокрема. Тобто питання, якого уникнув Фукуяма, – як твориться кредо? У структурі кредової ідентичності є: 1) ядро і периферія (в сферичній онтології); 2) вісь і відгалуження (в осьовій онтології); 3) глибинний шар і поверхневі шари (в шаровій онтології; 4) вузол і локус (в мережевій онтології). Можна розглядати ідентичність в будь-якій версологічній організації, але уявлення про самовизначенні базується саме на мережевій онтології, де є декілька вузлових початків, навколо яких групуються локусні принципи та установки. Тобто перехід від ядерної онтології ідентичності до мережевої онтології самовизначення складає суть нинішніх епохальних змін.

Візьмемо для простоти розуміння сферичну онтологію. Ядро ідентичності є і в особистій, і в груповій, і в колективній, і в національній. Але лише в національній ідентичності ядро утверджується як загальноприйнятне кредо дуже драматично. В колективній чи груповій ідинтичностях ядро може бути вибудовано лідерсько-волюнтаристським чи ідеологічним чином як умова існування групи. В особистій ідентичності динаміка розподілу на ядро та периферію залежать від типу психіки і наявності та способу її розвитку.

У спокійні часи зміна ідентичності відбувається лише завдяки її периферії. Але у швидкі часи (кризи, війни, катастрофи, в передсингулярні періоди) саме ядро будь-якої ідентичності стає змінним. Деякі елементи ядра можуть переміщатися на периферію і заміщатися новими ядерними змістами. Це – осмислена і перспективна ідентичність. Деякі елементи периферії можуть переміщатися в ядро і заміщувати нові (недавно внесені) елементи, які, навпаки, переміщаються на периферію. Це – малоосмислена, архаїчна і безперспективна ідентичність. Якщо в ядрі зосереджуються винятково структури травматичного минулого і все прогресивне і перспективне переміщається на периферію, ми маємо справу з ресентиментом, тобто з ідентичністю образи і помсти.

Проблеми української ідентичності. Чи належить до ядра ідентичності мова, особливо через безперспективність більшості мов, окрім англійської та китайської? Чи входить в ядро ідентичності взагалі релігія, чи може релігія відходить на периферію кредо і може залишатися лиш в ядрі групових та індивідуальних ідентичностей? Чи входить в ядро ідентичності раса, стать, територія? Як довго ще зберігатимуться нації? (плюньте в очі тим, хто говорить про їх вічність). Чи є рівними в перспективному сесні групи ядерної (ядерники) та периферійної (периферійники) ідентичностей? Як бути з людьми мережевого самовизначення, з мікрогрупами інакшого – адже вони є не ворогами ідентичності, а противниками самої ідентифікації як архаїчного процесу?

Кредова ідентичність в швидкі часи не є цілісною, не єднає нації, фрагментує їх. Кредова ідентичність в швидкі часи зазнає змін. Проблема у тому, що кредова ідентичність, затверджена структурами гідності як цінності для більшості, гібридизується і руйнується. Кредова ідентичність відтак не є більше опорою для єдності. Можливість єдності переміщається у принципово інший процес – процес зміни колективної ідентичності.

Кредова ідентичність в швидкі часи не може бути сформована на засадах минулого, не може бути сформована ЗМІ, окремими радикальними групам. Влада взагалі знаходиться в стані смислової та перспективної дезорієнтації. Відповідь на питання "Навіщо нам бути разом?" не формулюється владою, вона формулюється на рівні нового Суспільного Договору та Інаваційної Конституції.

Кредо ідентичності українців

З досвіду роботи над Суспільним Договором та Інаваційною Конституцією можна сформулювати кредо української ідентичності в запропонованій тут інаваційній структурі – через ядро та периферію ідентичності.

Ядро ідентичності. Ми, українці, живемо разом задля спільного суверенітету над майбутнім (задля розробки та реалізації переможної, переборної позитивної стратегії на основі стратегічних компетенцій), співволодіння та співуправління спільним, для творення Республіки (а не держави), громад (а не народу), самоуправління (а не влади), задля спільної реалізації проектів та програм на умовах публічно-приватного партнерства, задля підтримки екосистеми через гармонійну взаємодію людини, суспільства та природи.

Периферія ідентичності. Деякі з українців разом задля збереження та розвитку суспільного спадку: автентичної території, української мови, національної культури, національних традицій, для оцінки минулого як травматичного та для реваншу в теперішньому (архаїчна периферія). Деякі з українців разом задля самореалізації та самовизначення кожного на принципах психічного суверенітету, задля прориву в інакше та для творення інавацій, для збереження та розвитку мислення, для творення єдиного вселюдства (перспективна периферія).

powered by lun.ua
Коментарі — 70
Віктор Совщак _ 10.01.2020 17:24
IP: 35.235.226.---
Татьяна Туманова:
К сожалению... не доступен... Як Ви думаєте Чого б це?
Алексей Моисеенко _ 10.01.2020 17:16
IP: 35.235.226.---
По автору -Республика посредством прямых договоров. Не капитуляция ли это перед более сильными на сегодня Государствами,как имеющими с нами общую границу так и дальними? Может быть нужно сначала построить ГОСУДАРСТВО и на основе уважения законов строить РЕСПУБЛИКУ?
Татьяна Туманова _ 10.01.2020 16:43
IP: 35.235.226.---
Очень крепкий текст! Как хороший виски! Ударил в голову, запал в сердце. Но я счастлива быть Вашим современником, читать Вас, думать и творить,
и создавать Новую Мою Украину
Елена Величко _ 10.01.2020 15:39
IP: 35.235.226.---
_ABM_:
Елена Величко:
... аж до того, що людина не має нічого...
Для того, щоб щось мати, треба щось корисне робити.
З якого це дива держава, установа, підприємство чи організація повинна платити значні кошти ні за що? Самий мінімум і то з надією, що колись в голові нероби чи нездари наступить прояснення та буде якась користь...
А ви про себе? З якого дива? А з такого, що не соціалізм, за те, що дала держава важелі олігархічно-кримінальній купці, що ЖЕРЕ з держави, з того, що ви, НЕВІГЛАС, не знаєте, що є перервність та нема економічно системи, а це 30 років вже кримінальна система проти громадян, де, скоріш за все й ви НЕЗДАРА годуєтесь, тому й захищаєте свою годівничку...З того, що й в Німеччині та усюди в нормальних країнах – при будь якому ладі, людина повинна ЖИТИ, бо має право на життя та ресурси, я б записала як і в урср було – МАЄ ЕКОНОМІЧНІ – а це природні – права та таке інше. Більше не пишіть, Невігласе.
Max Mykhaylenko _ 10.01.2020 15:38
IP: 35.235.226.---
Шкода і Дацюка, і Зеленського. Вони як в морі кораблі.
_ABM_ _ 10.01.2020 15:02
IP: 35.235.226.---
Елена Величко:
... аж до того, що людина не має нічого...
Для того, щоб щось мати, треба щось корисне робити.
З якого це дива держава, установа, підприємство чи організація повинна платити значні кошти ні за що? Самий мінімум і то з надією, що колись в голові нероби чи нездари наступить прояснення та буде якась користь...
Елена Величко _ 10.01.2020 14:10
IP: 35.235.226.---
У цьому контексті сказав ОДИН, що в нас політика не наростити та дати, а ПОЛІТИКА ЗАБРАТИ, при чому у тих, хто НЕ МОЖЕ ЗАХИСТИТИСЬ, бо захисту для тих, хто не може платити – НЕМА.
Тобто система приниження створюється так: працюй як раб без грошей та за все плати, БЕРИ В БОРГ під лихварські %, якщо скажеш щось – НІЧОГО НЕ БУДЕШ МАТИ, задавим тебе боргами...НЕМА УПРАВИ, держава не...
Тобто НЕМА та не реалізуються економічні права людей, бо ресурси монополізували та тільки в мінус та на виїзд роб.лять. Не реалізуються соціальні права та гарантії людей, що призводить до того, що люди постійно у стресі та гірше. НЕма з кого ПИТАТИ...якщо піднімаєш питання зразу – війна..., а адепти свавілля мають мільйони, у тому числі вже й ЗП та інше...Тобто УСЯ СИСТЕМА для громадян – ЗРУЙНОВАНА, система для гідного відношення, захисту, життя. ВСЕ ПОТРІБНО починати спочатку. Основа – ЕКОНОМІЧНА, бо саме економічне свавілля породило все.
Елена Величко _ 10.01.2020 14:06
IP: 35.235.226.---
"З самого початку Фукуяма ділить політичний процес на політику гідності і політику ресентименту. Перша політика спрямована на творення нових підстав для гідності. Друга політика спрямована на групові образи, почуття приниження, на підозру, що ними нехтують, тобто на відновлення упослідженої гідності. Причому адепти ресентименту визнають один одного." (с)
Фактично в Україні почали незалежність з МАСОВОГО РЕСЕНТИМЕНТУ, що поглиблюється постійно,
особливо тим, що адепти ресентименту не тільки знають, а ПІДТРИМУЮТЬ ОДИН ОДНОГО та захватили усі ресурси. Тобто принижують аж до того, що людина не має нічого...
Влад Дорошенко _ 10.01.2020 13:32
IP: 35.235.226.---
У укр ядрі як суверенітеті над майбутнім (казна чим) не видно ден-сяопінівської кішки, що стала ловити мишей, вивела китайську мову на 2ге місце і у 2018 дала 6,2% росту китайської економіки (а індія дала 7%росту). Може тому найактивніші з нас прагнуть суверинітету у вигляті офшорного рахунку на Кіпрі, і тому урядом не внесено цю країну до списку офшорів?
Дацюковська кішка складним нявканням заводить себе на периферію, де не вигукують Слава Україні, як натяк на наше майбутнє. Низи не розуміють Сп Договору+ін Конституції, а верхи їх не хочуть. У 60-і Мао порозганяв усі вузи Китаю, невже китайці раптом так ускладнили свою ідентичність, що за короткий строк стали 2ю країною світу? Ті, що чекають слугународу з новим і праведним законом, чи погодяться на співволодіння та співуправління спільним, а власники офшорних рахунках припинять їх поповнення?
Grenader45 _ 10.01.2020 13:28
IP: 35.235.226.---
Yurko Svatok:
Віктор Совщак:
Слухайте, добродію, Ви про що говорите? Які віруючі в державу? Про державу насамперед і йдеться. І для майбутнього та сьогодення дієві патріоти мають більшу цінність, аніж просто салоїди. А мова та культура це взагалі – фундамент, це просто нормально...
...саме такі, як ти – дієві ідіоти, взялися ділити (надали самі собі право (!?)) людей на "дієвих патріотів (дебільне по суті поняття) " і на "простих салоїдів" (аналогічно дебільне поняття) ".
Себе, зрозуміло, дієві ідіоти – призначили у спілку "дієвих патріотів", чим невимовно гордяться.
Ну а всіх адекватних, хто то тикає їх рилом у їхнє ж лайно – з легкої руки відносять до "простих салоїдів".
Ну, "більш цінний" Сваток, – до кого мені чимчикувати? Можу навіть передбачити результат твого нехитрого "міслітєльнаго працесса"...)
Mike_Kharkov _ 10.01.2020 13:16
IP: 35.235.226.---
"Відповідь на питання "Навіщо нам бути разом?" не формулюється владою, вона формулюється на рівні нового Суспільного Договору та Інаваційної Конституції."
===
Не понял категоричности. А почему, собственно, так, – вне времени и пространства?
Во-первых, учтем феодальный менталитет, единоличный. А может ли он сам, снизу?
Во-вторых, учтем практически полное отсутствие организованного самовыражения (партии, профсоюзы...). Организованного не "сверху", естественно. Это также следствие менталитета.
В-третьих, глянем опять же на Сингапур – и вопрос, и ответ сформированы властью.
.
А президента следовало бы похвалить, молодец. Чтобы вопрос решить его нужно минимум поставить, с чего-то начать. И он задал направление – это ценно, направление подальше от скрепов, от "мови, віри, армії". А то, что за 5 лет взрощено реакционное средневековье – это плохо, но они не ориентир.
Главное – объяснить задачу доступно большинству, тогда и шагать.
Анатолий Герасименко _ 10.01.2020 13:15
IP: 35.235.226.---
Розкол в країні іде грубюо кажучи, по двом основним напрямкам: матеріальному і духовному. Безодня між прошарком основної маси пересічних і невеликої когорти багатіїв ніяк не сприяють порозумінню, а тільки сіють роздратування і зневіру. А ще дуже розколює країну порошенківська маячня про "армію, мову, віру". Це, насправді досить делікатні і чутливі теми, в які не треба було влазити державі своїми брудними лапами. Зараз маємо мордобої поміж вірянами, маємо відторгнення української мови там, де ії насильно намагаються насаждати, замість просвітницької кропотливої роботи по збереженню українських цінностей в російськомовних районах. Непрофесійність, непродуманість, а часом навіть злочинний поспіх та халатність чиновників на місцях і в центрі, замість справжнього цементування країни, тільки розкачують державну лодку. Мені все частіше здається, що це робиться навмисно. На жаль...
Олександр Лагутін _ 10.01.2020 13:13
IP: 35.235.226.---
"Якщо привітання поглибило розкол і флеш-моби з хештегами...". – тепер По може пердіти у церкві, з одного боку буде "розуміння", з другого мовчання (фу, гидота).
Log Log _ 10.01.2020 12:50
IP: 35.235.226.---
Гай Катулл:
в унітаз.
Ще не у унітазі, а у лайні опинився якраз Зеленський.
Де він був позавчора?
Як сказав дотепник "завис между обманом и Оманом".
Облизуйте його терміново.
Grenader45 _ 10.01.2020 12:44
IP: 35.235.226.---
Як на мене, Новорічне привітання – це і є "емоційне та професійно вибудуване новорічне шоу". "Під шампанське"!
Запихати у святкове вітання складні, гостро-політичні, програмні питання – недоречно.
Тому, як правило, вітання вкладаються у час, до п'яти хвилин. У Зеленського вирішили розширити рамки шоу, і це вже питання смаку. За автором "набір принципів та установок там вгаданий вірно". Думаю, за задумом райтерів – це і була необхідна і достатня умова до Новорічного вітання.
Що "різонуло" – "10 принципів" і "10 помилок". "Правильне" вітання за Дацюком – мало б тривати не менше години, бути перевантаженим важкозрозумілими на загал формулюваннями, неоднозначними висновками і спірними стратегічними проектами.

І ключове! Чи мало шанс, апріорі, Новорічне привітання Зеленського, – знайти позитивний відклик у серцях тих, хто розганяв хештеги "#КакаяРазница" чи "#РізницяЄ". Відповідь – НІ! НІ ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН!
Саме "особистість" а не "текст" спричинили реакцію. І реакцію – полярну!
Гай Катулл _ 10.01.2020 12:22
IP: 35.235.226.---
Yurko Svatok:
А давай таким фундаментом буде правда. А мовунів-вірунів зільємо в унітаз.
Yurko Svatok _ 10.01.2020 12:20
IP: 35.235.226.---
Віктор Совщак:
Слухайте, добродію, Ви про що говорите? Які віруючі в державу? Про державу насамперед і йдеться. І для майбутнього та сьогодення дієві патріоти мають більшу цінність, аніж просто салоїди. А мова та культура це взагалі – фундамент, це просто нормально...
Гай Катулл _ 10.01.2020 12:18
IP: 35.235.226.---
До більшості людей Президент достукався. Якщо автор камлання соєвих платних вафлістів на двох вафельних сайтах вважає резонансом у суспільстві, то він дурень.
Yurko Svatok _ 10.01.2020 12:15
IP: 35.235.226.---
Армія, віра, мова – це фундамент, на який може накладатися все інше. Звісно, у плані підтримки та культивування державою, а держава, нагадаю, українська, бо інакше просто немає сенсу у її існуванні. І з цього треба виходити.
Віктор Совщак _ 10.01.2020 12:12
IP: 35.235.226.---
Хто ти є? Це дуже правильна постановка питання... Все вірно Людина десь живе, комунікує, формує (хоче вона цього чи ні) свою духовність... Але у звязку з тим що більшості людей треба підказки, направлення, виховання, а то і підзатильники (для її ж користі) соь тут виникає питання ЕЛІТИ... На жаль, на превеликий жаль в українській владі ніколи не бадо цієї ЕЛІТИ... Погляд на державу, її бачення у світі, погляд на людей і на окрему людину, бачення себе в повному розумінні як людина це дуже складні речі... А якщо все помножити на фетишизм грошей, Я, амбіції заполонивші все життя, то це неймовірна складність... Це нагадує з істинною вірою... Таких людей було і є мало... Що далі? Будуть віруючі у націю, віру, патріотизм, державу, культуру... Будуть писати, кричати... Але я не вірю в їх перемогу...
Корупція1412 Aтака Путіна1279 Зеленський61 Свобода слова578 Україна та Європа1121
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter